19 березня у Хмельницькому відбулася перша випускна церемонія слухачів Українсько-Британського центру перепідготовки та працевлаштування офіцерів, звільнених із лав Збройних сил України.
Гостре питання про те, як далі жити та бути, доймає учорашніх військових. Як заявив на церемонії аташе з питань оборони Великої Британії капітан I рангу Королівських ВМС Роб Дрюїт, для допомоги цим людям створено програму, яку спільно проводять Міністерства оборони Великої Британії, України та Національний координаційний центр перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
На спонсорованих Великою Британією 14-тижневих курсах пройшов підготовку у галузях ринкових відносин і комп’ютерних дисциплін 31 офіцер. Це є першим етапом британського проекту, що має за мету сприяння Україні у підготовці до цивільного життя військовослужбовців, звільнених із лав Збройних сил.
Сер Роб Дрюїт вручив відставним офіцерам випускні свідоцтва. Він висловив сподівання, що випускники курсів знайдуть себе на ринку праці. Сказав про плани: цей проект триватиме не один рік та охопить інші регіони України. Високі посадовці з Києва, Львова, Хмельницького щиро привітали кроки британських платників податків назустріч українцям, які, реформуючи Збройні сили, розв’язують гостру соціальну проблему.
Одразу відбувся ярмарок вакансій, де «продавці» і «покупці» робочих місць поки що, як кажуть, приглядалися один до одного. Та завдання полягає у тому, щоб не менше 70 відсотків тих, хто пройшов перепідготовку, змогли працевлаштуватися упродовж чотирьох місяців після закінчення курсів. Кореспондент «Дня» звернувся до випускників iз запитаннями про те, що вони думають про цю перепідготовку і як планують застосувати нові знання.
Сергій ЄВГРАФОВ, майор запасу, 37 років:
— Звільнився з армії ще у лютому 2002 року. Маю дружину, двох дітей — ходять до сьомого і дев’ятого класів. Шукав якусь роботу, та марно. На ринку праці є попит на будівельників, слюсарів, сантехніків... Геть зневірився, коли раптом запрошення з військового комісаріату на ці курси. Пропозицію прийняв з оптимізмом. Вивчав комп’ютерні дисципліни — по шість годин шість разів на тиждень. Тут — університетський рівень навчання. Наші викладачі самі вчилися у Великій Британії.
Не впевнений, що тут, у провінційному Хмельницькому, зміг би працевлаштуватися за новим фахом. Та в планах моєї сім’ї — переїзд до Києва. Там знайду місце, де зможу застосувати нові знання, потрібні у столиці сьогодні та завтра. Семеро моїх знайомих, які вже звільнилися чи невдовзі звільняться у запас, виявили велике бажання «записатися» на ці курси.
Георгій БЕРДНИК, підполковник запасу, 39 років:
— Після служби у ракетних військах майже два роки перебував у марних пошуках свого місця у цивільному житті. Тяжко це: вранці діти йдуть до школи вчитися, а молодий і здоровий батько залишається вдома. На цю пенсію нормально сім’ю не утримаєш.
На курсах вивчав менеджмент підприємницької діяльності. Одержав грунтовні знання, які маю надію застосувати на практиці. Теоретично зміг би відкрити свою справу. Що ж до практики, то грошей немає. Ось вийшов на ярмарок вакансій, бачу, як кажуть, світло у кінці тунелю.
