Внаслідок гордої неприступності і недалекоглядності Держкіно разом з усіма могутніми студіями і прославленими на весь світ школами (скажiмо, анімації, науково-популярного кіно) і майстрами великого екрана завалилося, українська кінематографія перебуває в руїнах і животінні.
А державне українське телебачення продовжує злидарювати без достатніх коштів для існування, знижує свій професійний рівень, маючи і ефір, і будівлі, що залишилися з колишніх часів, і матеріальну базу. Якими ніхто не уміє скористатися.
І ось, схаменувшись, i для взаємного блага два колишні відомства під новими назвами — Міністерства культури і мистецтв (що має департамент кінематографії) і Міністерства інформаційної політики, телебачення і радіо вирішили об’єднати зусилля у справі створення загальнонаціонального телеканалу «Культура».
Мало того. У бюджеті цього року закладено кошти для «Культури». А Міністерство культури регулярно гордо повторює, що ним знайдено і позабюджетне фінансування нового каналу.
Було створено спільну комісію ентузіастів і офіційних осіб під головуванням двох міністрів. Після чого вона більше не збиралася, бо настали часи закритих, глибоких і вже сепаратних дій недавніх соратників з екранних мистецтв. Прийшов довгий і вирішальний час найважливiшого для кожної iз сторін: хто (якщо не ми), де (тільки на своїй базі) і коли (не має значення)?
Міністр культури здзвонюється зі своїм хорошим знайомим, видатним організатором російського каналу «Культура» і нинішнім міністром культури Російської Федерації М. Швидким і одразу посилає (абсолютно ексклюзивно) за набуттям досвіду свого посланця.
Як завжди в таких випадках, в зацікавлених колах почав поширюватися дурманний запах бюджетних і позабюджетних грошей. Багато хто заявив, що антена саме з їхнього горища може послати в ефір перші програми каналу «Культура». Дайте тільки гроші! І ми таке покажемо!..
Мінкультури, яке не може само ні проводити мовлення, ні мати ліцензію (по секрету від Мінінформації), обрало базою для цього нещасну, занедбану і достославну студію «Київнаукфільм», яку нині називають «Кінематикою». Є тут стіни, площі, але нічого немає для телевиробництва, телемовлення.
У той же час і трагічні, і оптимістичні події почали відбуватися на студії «Укртелефільм», яка належить Мінінформу. Ця студія завжди була тягарем в нашому телегосподарстві, а нині... пропонується як основа майбутньому каналу. Як?!
Завжди з цим комплексом на Русанівці була у Держтелерадіо морока. Де знайдеш стільки грошей на телефільми? У нинішніх умовах — тим паче. Хотіли навіть продати якомусь іноземцеві — і це не вийшло. Але вийшов справжній крах «Телефільму». За його продукцію і показ навіть рідна Національна телекомпанія вже давно перестала платити гроші. Нині її борг становить 800 тис. грн. З лютого минулого року співробітники перестали отримувати зарплату. Все затихло і згасло. З осені за несплату на «Телефільмі» вимкнути свiтло, відключити тепло, телефони...
І тут сталося диво. Новим, вже яким за рахунком директором, було призначено режисера Олега Бійму. Заслужений діяч мистецтв, лауреат Шевченківської премії. Творча людина і досвідчений телевізійник розробив свою концепцію каналу «Культура». Спираючись на можливості... «Телефільму», що ним відроджується.
Для реанімації студії новому директору вдалося отримати кошти від реалізації продукції по Україні. Під концепцію нового каналу стали зніматися нові програми. І вже встигли назнімати заділ для початку мовлення — 80 годин свого ексклюзивного матеріалу.
Виявилися матеріально- технічні можливості, які раніше ніхто не помічав. Або вони не були потрібні. Три павільйони з апаратними і системами освітлення готові для щоденного мовлення . Впроваджується комп’ютерний монтаж, закуповується нова апаратура. Свою масштабну новорічну шоу-програму «Інтер», багатий «Інтер», знімав у павільйоні воскресаючого «Укртелефільму».
Тут має шанс з’явитися спростування: невже все державне має бути убогим та бездарним?! Тут готові запускати канал «Культура».
А навіщо він потрібен, цей канал «Культура»? А хто його буде дивитися? Не випадкові запитання, які ставлять і телебоси, і навіть на прес- конференціях. Що мається на увазі?..
