Книги Георгія Почепцова про РR-технології відомі дуже багатьом. Завдяки їм «піарівські» таємниці стали відомі широкому колу читачів, а оскільки ефективне маніпулювання громадською думкою можливе тільки в тому випадку, коли люди, схильні до впливів цих технологій, про них не знають, внесок професора Почепцова у справу захисту нашого суспільства від РR – агресії настільки значний, що його важко переоцінити. Така позиція вченого викликала зрозумілі нападки деяких «політофіціантів», які звикли мати пристойні чайові від «нових українців» за маніпулювання громадською думкою.
Сам факт створення в Адміністрації Президента Управління стратегічних ініціатив та призначення його керівником відомого вченого свідчить про те, що влада почала усвідомлювати необхідність дій на випередження та спирання на свій власний український інтелект.
Після ознайомлення з основними завданнями знову створеного управління ( «День» №133 від 26.07.2002 р. ), у мене виникло серйозне побоювання — чи дадуть йому працювати? Адже, як зазначав Георгій Почепцов: «Бюрократ у чистому виді виживає 25 років поспіль при всіх президентах та урядах. Типовий чиновник-бюрократ не готовий до жодних ризикованих дій, вони йому не потрібні. Мета бюрократа — втриматися у кріслі. Люди, які прийшли сьогодні на Банківську, подібних установок не мають і триматися за крісло 25 років не будуть. У них цілком інша система виживання. А тому вони здатні на реальні рішучі дії — якраз такі, яких і вимагає ситуація в країні».
Як бачимо, завдання новoствореного управління суперечать інтересам його величності бюрократа, а у таких випадках дії бюрократів відпрацьовані до дрібниць: від матеріального забезпечення і забезпечення приміщеннями до організації роботи. Декілька років тому в одному з міністерств мені довелося спостерігати картину, коли завгосп особисто тягнув холодильник до кабінету одного із заступників міністра, і водночас цей же завгосп тиждень шукав у міністерстві двох спеціалістів, щоб допомогли занести холодильник до кабінету іншого заступника міністра. Розписуючи пошту, той же бюрократ поставить вам на контроль стільки доручень та з такими термінами, що для думок про стратегію не залишиться ні часу, ні сил.
У 1997 році на роботу в Українську спілку промисловців і підприємців запросили радника, який, прослухавши «хоровий спів» про захист вітчизняного виробника, висловив свою «неправильну» думку про те, що це утопія, тому що при падінні обсягів виробництва всіх видів товарів у декілька разів немає проблем з купівлею цих товарів — у магазинах вони є, ні черг, ні ажіотажу немає, тому що у населення просто немає грошей для того, щоб ці товари купити. Ринкова економіка не може функціонувати в середовищі убогих і бідняків, тому єдиним виходом із кризової ситуації може бути реанімація вітчизняного споживача. Неважко уявити реакцію бюрократів, які оточували президента УСПП, коли вони почули від радника таке «соло», що явно виділялося із загального хору. Не описуватиму всіх деталей бюрократичного багатоборства, тільки зазначу, що опальний радник не вважав за потрібне витрачати сили на некорисну боротьбу і, пропрацювавши всього два місяці, звільнився.
Пройшло декілька років, президента УСПП призначили прем’єр-міністром. За ним, напевно, перемістилися й багато чиновників iз його оточення. На Указ Президента про боротьбу з бідністю прем’єр та його оточення зреагували блискавично, і на світ з’явилася терміново розроблена відповідна програма. Важко сказати, коли прем’єр і його оточення були більш щирими — коли розробляли програму із боротьби з бідністю чи коли боролися з опальним радником, який висловив крамольну на той час думку.
Можливо, сьогодні, з появою Управління стратегічних ініціатив, ми нарешті зможемо замість традиційного латання дір діяти на випередження і створювати такі умови, за яких досягнення бажаного результату стане неминучим. А поки, на жаль, бюрократія все вирішує, всім керує, але ні за що не відповідає. Ви ніколи не замислювалися, чому бюрократи від низу до верху, де тільки можна, клянуться у вірності й особистій відданості Президенту, в тому, що тільки його вказівки виконують і тільки над виконанням його Указів працюють? Відповідь «для того, щоб засвідчити особисту відданість і залишитися на посаді» — найпростіша, але не найголовніша. Головне в тому, щоб зняти з себе відповідальність і «перевести стрілки» на Президента. Ні, прямо вам про це жоден бюрократ не скаже, але коли пересічний громадянин з ранку до вечора по всіх теле- і радіоканалах слухає, що бюрократи всіх рівнів не покладаючи рук працюють над виконанням розпоряджень і Указів Президента, і це повторюється щоденно, то кого громадяни будуть винуватити у всіх своїх «негараздах»? Того, чиї вказівки виконуються. Ця думка свідомо насаджується нашим громадянам уже не один рік. Це дуже вигідно бюрократам, але це зовсім не вигідно ні пересічним громадянам, ні Президенту.
Чи є можливість примусити бюрократів працювати не на збереження свого крісла, а на благо держави? Всі ми мали можливість пересвідчитися в тому, що наш Президент — людина дуже терпляча: — він уже другий строк терпить, як оточення його підставляє та робить винним. Можливо, ми дізнаємося й про те, що наш Президент також і рішучий — раптом завтра з’явиться Указ про реорганізацію АП, згідно з яким відправлять у відставку всіх оточуючих Президента бюрократів-підлабузників, а до закону про державну службу внесуть зміни, вигідні не бюрократам, а державі. Влади для цього у Президента цілком досить, мотивів — хоч відбавляй, а щодо рішучості — будемо сподіватися. Чи обмежаться перетворення в АП на рівні декількох нових структур чи будуть проведені більш глибинні перетворення — незабаром дізнаємося.
