За оцінками експертів, в Україні нараховується близько 30 тисяч бездомних, із них у столиці — близько 3,5 тис. Більшість — працездатного та репродуктивного віку, третина бездомних — жінки. Згідно з даними дослідження, яким охопили 1205 бездомних громадян у 12 містах України, через розлучення втратили житло 13% опитаних, через перебування в місцях позбавлення волі — 12%, через квартирне шахрайство — кожен десятий. Лише 5,6% відповіли, що їх влаштовує нинішнє становище, а 4,4% не вважають за потрібне змінювати своє життя. Проте чверть опитаних вважають, що змінити свій нинішній «статус» неможливо. Головна причина песимізму — соціально-економічна ситуація в країні: про це сказали 70% респондентів.
Про те, як захищати права людей, які стали жертвами соціальних трансформацій у країні, говорили під час конференції «Бездомність в Україні: досвід Києва». Столиця першою свого часу почала робити спроби повернути таких людей у суспільство: було відкрито Центр соціальної адаптації для чоловіків, а потім, у 2003-му, й для жінок. Допомагає впроваджувати та фінансує останній проект реінтеграції уряд Нідерландів.
Центр — це не просто дах над головою. Тут діють програми психологічного розвантаження, здійснюється допомога з відновленням документів, надають можливість освоїти професію, а згодом і працевлаштуватися. До кожної жінки — індивідуальний підхід. Співробітник у кожному конкретному випадку разом із клієнткою визначає проблеми та цілі, яких треба досягнути, і план дій. Пасивність і споживацьке ставлення до послуг Центру загрожує попередженням і можливою відмовою в помешканні. Загалом, як висловилася директор Центру Лідія Подуст, «кожній жінці дають вудочку, але пропонують наловити риби самотужки».
Не всім вдається — за статистикою, лише половина мешканок Центру проходить реабілітацію успішно. Але 50% із 90 жінок, які скористалися послугами Центру, знайшли житло. З останнім, зі слів начальника Головного управління соціального захисту населення КМДА Сергій Бичкова, проблем немає: лише за системою соціального захисту на нинішній момент є 200 вакансій, «резервують» певну кількість місць у центрах зайнятості. Представники голландської сторони, посилаючись на свій досвід, вважають, що позитивним результатом є будь-яке зрушення на рівень, що перевищує початковий.
Проблема в іншому. Допомога бездомним нараховує три етапи: розвиток нічліжних закладів, створення вищезазначених центрів і подальше надання житла. Якщо перші дві проблеми в Україні вже починають вирішувати, то неможливість найближчим часом вирішити третю С. Бичков визнав. Адже йти вихованкам Центру нікуди.