На увазі мається наше повсюдне масове, комерційне, державне, рейтингове ТБ, яке дивляться всі і до якого звикають. Як до єдиного, нехай і мутного, світла у віконці. Часто — як до злегка оновленого «колективного пропагандиста та агітатора». Або — розважальника, в якому вульгарність і сміття маскультури здаються справою звичайною, а не страмною. «Бо «піпл все схаває». А бідні телевізійники заробляють собі на хліб з маслом або без.
Канал «Культура» може бути свіжим вітром над мутним океаном. Бо поверне нас, а, швидше, підніме до культури і освіти, до експерименту і класики на телеекрані. І професіоналізму. Що — наша телережисура і драматургія, репортери, ведучі і аналітики вже досягли висот надхмарних?..
Навіщо нова «Культура»? Чого нам бракує? Вже вироблено формулу гордовиту: «Наші програми не кращі, але і не гірші зарубіжних». Гаразд, відключіть зарубіжні — тоді подивимося. Свої. І не все у них на Заході на панові Рейтигові тримається. Асортимент є. Від безглуздої разважалiвки — до дуже навіть культурних і вишуканих каналів. І навіть без реклами, для нас животворящої. Включіть наш кабель — і ви побачите їхню розкішно просвітницьку «Діскавері». Додайте до цього німецько-французьке «Арте» або сусідню російську «Культуру». Де дають фольклор. Живе театр. І нічого — з Рейтингом у них гаразд, і рівень належний.
Наше ДержТБ стає все більш орендним підприємством, що здає все, що можна: приміщення, монтажні, павільйони, не стаючи від цього ні творчо, ні матеріально (для співробітників) багатшим. Все на продаж! Хтось непогано заробляє, віддаючи державне. (Як віддали за безцінь кінематографісти всю колекцію українських художніх фільмів зі студії О.Довженка. На свій прожиток. Тим, хто заможніший. Але не на ДержТБ, звичайно.)
Ми стаємо ринком для інших, для ретрансляції і хороших, і поганих зарубіжних каналів. Не тільки через убогість матеріальну, але і творчу. Хіба елементи творчості в наших передачах не стають справді «рідкiсноземельними»?!
Ось чому нам потрібен новий культурний і просвітницький канал. Не для того, щоб хтось знову профукав кошти, йому виділені, або гордо заявив: «Дивіться, і у нас є своя «Культура»... Ні... Навіть міністерство носить назву — «Культури і мистецтв». Нехай же прорветься і в нашому ефірі чисте і високопрофесійне мистецтво телевізійне і справжня культура. Хіба не варто хоча б спробувати?
Звичайно, і цього разу кадри і кошти вирішать все. І краще відкрито об’єднатися, а не відокремитися на благо цим міністерствам і начальникам, об’єднати можливості, кошти, студії. І довірити справу тому, хто уміє і сповнений ентузіазму. І все зарахується. І скоріше.
КОМЕНТАРІ
Ганна ЧМІЛЬ, заступник міністра культури і мистецтв:
Керівником каналу «Культура» має бути людина, яка до концепцiї каналу ставиться ширше, ніж просто як до мистецької вартості. З іншого боку, це має бути людина, яка розуміє всесвітнє протиріччя між цивілізацією і культурою. (Оскільки на сьогодняшній день у філософії (особливо західній) з’явився такий параметр, як заангажування і завантаження пам’яті. Тобто мова йде про концепцiю отримання інформації і концепцiю заміни і витиснення цією інформацією мистецької сутності і справжньої мистецької вартості.) І третій момент, для нас сьогодні найскладніший, пов’язаний із поєднанням творчості, культури і комерції, оскільки будь-яка програма, будь-який вихід у ефір — це завжди кошти. Та концепцiя каналу «Культура», до якого маю відношення я як представник Міністерства культури, і Міністерство культури в цілому — це концепцiя, пов’язана із залученням позабюджетних коштів, тобто коштів інвесторів. І мова йде сьогодні про 49 % інвестицій і 51 % державних надходжень, які матеріалізуються не конкретно у коштах, а матеріалізуються у майні, продуктах інтелектуальної власності, до яких безпосереднє відношення має Міністерство культури. Отже, як ви розумієте, поєднання капіталу передбачає і певні правила гри, суть яких полягає в тому, що є рада директорів, яка складається з представників тих і тих. Конкретного керівника буде наймати рада директорів.
