Послугами Боба Вестфола у Сполучених Штатах користується, між іншим, організація BMW Foundation. Що дає одному з найвідоміших американських спеціалістів з фандрейзингу (культури залучення коштів для неприбуткових або благодійних організацій) карт-бланш для подорожей світом, для лекцій та обміну досвідом. Пан Вестфол відвідав Україну для участі у семінарі для некомерційного сектору, під час якого «День» поспілкувався з лектором. Отже, Боб Вестфол — про серце фінансових донорів, тенденції в українській благодійності та чесність у відносинах.
— Що є для вас фандрейзинг у посткомуністичних державах?
— Виросло покоління людей, яке не знає комунізму. Покоління, які зростали під прапором ідеології Маркса та Енгельса, майже ніколи нічого не жертвували, бо їм завжди все давали. Проте генерація людей, що не знайома з вищезазначеними ідеологами, вже не покладається повністю на державу. Ці люди з демократичною свідомістю звикли працювати, щоб жити. Тому я спостерігаю таку взаємозалежність: що віддаленішими від комуністичної парасольки стають люди, то вони щедріші на справи благодійності.
— Які тенденції у мистецтві залучення коштів спостерігаються у світі?
— Найголовніша світова тенденція — сьогодні ми бачимо донорів, які діляться більшими грошима із все меншою кількістю організацій. Інакше кажучи, у минулому десятиріччі благодійники вважали за краще фінансувати набагато більший перелік організацій, ніж вони роблять сьогодні. По-друге, питання результатів. «Коли я жертвую ресурси та НКО (некомерційна організація. — О. Г.) їх отримує, що саме вона з ними зробить, щоб вплинути на долі людей?» — щодня ставлять собі питання жертводавці. Саме тому неприбуткові організації мають загострити фокус на аналізі своїх результатів у сфері зміни якості життя людей. Організації, які це зрозуміють, матимуть найвищу якість взаємовідносин із донорами, залучатимуть більше грошей та більше партнерів.
— На які дані ви посилаєтесь у даному випадку?
— «Уряд» меценатів знаходиться у Школі благодійності Університету у штаті Індіана (http://www.philanthropy. iupui.edu/), яку вважають найавторитетнішим джерелом ресурсів про благодійність. По-перше, кожні два роки разом із Bank of America вони роблять спеціальний огляд, що містить емпіричні дані, на які я покладаюся. По-друге, наша команда (тобто співробітники компанії Westfall Group. — О. Г.) повсякчас шукає у Інтернеті будь-які дослідження щодо благодійності. Наприклад, одного разу ми наштовхнулись на огляд, який нас насправді зацікавив: то було дослідження про третій сектор у Азії. З нього слідувало, що місто №1, що «дає» гроші, — це Пекін. Саме тому, що ми шукаємо актуальні новини та дані про благодійність, агенція може претендувати на ефективність.
— Чим саме практика залучення коштів відрізняється у США та Європі, Східній у тому числі? Які є рекомендації для третього сектору?
— Зрозуміло, що практика пожертвування у США — це не те ж саме, що у Східній Європі. Необхідність у благодійності визрівала у останньому регіоні майже 20 років. Але для Східної Європи це щось нове. Звісно, порівняно із Америкою, у якій пожертва є тенденцією зі столітньою історією. Тому східні європейці лише починають усвідомлювати переваги благодійності.
Ще потрібен час на розуміння, які практики підходять, а які — ні. Зокрема, українські фінансові донори мають віднайти ключові показники, які б дозволяли говорити про ефективність або неефективність тієї чи іншої неприбуткової організації.
Інший ресурс, який є доступним у Америці, але не у Європі, — це спеціальний керівний орган, що рапортує про ефективність та дієвість благодійних організацій. Його назва — Charity Navigator (Благодійний Навігатор); він створює показники ефективності, які оцінюють масштаби впливу організації. Звісно, у Східній Європі нічого подібного немає. Я вірю, що незабаром аналог цього think tank з’явиться і в Україні, адже що спонсори освіченіші, то важливішим це стає для них.
Інша відмінність — питання анонімності. Донори у США залюбки розповідають про те, скільки і кому вони пожертвували. Європейці соромляться такої відкритості та віддають перевагу анонімності. Це необхідно враховувати українським представникам НКО та суворо захищати право мецената на анонімність та його персональні дані зокрема.
— Чи відома в Америці католицька благодійна організація Caritas?
— На жаль, ніколи не чув.
— Що тоді відомо в Америці про українські неприбуткові організації та їхнє фінансування зокрема?
— Можу говорити лише про себе (усміхається. — О. Г.). Оскільки з 1995 року я залучений до роботи з українським третім сектором, то багато зустрічався з його окремими представниками. В одному я переконаний: більшість українських НКО зголодніла за готівкою. Їм набагато складніше виживати на даровані маленькі суми грошей. Знаю немало організацій, які започаткували бізнес задля того, щоб мати хоч якісь грошові надходження. Як залучити кошти для українців в Україні? Мені здається, це питання буде стояти на порядку денному найближчі п’ять років.
