28 поранених у зоні АТО бійців доправити літаком із Дніпропетровська до Вінницького військово-медичного центру Центрального регіону, з них вісім— «кіборги». За словами начальника закладу Сергія Петрука, нині життю героїв уже нічого не загрожує. В більшості з них поранення кінцівок та голови. Найважчий боєць-»кіборг» з пошкодженням грудної клітки і живота перебуває в реанімації. Решта— у стаціонарі шпиталю.
«Боронили аеропорт до останнього. Коли вже не залишилося стін, а лише одні опори, зрозуміли, що треба відступати,— коментує солдат 80-ї мобільно-десантної бригади Василь Соколовський із Рівненщини.— Потужні обстріли летовища розпочалися з 12 січня. Тривали по 9–10 годин без перерви. 19 січня я вже був поранений. Спершу на мене впала стіна, внаслідок чого я отримав перелом нижньої кінцівки, а за кілька хвилин у плече влучила куля. Якби ми не відступили, потрапили б у полон».
«Бойовики зачистили територію і забрали в полон тих побратимів, хто був непритомний,— підхоплює розмову сусід по палаті, лейтенант 9-ї роти аеромобільної бригади Олег Височанський із Львівщини.— Навіть ті, хто мав поранення, але був притомний чи, якщо можна так сказати, напівпритомний, відступаючи, продовжували вести бій. Переконаний, що жоден із хлопців, хто не втратив свідомості, не здався у полон. Бойовики повитягували їх із руїн, а згодом, коли вони отямилися, поставили перед камерами російських журналістів».
Лікарі шпиталю переконують, що всі «кіборги» за один-два місця стануть на ноги. Однак повернутися на передову їм навряд чи дозволять. Адже після того, як зцілиться тіло, доведеться довго відновлювати психічне здоров’я. Зараз хлопці ще не усвідомлюють, що для більшості з них війна, напевне, вже закінчилася. Вони пориваються на фронт, до бойових товаришів. Але найбільше мріють про те, щоб влада визволила усіх «кіборгів» із полону, а тіла загиблих героїв були поховані й вшановані, як годиться.