На мою думку, якщо до створення каналу «Культура» має відношення Міністерство культури, то його матеріальною базою повинна стати одна із студій, до яких має відношення міністерство.
Що ж до взаємодії Мінкульта та Мінінформу — це питання, на яке я для себе не можу отримати відповідь. Помiркуйте самі, будь ласка. На сьогодняшній день Держкомінформполітики підпорядкований УТ-1 — державний загальнонаціональний телевізійний канал. Я б вже на їхньому місці давним-давно зробила чи програму культурологічну, чи щось інше. Я бачу, вибачте на слові, нездатність Держкомінформполітики у вирішенні цих проблем. Якби, наприклад, Міністерству культури був підпорядкований УТ-1, то чого б я сьогодні билась і шукала якісь позабюджетні кошти? Наприклад, вони сьогодні говорять, що канал «Культура» має створювати «Укртелефільм» на чолі з Біймою. Слава Богу! Але якщо цей канал обмежиться фільмами «Укртелефільму», то, вибачте, який це канал «Культура»? Яка це культура, даруйте? Хоча я з величезною повагою ставлюся до Бійми, до всіх, хто працює там (це не є той момент, де я захищаю той або інший інтерес). Олег БIЙМА, генеральний директор студії «Укртелефільм», кінорежисер, лауреат Державної премії України:
— Ми вже зняли і змонтували десь годин із 70 ексклюзивного матеріалу (іще 10 годин перебуває тепер у роботі). Це відкриті ексклюзивні рубрики, авторські програми діячів культури та літератури, котрі, якщо не є оракулами якихось своїх ідей та позицій, то принаймні є тими унікальними, «реліктовими особами», котрі залишилися на сьогодні і котрі не кинули свою справу, не зрадили їй, «українській мові не зрадили». Я ставлюся до каналу «Культура» не як до якогось фантома: от завтра прийде «дядько», дасть грошей, після чого почнеться розробка якихось геніальних проектів. Я дуже сумніваюся, що з’являться якісь шалені гроші, якісь особливі державні дотації або «вливання» від якихось товстосумів. Тому я знаю, що канал «Культура» — це внутрішня потреба, це те, що має статися. І ми всі в цьому зацікавлені. Причому необхідно, щоб усе це було, дійсно, в якійсь концептуальній, драматургічній системі. Не можна розглядати канал «Культура» як український борщ: цього додати, того, трошки театру, трошки літератури, трошки музики, трошки кіно — ось тобі і канал «Культура». Ні. Канал «Культура» — це драматургія, це свій погляд, це своє особливе ставлення і навіть інтонація, яка має бути в цьому абсолютно унікальному феномені, який називається каналом «Культура».
Я не вважаю, що канал «Культура» потрібно створювати на якійсь одній матеріальній базі. Необхідні комплексні зусилля, оскільки практично всі кіностудійні бази на сьогодні перебувають у дуже плачевному стані. Ми поступово починаємо тепер (я маю на увазі «Укртелефільм») підніматися з колін, купувати апаратуру тощо. Студія «Укртелефільм» якимось чином до останнього дня була на плаву і займалася, знову ж таки, насамперед саме культурологічними дослідженнями, створенням культурологічних програм, портретів видатних особистостей України тощо.
Однак, на жаль, існує недомовленість або амбіційність двох відомств, яка заважає об’єднати зусилля в справі створення каналу «Культура». А об’єднати зусилля у створенні цієї державної програми, я вважаю, просто необхідно. Тому що «Укртелефільм», наприклад, спираючись лише на творчий потенціал власних кадрів, не може вирішити всіх питань, пов’язаних із функціонуванням каналу. І тому я постійно намагаюся закликати до якогось компромісного та розумного рішення керівництво Держкомінформполітики і в розмовах із Богданом Ступкою закликаю до цього. Для створення цієї програми необхідне об’єднання всього найкращого, що є в Україні. Тим більше, що канал «Культура» дав би можливість творчого розвитку і розкриття творчого потенціалу як для працівників, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства культури, так і для тих, котрі перебувають у підпорядкуванні Держкомінформполітики.
