Літо добігає кінця й у школярів залишаються лічені дні найдовших канікул року. Чи вдалося відпочити й оздоровитися? Які умови було створено для цього та хто міг ними скористатися? За попередніми даними Міністерства освіти і науки, в тій чи іншій формі держава сприяла оздоровленню трьох мільйонів дітей, тобто приблизно трьом із п’яти дітлахів. Загалом в Україні цього літа працювало понад 15,5 тисяч дитячих оздоровчих і санаторно-курортних установ.
Цього року «ставку» робили на активний відпочинок. Наприклад, Український державний центр позашкільної освіти провів всеукраїнські змагання з технічного моделювання. У Скадовську підлітки змагалися в майстерності запускати повітряних зміїв і управляти ними, а в Євпаторії на міжнародному фестивалі «Кримська феєрія» — в умінні танцювати. Український державний центр туризму та краєзнавства організував для своїх вихованців водний похід, а майбутні вчені з Малої академії наук поєднували свій літній відпочинок із науковими дослідженнями у спеціальній літній школі. Зараз закінчує свою роботу дитяча науково-екологічна експедиція «Еколас — Крим», а юні туристи збираються в Закарпатті на V Всеукраїнський зліт. За традицією, працювали й денні літні табори при школах. Відкриттям «Дня» став денний табір нового типу, створений однією з молодіжних організацій Подільського району Києва.
Власне самим своїм народженням організація зобов’язана бажанню Олексія Щендріна втілити в життя свою мрію про дитячий табір. Для реалізації цієї мрії Олексій зі своїми друзями й об’єдналися в молодіжну організацію, яку зареєстрували в райадміністрації. Проте думку про заміський табір одразу ж довелося відкинути, оскільки для викупу вже побудованого потрібна сума від 500 тис. гривень, а варіант із орендою обходився б кожній дитині, яка відпочиватиме, від 20-ти гривень на добу. Тоді вирішили створити табір відпочинку денного типу прямо під відкритим небом за принципом скатертини-самобранки, в якій «зберігаються» три намети, великий килим, книжки, м’ячі, папір і фарби... Кожного ранку рівно о дев’ятій діти збираються поблизу одного з районних будинків культури й разом із вожатими прямують до лісу, де не один рік «нудьгував» старий занедбаний стадіон. Там ставляться намети, на траві розстилається великий килим і починаються пригоди. На кожній зміні — різні. На першій — казкові, на другій — кругосвітні, на третій — екстремальні, а на четвертій — космічні.
На обіди організатори табору вклали договір із їдальнею, що поряд. Вартість їжі оплачують батьки у вигляді добродійних внесків (шість гривень за обід). На кожній зміні відпочиває дитина з бідної сім’ї, для оплати її харчування члени молодіжної організації знаходять спонсорів. За спонсорські гроші годують і персонал табору, що складається всього з п’яти осіб. Купуються призи та подарунки дітям. На зміну потрібно знайти всього гривень 200. Досягненням цього літа вожаті вважають те, що шестирічна Оленка з проблемної сім’ї, яка була в таборі всі зміни, почала спілкуватися з дітьми — перестала весь час мовчати та плакати. Коли кореспонденти «Дня» приїхали в табір, дитя якраз малювало яскраву квітку та сонце.
Із розмови з вожатими з’ясувалося, що найважче в їхній роботі — це завоювати довіру дитини. Було розроблено навіть спеціальну методику, що допомагає вирішити цю проблему. Перше: виконувати все, що пообіцяв. Друге: давати дітлахам дорослі повноваження. Це означає довірити вести гурток, якийсь час виконувати роль вожатого, доручити судити зустріч із футболу... А ще — позмагатися на рівних із командою вожатих у якому-небудь конкурсі. Зараз у таборі лише два загони по 10 чоловік, і вони кожного дня змагаються у вигадці, спритності, знаннях, набираючи бали для своєї команди, щоб отримати головний приз в кінці зміни. За недисциплінованість та інші недобрі вчинки бали знімають.
Іще одна складність — це зуміти кожного дня бути цікавим для своїх підопічних. Тому після того як дітей забирають батьки, педколектив табору збирається на «мозковий штурм». Керує ним співробітник страхової компанії Віка Обжа. Вона виконує всі адміністраторські функції: розраховує, скільки потрібно інвентарю, інформує про «безкоштовні» дні в музеях, цікаві дітлахам фільми та заходи, а також допомагає складати незвичайні конкурси та цікаві ігри для дітей. Дітям особливо подобається орієнтування на місцевості, а також імітація життя народів далеких країн і сучасних героїв фільмів.
Усі вожаті табору — молодь, яка та сферою своєї подальшої діяльності в житті обрала соціальну роботу. Наприклад, Олексій Щендригін — студент другого курсу Педагогічного інституту імені Б. Грінченка факультету соціальної роботи, він уже закінчив Школу соціальної роботи при Києво-Могилянській академії. Олексій вважає, що зараз в Україні ця сфера діяльності якраз і починає активно розвиватися. Створена ним минулого року громадська організація розширила поле діяльності з табірної тематики до організації культурного дозвілля молоді у своєму районі. Вони також займаються профілактичною роботою серед школярів із попередження наркоманії й алкоголізму, популяризують здоровий спосіб життя.
