Волонтер Максим Макаренко вже три місяці проводжає додому незнайомих дівчат, які звертаються за допомогою. Чоловік належить до руху «Брат за сестру», зона його відповідальності — Голосіївський район. Поки кількість панянок, яких провів Максим, можна перерахувати на пальцях, але його робота вже заслужила схвалення.
«Долучився до руху ще у квітні, коли побачив лист від однієї жінки. У ньому йшлося про дії маніяка, який тоді розгулював нашим районом. Мене обурило, що такі речі відбуваються, і я хотів якось допомогти у боротьбі з криміногенною ситуацією в місті. Тоді дізнався, що у Києві збираються створити нову організацію, і запропонував свою допомогу. Я провів ще зовсім небагато дівчат. Спочатку вони ставилися до волонтерів з пересторогою, взагалі дивувалися, що така організація існує. Але вони лишалися задоволеними, оскільки жодної скарги ми не отримали», — розповідає Максим.
Офіційно свою роботу рух розпочав у квітні, але перша заявка на допомогу прийшла аж за місяць. Поки ініціатива не масова, у кожному районі є координатор, що приймає заявки, та кілька волонтерів-чоловіків, які готові за можливості прийти на допомогу.
«Ця ідея виникла, коли я працювала у магазині і залишалася допізна, — розповідає організатор руху Олена Ющенко. — Постійно мені доводилося повертатися додому близько дев’ятої-десятої години вечора. Я стояла на майже безлюдній зупинці, ходила темними вулицями. Я дуже шкодувала, що немає поруч людини, яка могла б мене зустріти. Навесні я випадково натрапила на інформацію про те, що у країнах пострадянського простору існує рух «Брат за сестру». Вперше він виник у Санкт-Петербурзі три роки тому. Я замислилася над тим, чому такого руху досі немає у Києві. Адже жінок, які пізно повертаються додому, дуже багато. Тому я вирішила організувати його сама. Я почала дізнаватися, як він функціонує, за якими принципами, поспілкувалася з координаторами у інших містах. Потім провела опитування у соціальних мережах щодо того, наскільки це актуально для жінок і наскільки чоловіки готові брати у цьому участь. Дуже багато жінок написали про те, що це потрібно, адже багато хто ходить вночі через парк, промислову зону. Чоловіки здебільшого виявили готовність допомагати, але деякі поставилися з пересторогою, адже це щось нове та незрозуміле для них».
Розпочався рух із Голосіївського району, де зараз найбільше волонтерів та заявок. Невдовзі долучилися і хлопці з Оболоні. Зараз рухом охоплені практично всі частини міста. На Подолі та у Дніпровському районі, щоправда, поки не вдалося знайти жодного охочого допомогти дівчатам. Але туди готові виїжджати представники інших груп.
Запит на допомогу бажано оформляти за день або хоча б за п’ять годин до самого проводжання. Процедура його оформлення дуже проста.
«Дівчина заповнює заявку, де вказує свої контакти, та надсилає її координатору у соціальній мережі, — розповідає Олена Ющенко. — Якщо учасниця не проти, її номер передають волонтеру, і вони координуються самостійно. Якщо проти — вона може отримати фотографію волонтера. Заявку варто подавати заздалегідь, але коли випадок екстрений, дівчина може зателефонувати за нашим номером, і ми спробуємо швидко знайти проводжаючого».
Відбір волонтерів у службі дуже ретельний. Пані Олена розповідає, що при заявці вони намагаються повністю перевірити особу через мережу Інтернет, а також кілька разів зустрітися з претендентом, щоб зрозуміти, чи справді щире його бажання допомогти. Послуги організації повністю безкоштовні. Щоправда, дівчина може оплатити волонтеру витрати на бензин, але якщо такої змоги немає, їй все одно допоможуть.
Поки про ініціативу відомо не всім, адже організація не комерційна і не в змозі оплатити власну рекламу. Тому і заявок на допомогу не так багато. Проте організатори сподіваються, що найближчим часом їм вдасться знайти меценатів, створити шеврони, виробити документи для волонтерів і перетворитися на справжню «рятувальну службу».
Усі, хто бажає долучитися до ініціативи або попросити про допомогу, можуть писати у «Фейсбук»-групу «Брат за сестру».
