Путінські терористичні війська продовжують наносити ракетно-бомбові удари по українських містах, завдаючи непоправної шкоди міській інфраструктурі та цивільному населенню. І найперше потерпають від постійних бомбардувань найбеззахисніші – українські діти. Беззахисне майбутнє України намагаються прикрити не лише ЗСУ та їх протиповітряна оборона, а й турботливі батьки, що прагнуть вивезти своїх крихіток якнайдалі від небезпеки.
Тож потік біженців, який виник з самого початку широкомасштабної російської агресії проти України, не вщухає, про що свідчить безперервний автомобільний потік і переповнені пасажирські потяги, що рухаються у бік західних кордонів. Країни заходу, найперше братня Польща, розкрили широко двері українським дітям, що в супроводі здебільшого мам і бабусь прямують на Захід.
На пункті пропуску Зосин-Устилуг, що на західному кордоні в Волинській області, щодня збирається чимала автомобільна і людська черга. Привітні польські волонтери вже на українському боці роздають очікуючим пропуску біженцям бутерброди та напої. А з переходом на польську сторону на втомлених тривалою подорожжю та очікуванням у великих чергах українських громадян проливається справжній благодатний дощ польської благодійної допомоги. Чай-кава, соки, бутерброди, хотдоги, печиво, солодощі і навіть іграшки для найменших. І все це з приязними усмішками та доброзичливим ставленням до людей, що потерпають наразі від наймасштабнішої й небаченої за жорстокістю і підступом військової агресії ХХІ сторіччя.
Мирне населення України мусить постійно ховатися в бомбосховищах, укриттях і підвалах
Після проходження дещо спрощеного прикордонного контролю вже на польській стороні прибульців з України зустрічають турботливі волонтери, розсаджують по мікроавтобусах й везуть до розподільчого центру, де проводиться реєстрація біженців й розподіл по напрямках у різні місцевості Республіки Польща. Бажаючі переночувати в центрі, отримують усе необхідне для ночівлі, а тих, хто має намір виїхати до вже визначених ними міст, волонтери відразу ж доправляють на авто до місця призначення.
Одна з груп прибуває під ранок до невеличкого міста під Варшавою Отвоцьк (пол. Otwock) – адміністративний центр Отвоцького повіту Мазовецького воєводства.
Авто зупиняються біля ошатної будівлі початкової школи №12 імені Корнела Макушинського. Фасад і вікна школи, прикрашені українськими національними кольорами, синьо-жовтими прапорцями і сердечками, красномовно свідчать про те, що українці тут бажані гості.
Прибульців привітно зустрічають чергові. Триває процедура реєстрації й влаштування на ночівлю у великому шкільному спортзалі, який тимчасово став спільною спальною кімнатою на 80 ліжко-місць. Розкладачки зі свіжою спальною білизною. Засоби гігієни. Усім бажаючим – гарячий чай і кава.
Зранку хтось від’їжджає на вже визначене тимчасово-постійне місце проживання, де він отримає на певний період статус біженця, а хтось – очікує бажаного варіанту поселення, залишаючись в стінах свого першого на польській землі прихистку. До його послуг – душ, вбиральні, холодні і гарячі напої, сніданок, обід вечеря, фрукти, солодощі… І все це безкоштовно. А для дітей – ігрова кімната з широким набором різноманітних іграшок, ігор, книг-розмальовок, наборів для малювання тощо. Є також деяке спортивне приладдя, мати і навіть настільний теніс. Біля школи – стадіон, тенісний корт і гарний дитячий майданчик.
У коридорі тимчасового притулку українських переселенців
В ігровій кімнаті
Працівники мерії та волонтери Агнешка, Піотр, Івона та перекладачка Анна, які чергують наразі на місці прийому біженців у школі №12, вирішують безліч питань, пов’язаних з тимчасовим перебуванням українців у місті Отвоцьк і пошуком житла для їх подальшого проживання на території Польщі.
Чергові працівники мерії Івона, Пьотр і Агнешка за роботою
Згідно з даними чергових, після ранкового від’їзду біженців до визначених для них помешкань, на території школи поки-що перебуває до 30-ти осіб з дітьми. Загалом за весь період роботи цього транзитного пункту, починаючи з 26 лютого по 6 березня 2022 року, пройшло до 400 біженців.
На дитячому майданчику
Географія походження біженців чітко корелюється з ситуацію на фронті, де наразі найгарячіше – Київ, Харків, Одеса, Маріуполь, Суми, Житомир, Луганськ, Запоріжжя, Буча, Бровари, Ірпінь, Умань… Дітей з палаючих, але нескорених українських міст гостинно прийняло зовсім невеличке польське місто Отвоцьк з населенням до 44 тисяч жителів. Програма прийому українських біженців здійснюється коштом міської громади. Зворушені теплим прийомом українці, зірвані війною з рідних місць, висловлюють щиру вдячність президенту міста Ярославу Маргельському та його мешканцям за надзвичайно теплий прийом і наданий мирний притулок.
В ігровій кімнаті, влаштованій у малому спортивному залі початкової (поставової) школи №12, завжди гамірно. Українські дітлахи, забувши про жахи ракетних обстрілів та ворожих авіанальотів, продовжують жити своїм звичним дитячим життям – граються в свої дитячі ігри, збирають пазли, конструктори, малюють і розмальовують яскравими кольорами картинки мирного життя.
Щоправда хтось із хлопчаків, тримаючи в руках іграшковий літак, раптом вигукне, що в небі військовий біплан, і починає пікірувати, зображуючи повітряну атаку на наземні цілі. А скажімо, дівчинка Мія, граючись на дитячому майданчику і почувши сигнал сирени швидкої допомоги, різко зупиняє гойдалку і кличе дідуся іти мерщій в укриття. На щастя, у польському місті Отвоцьк триває мирне життя, яке, поза всяким сумнівом, буде відновлене незабаром і в Україні. Адже цього конче потребує українське майбутнє, без якого не може бути власне самого життя. Тож хай живе під мирним небом вільна Україна у мирному вільному світі.