— Уявімо, що більшість благодійних організацій в українському майбутньому буде створено не бізнесменами, що мають бажання «відбілити» своє минуле. Ніби це є світською альтернативою поставлення свічки у церкві. Як їм знайти фінансування в (уявному) більш конкурентному середовищі?
— Для цього серйозно впливати на долі людей має бути найвищим пріоритетом. Чисті, чесні та щирі історії змін у житті людей — до того ж якісно подані — завжди надихають інших долучитися.
— Чи є у демократичних суспільствах кореляція між якістю фінансового звітування від НКО та сумами донорських надходжень?
— В Америці люди, які жертвують велику суму грошей, вимагають певного фінансового звітування від реципієнта пожертвувань. Вони хочуть бачити або фінансові звіти, або публічні грошові рапорти, які мають на меті продемонструвати старанність Ради опікунів некомерційної організації. Тому щойно донори у Східній Європі та Україні зокрема стануть більш досвідченими у сфері благодійності — вони почнуть вимагати фінансової прозорості.
— Чого ще вони вимагатимуть?
— У Сполучених Штатах біля 90% місцевих донорів не проти свого подальшого фінансового залучення до роботи благодійників, які визнають і щиро дякують партнерам за допомогу. І потім також звітують про масштаби впливу інвестицій. Якщо ви засвоїте цей урок, то зможете зберегти більше донорів, пам’ятаючи при цьому: що більше донорів, то більше загального фінансування ми отримуємо.
— Питання у контексті фінансових звітів: які відносини мають бути між ЗМІ та благодійними фундаціями?
— Зовсім необов’язково оприлюднювати фінансові звіти за допомогою мас-медіа. Вони, ЗМІ, більш ефективні у розповсюдженні простих повідомлень про ваш фонд. Коли люди читають або чують про вашу НКО, вони мають бути захоплені та відвідати веб-сторінку, де знаходяться усі фінансові звіти, доступні для вивчення.
— Українське суспільство було вкрай здивоване, коли дізналося, що передвиборча кампанія Барака Обами відбувалася на багатократні пожертвування розміром 59 доларів США (http:// www.huffingtonpost.com/2012/03/19/barack-obama-fundraising_n_1361585. html). Як українським НКО знайти шлях до сердець співвітчизників? Як формується культура лояльності до неприбуткового сектору?
— Гарне питання. Передвиборча кампанія Обами будувалася на пресічних прихильниках: вік людей, що жертвували вказані суми, був від 20 до 29 років. Також велику роль у цьому процесі відігравали ЗМІ, що мотивували робити власний вибір.
Загалом, це була цільова кампанія: людям пропонували нескладну причину, чому треба бути донором. Якщо ви хочете повторити цю кампанію в Україні, треба мати потужні мультимедійні канали комунікації: Інтернет, соціальні медіа. Це важливо для молодих донорів, бо в Інтернеті вони можуть розповсюджувати інформацію самостійно.
Але для таких НКО, як університети, складно пропонувати «цільове» пожертвування. На відміну від політичних гравців, їм набагато складніше привернути увагу донорів. Така ж ситуація у дитячій благодійності: ви можете жертвувати щомісячно 100 гривень для того, щоб нагодувати дитину. Тому роблю висновок: якість розмови про НКО залежить від типу тієї НКО.
— На даний момент Державна реєстраційна служба України звітує (http://www.drsu.gov.ua/show/2419) про 3599 громадських організацій, що функціонують у межах України. Чи є для вас таке різноманіття ознакою громадянського суспільства?
— Я не сказав би, що це є маркером чогось. Я знаю, що для України критично важливо, щоб місцеві НКО ставали співучасниками демократичних перетворень у державі. Держава не може підтримувати всіх і кожного. Вона не може пропонувати послуги такої якості, які можуть надавати місцеві НКО (можливо, пан Вестфол згадує досвід Німеччини, яка левову частку соціальної роботи делегувала неприбутковому сектору. — О. Г.). НКО заповнюють прогалини, які нездатна ліквідувати держава. Саме тому я б радо заохотив НКО відігравати найголовнішу роль у житті місцевої спільноти.
ДОВІДКА «Дня»
Народився 21 червня 1961 року. 1988 року почав працювати в американському офісі освітньої організації Walk Through the Bible («Подорож по Біблії»). Завершивши кар’єру 2002 року на посаді віце-президента з питань розвитку та зовнішніх зв’язків, створює фандрейзингову агенцію Westfall Group. За 10 років роботи Westfall Group допомогла зібрати понад $306 млн таким неприбутковим та благодійним організаціям, як BMW Foundation, Bible League International, Oakland City University, Westmont College, Food for the Hungry та іншим. Магістральні напрямки діяльності Westfall Group — розвиток відносин із донорами середнього та найвищого рівня, фандрейзинг та event-менеджмент.
Мешкає у місті Сувані, штат Джорджія (США). Одружений: дружина Кім працює у Westfall Group директором клієнтської служби. Разом виховують чотирьох дітей — Брітні, Джессіку, Остіна та Алісу.
Фандрейзинг (іноді фандрайзинг; від fund — гроші та raise — залучати, піднімати) — діяльність з метою залучення фінансових засобів або інших нематеріальних ресурсів задля діяльності неприбуткових організацій.
