За даними Кабміну, Україна є однією з тридцяти «найстаріших» держав у світі. У 2015 році особи, старші за 60 років, становили п’яту частину населення. У демографічному прогнозі на наступне десятиліття їхня кількість зросте ще на 5—6%. При цьому середня тривалість життя відчутно не збільшується через зниження народжуваності та високий рівень передчасної смертності.
Літні українці найчастіше стикаються з проблемами у сферах публічних фінансів, праці, охорони здоров’я, надання соціальних послуг, організації навчання та дозвілля. Щоб допомогти своїм громадянам впоратися з цим, держава взяла на себе певні міжнародні зобов’язання. Тож в основу нової стратегії лягли цілі сталого розвитку до 2030 року, деякі аспекти з Угоди про асоціацію з ЄС та Мадридського міжнародного плану дій з питань старіння.
Державну політику з питань довголіття зорієнтують на розбудову суспільства рівних можливостей для усіх вікових груп і створення умов для здорового старіння та активного довголіття. Чиновники вирішили сконцентрувати зусилля та ресурси на піклуванні про здоров’я та захист прав літніх людей, заохоченні їх до самореалізації та участі у суспільних процесах, формуванні проактивного середовища.
У Кабміні очікують, що стратегія приведе до росту популярності навчальних програм і різних видів дозвілля серед літніх людей, подовження активного періоду їхнього життя та підвищення рівня зайнятості у передпенсійному віці. Наголошують чиновники і на важливості посилення медичної підтримки літніх людей.
Легенда медицини Микола Амосов казав: «Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх не можна нічим». Цей вислів можна застосувати не тільки до фізичного чи психічного, а й до соціального здоров’я. Не мінливі орієнтири державної політики, а бажання жити, прагнення розвиватися та рухатися (знову-таки, і фізично, і духовно) — головний двигун змін та нашої активності. А 20 вам років чи 70 — питання другорядне.
