Вперше зарубіжний артист отримав вищу театральну премію Москви
19 червня в Москві в палаці «Музею-садиби Кусково ХVIII століття» відбулася десята ювілейна церемонія нагородження найяскравіших зірок театрального сезону 2000—2001 років вищою театральною премією Москви «Кришталева Турандот» за внесок в театральне мистецтво столиці Росії. Серед щасливчиків опинилися О. Зєльдін, М. Захаров, Є. Миронов, О. Захарова, І. Лієпа, К. Гінкас, В. Васильєв, С. Фролов та ін. Нагороди вручали О. Баталов, А. Пугачова, В. Фокін, Е. Вітторган, П. Тодоровський, В. Войнович, Ю. Черниченко.
Особливий інтерес усіх москвичів викликало перше нагородження «Кришталевою Турандот» зарубіжного артиста. Ним став народний артист України Богдан Ступка за роль Афанасія Івановича в спектаклі «Старосвітська любов» М. Коляди.
На гострому й болючому зламі століть і тисячоліть режисер Валерій Фокін поставив містичну та магічну виставу про любов. Яка одна тільки й може врятувати цей шалений, шалений світ. Не випадково п’єса за мотивами «Старосвітських поміщиків» М. Го голя отримала назву «Старосвітська любов». Не випадково в ній Пульхерія Іванівна зізнається в тому, що жила з Афанасієм Івановичем щасливо, чого вона не робила в гоголевій повісті. Велике таїнство і чудотворство гри двох видатних акторів — Ступки й Ахеджакової — переконує у тому, що патріархальні сільські поміщики принесли в нове тисячоліття живі знаки справжнього, тобто «ясного, спокійного життя»: добро, порядність, взаємодопомогу, любов до ближнього і, головне, безмежну «взаємну любов» (Гоголь). Урок у тому, що старосвітські Філемон і Бавкіда жили за заповідями Христовими, втілюючи не найгірші риси нашої ментальності, яку останнім часом руйнують ззовні й зсередини.
До речі, репетиції «Старосвітської любові» проводилися два роки тому на сцені Культурного центру України в Москві.
За час після прем’єри на початку 2000 року виставу показали в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві, Одесі, Дніпропетровську, Львові.
Нарешті, про менш приємне. Наївно, а то й смішно було б стверджувати, що Богдана Ступку обійшли в Україні відзнаками за його внесок у розвиток національного театрального мистецтва. І все ж, і все ж... Свого часу спектакль Сергія Данченка «Дядя Ваня» не був адекватно сприйнятий в Україні, а після його показу в Москві Ступка одержав Державну премію СРСР за роль Войницького. У 1996 році Богдану Сильвестровичу було вручено в Москві спеціальну премію імені К.С. Станіславського. І ось знову «Кришталева Турандот»... Тобто хочу сказати, що в столиці Росії пильно стежать за творчими досягненнями Богдана Ступки. А в Києві три роки тому буквально замовчали видатний данченків спектакль «Король Лір» і геніального ступчиного Ліра. Нема пророка в своїй Вітчизні?
...На врученні «Кришталевої Турандот» Ступка сказав, що Росія вже двічі відзначила його театральними преміями. А Бог любить трійцю...
