У епоху побудови розвиненого соціалізму це незмінно була вулиця Леніна. Кожний муніципальний район, а їх у столиці Угорщини саме 23, вважав своїм обов’язком мати в себе вулицю з такою назвою. Часи змінилися, й тепер у кожному районі Будапешта є вулиця Лайоша Кошута — керівника національно- визвольної боротьби угорського народу проти династії Габсбургів. Для тих, хто не був у Будапешті п’ять, а тим паче десять років, помітні разючі зміни, що відбулися у цей короткий термін. Місто, як, проте, й уся Угорщина, динамічно розвивається.
Політична й економічна стабільність, досягнуті за останні роки, сприятливий інвестиційний клімат, сприяли тому, що в країну буквально хлинув іноземний капітал. Наприклад, великий промисловий і культурний центр Угорщини — місто Секешфехервар — входить сьогодні в десятку міст Європи, що найбільш стрімко розвиваються.
Найактивніше останнім часом в Угорщині розвивається індустрія туризму. Минулого року прибутки від нього становили 10% внутрішнього валового продукту країни. Туризм в Угорщині по праву називають «локомотивом економіки». Його розвиток сприяє не лише фінансовій стабільності держави, а й створенню нових робочих місць і розвитку регіонів.
За останні 2-3 роки в країні почався справжній будівельний бум — завидними темпами йде будівництво нових і реставрація старих готелів. При цьому витримується загальносвітова тенденція до збільшення капіталовкладень у дороге житло: в центрі міста мов гриби після дощу з’являються 4 й 5- зіркові готелі. Навіть будинок головного поліцейського управління нещодавно переобладнали у фешенебельний готель «Le Meridian».
У той же час останніми роками в країні особливо популярним став «зелений» або «сільський» туризм. Городяни, втомлені від вигод цивілізації, прагнуть поїхати подалі від шуму, живуть у сільських будинках, виконуючи разом із селянами їхню повсякденну роботу.
Родзинкою сезону став так званий винний туризм. Туристичні фірми, а це переважно малі підприємства з кількістю працівників до 11 осіб, організовують тури виноробними районами країни, що є визнаними лідерами виробництва якісних вин, таких як «Токай асу» та «Єгерська бичача кров».
Минулого року в десятимільйонній Угорщині побувало близько 3 млн. іноземних туристів. Найбільше їх приїжджає з Німеччини й Австрії. Впродовж останніх 2 років сплеск зацікавленості західною сусідкою спостерігається й з боку України: потік українських туристів в Угорщину збільшився майже вдвічі.
Найбільшою популярністю в наших співвітчизників користується, безумовно, Будапешт — «перлина Дунаю». У місті химерним і чарівним букетом сплелися архітектурні шедеври різних епох і стилів. Не тільки окремі будинки, а й цілі архітектурні комплекси по праву визнано частиною світової спадщини ЮНЕСКО.
Найчастіше туристів з України можна зустріти в знаменитих на весь світ лікувальних купальнях Будапешта. Вода в них надходить з 26 підземних термальних джерел. Тут успішно лікують радикуліти, захворювання опорно-рухової системи, а в багатих на родон купальнях Рудаша навіть відновлюють розтрачену чоловічу силу.
У центрі міста — просто безліч ресторанів і закусочних на будь-який смак і гаманець. Від дорогих і вишуканих ресторанів, де за скромну вечерю вам доведеться викласти від 15 доларів, до скромних турецьких, китайських і грецьких закусочних, в яких можна досить смачно перекусити за 400-500 форинтів (приблизно $2).
Угорці, активно відроджуючи й відновлюючи свої національні святині, дбайливо й толерантно ставляться до культурних і архітектурних пам’яток чужих культур. У Будапешті мирно співіснували руїни давньоримської фортеці Контре Аквінкум та куполи турецьких бань, католицькі, євангелістські, православні й греко-католицькі храми та єврейська синагога. Зовсім нещодавно, за рішенням угорського уряду, було повністю відновлено одну з мусульманських святинь міста, що залишилася з часів турецької колонізації, — мусульманський монастир з могилою знаменитого дервіша Гюль Баби.
Вже десять років над угорською столицею не височить пам’ятник радянському воїну- визволителю, який кілька десятиріч дивився на Дунай з вершини гори Геллерт. Його місце зараз займає жінка з пальмовою гілкою в руках, яка символізує свободу.
Примітно, що пам’ятник радянському солдату в період падіння «залізної завіси», незважаючи на колосальний розпал пристрастей, не знищили, а дбайливо перевезли в паркову зону Будапешта — в так званий Парк статуй. Тут він разом з іншими представниками комуністичної епохи — Марксом, Енгельсом, Леніним і Димитровим — працює експонатом, і, слід зазначити, вельми успішно. Парк статуй користується незмінною популярністю у туристів, особливо у молоді.
Вагомі прибутки від туризму дають можливість угорському уряду вдосконалити соціальну політику в країні. В Угорщині розроблено широку програму надання пільгових кредитів молодим сім’ям, пенсіонери Будапешта мають можливість 10 разів на рік безкоштовно відвідати водолікувальні комплекси міста, а нещодавно було прийнято рішення про надання всьому населенню країни безкоштовного стоматологічного лікування.
Розвитком туризму в Угорщині серйозно займаються на урядовому рівні. Основну координуючу роль туристичної галузі здійснює державна структура «Угорський туризм». Вона має представництва в 16 країнах світу, однак, на жаль, Україна не входить до їхнього числа. Функцію координатора туристичних потоків між нашими країнами здійснює спеціальний співробітник при угорському посольстві в Україні.
У сучасній Угорщині дуже серйозно ставляться до пошуку «нового обличчя» країни. Для цього створено спеціальну PR- структуру — організацію для формування іміджу держави. В Угорщині, на відміну від України, «піар» не є лайливим словом. Фахівці паблік рилейшнз працюють у всіх галузях угорської економіки, зокрема й у сфері туризму.
Слід зазначити, що, незважаючи на очевидні успіхи в економіці, Угорщина ще далеко не стала суспільством загального благоденства. У країні сильною є ностальгія за епохою соціалізму, або «гуляшного комунізму», як його тоді називали. Великими накладами виходять спогади колишнього лідера країни Яноша Кадора, особливою популярністю користуються статті й телепередачі про нього.
Чимало угорців, особливо люди старшого покоління, з тугою згадують про часи, коли кожний робітник влітку міг поїхати із сім’єю відпочивати на Балатон, діти проводили канікули в піонерських таборах, а на столі щодня були м’ясні страви. Однак, хоча сьогодні, як і багато століть тому, від Будапешта до Відня 238 км, з кожним роком Угорщина стає все ближче до цивілізованих країн Європи.
