На початку тижня у Палаці спорту і навколо нього розкинулася виставка будівельних фірм. Сотні добре обладнаних дзеркально-переливчастих стендів, біля яких розташувалися в білих сорочках і чорних галстучках бізнес-мени і в таких же білих сорочечках, але чорненьких спідничках — бізнес-вумени.
Однак найбільший ажіотаж викликав не діловий контингент, а Вєрка Сердючка, якій компанія «Густавсберг» доручила розрекламувати свій новітній винахід — жіночий пісуар, або, висловлюючись свіженьким терміном, — уринал. Ім'я в нього ще незвичайніше: «Леді Пі» (воно дещо по-блюзнірському асоціюється із загиблою англійською принцесою Леді Ді).
Так от, саме біля стенду цієї фірми товпився народ (одній дівчині від спеки навіть стало погано) в очікуванні «зірки». «Зірка» (як це в них заведено) підло запізнювалася. Нарешті, після соковижимальних двадцяти п'яти хвилин очікування всенародно улюблена провідниця врочисто з'явилася.
Поверх її професійного костюма було натягнуто національний. Прямо на її знаменитого берета було насунуто вінок із ромашок. (Щоправда, протягом подальшого часу, Вєра, роздягаючись, добралася до свого «одвічного» образу, прикрасивши себе тільки рожевим боа.)
Винахід було інтригуючо накрито синьою напівпрозорою тканиною. Пролунав бадьорий Вєрчин тенорок: «Уже триста років цей Гюстав Берг робив цеглу, щоб нарешті зробити це ні з чим не порівнянне, завуальоване диво».
Данилко скинув «вуаль». Перед очима глядачів з'явилася якась подоба чоловічого пісуара, тільки з невеликою дірочкою посередині і рельєфом, зробленим під округлу форму сідниць. Тобто до «Леді Пі» треба наближатися задньою частиною.
Виконавши кілька своїх пісеньок, Сердючка попросила публіку ставити питання стосовно цього «дивовижного предмета, винайденого в Україні, що знищив принизливу туалетну нерівноправність між чоловіком і жінкою». Посипалися запитання і відповіді на них.
— А де ж у нього мотузок?
— Ви що, востаннє ходили в піонерському таборі? Тут є шикарна кнопка.
— А якщо жінка буде сповзати по ньому вниз?
— Вона взагалі не повинна сідати. Нехай зависає.
— А якщо коліна заслабкі?
— Доведеться качати, — порадила невтомна Сердючка і почухала худу ногу в сірій панчосі.
— А у вас є такий?
— Зрозуміло. У коридорі. Таке диво в туалет ставити рука не піднялася. Я, до речі, нещодавно була в Москві і демонструвала їм наш український винахід. Враження він справив значне. Подивіться — це чистісінька порцеляна. Звичайно, можна було б із кришталю зробити. Однак поки що зарано. Дуже бідна країна.
— А скільки він коштує? — спитав її чоловік із відеокамерою.
— Дивно, що вас узагалі це цікавить... Проте, до речі, він стане у пригоді і чоловікам. А ціну дізнаємося у власників. Я ж, як ви розумієте, тільки випробовувачка. На зразок Білки і Стрілки.
Сердючка обернулася і подивилася на пана, з розстібнутої сорочки якого випиналися могутні волохаті груди. Він щось нерозбірливо пробубонів.
— Га? — крикнув Данилко, приклавши долоню до вуха. — Коротше, дорого. У мене якраз є картки для безкоштовного підключення. Роздаю виключно жінкам!
Потяглися десятки рук. Якась розпатлана дамочка різко вигукувала:
— Дайте сюди, дайте сюди!
— Дам, дам, — заспокоїла її Сердючка. — Я жінка, яка дає... До речі, ми записала передачу з Аллою — скоро побачите. Відпадна жінка!.. Доки уринал не підключено, — знову повернувся артист до реклами, — його можна використати по-різному. У ньому, наприклад, добре стоять троянди на довгій ніжці. Вже перевірено: не падають.
— А для нього помічниця потрібна? — спитав вусатий чоловік.
У Вєрки робиться здивоване обличчя:
— Пробачте, а ви в туалет із помічником ходите?
Чоловік засміявся і зам'яв тему.
— А в «СВ-шоу» ви будете використовувати «Леді Пі»?
— Обов'язково. Тепер кожна жінка в передачі на дивані в мене сидіти не буде. Жартую, жартую, не робіть таких облич... Ви краще скажіть, для чого я народжена?
Вигук із натовпу:
— Для кохання?
— Правильно. Виконую пісню «Рождена для любви».
Далі йшов Вєрчин хіт, пристосований під уринал:
«Я рождена для любви,
В душе огонь, а в руках мимоза,
Ну где же ты мой «Леді Пи»,
Ждет тебя твоя майская роза».
Тут «майская роза» опустилась на коліна перед агрегатом і проспівала йому англійською (із жахливим акцентом а-ля Сєров) освідчення в коханні: «Ай лав ю! Ай нід ю!»
Провідниця-солістка стала прощатися з публікою. Однак той же вусатий чоловік, якому в певних справах потрібен асистент, вигукнув:
— Поспівайте ще!
— Ні, — капризно відрізала Вєрка. — Далі — за гроші! Гуманітарна допомога Україні закінчилася.
Однак у вигляді такої народові було ще запропоновано «заряджені» листівки із зображенням Вєрки, щоб «їх можна було прикладати до хворих місць».
Не знаю, як із Марією- Стефанією або «Леді Пі», а з леді Сердючкою Україні напевне пощастило. Вона дійсно полегшує її тяжке становище.
