Було у батька три сини — двоє дорослих, а третій навіть у літах.
Якось одного разу батько каже:
— Діти, ви у мене вже дорослі, а один — той взагалі старий. Настав час вам (а декому вже навіть запізно) одружуватися. Зробіть собі по луку (а хто не зможе, я тому сам зроблю) і стріляйте. У чию світлицю стріла ваша влучить, та і буде вашою нареченою, а невдовзі, може, і вдовою.
Вистрілив перший син. Влучив у князівські хороми. Середній стрелив у поміщицькі хороми. А третій вистрілив — у ногу собі влучив, кров звідти бризнула.
— А що я казав? — мовить батько. — Зробимо спільне весілля і похорон. Заходилися вони готуватися до весілля і заодно до похорону.
А батько й каже:
— Хочу я подивитися, може, котра з невісток лінива (лайлива — недочув старший)...
Наречена першого сина застібку до сорочки полагодила, другого — латок із ковдри накраяла. А третій прийшов додому, штани зняв, завдання нозі розповів — і на піч. Як тільки заснув він, нога його царівною перекинулася і так свекра облаяла, що той ні слова не промовив.
Тоді наступного дня батько знову за своє:
— Я хочу подивитися, чия наречена краща кухарка.
У першого наречена приготувала суп дієтичний, у другого — фрикадельок до нього наробила. А третій додому прийшов — і на піч (склероз!). Одначе нога і так все зрозуміла. Не встиг очі заплющити, а нога його з печі — шасть! Намісила тіста, стала прекрасною царівною і спекла паляницю. Батькові паляниця не сподобалась, та він нічого не сказав.
Тим часом батько розпорядився мерщій лаштувати весілля.
Почалося весілля. Обидва брати зі своїми дружинами, а третій прийшов — нога чимось білим обмотана, та так гарно!
... І раптом гіпс (а то був гіпс!) ламається, а з-поміж уламків виринає прекрасна царівна. Та така вже малесенька! От вона й промовляє:
— Я не нога. Я царівна. Зачарувала мене якось відьма, ногою зробила, паралічем розбила, суглоби запалила. І звільнюся я, мовляв, од чарів, якщо мене заміж візьмуть. Ось тепер я стала тою, що була.
Усі гості заплескали. А син нічого не второпає, знічев'я посміхається у сиві вуса. А тут йому ще й права рука підморгує. Теж, видно, зачарована царівна. А втім, не буде ж із рукою брат своїй дружині зраджувати — роки не дадуть.
