Вселенський патріарх готовий іти на поступки Папі Римському?
Як повідомляє «Portal.wiara.pl», Вселенський патріарх Варфоломій I вважає, що сьогодні цілком можливо знайти шляхи згоди між католицизмом і православ'ям. Єдиною перешкодою залишається проблема «Примату Папи» (верховенство Папи Римського, що ґрунтується на наступництві влади від апостола Петра і головує над постановою церковних соборів). Якщо цю проблему буде взаємно узгоджено, тоді Вселенський православний патріарх погодиться «визнати першість Риму й зайняти друге (!) в ієрархії церков місце — як це було в першому тисячолітті до розколу християнства». Виступаючи по завершенню роботи Міжнародної змішаної комісії (Комісія розглядала можливості діалогу між двома церквами) на болгарському телебаченні, патріарх Варфоломій сказав: «Жодна Православна церква не може заперечувати історичного примату Папи». Патріарх також сказав, що Східні (православні) церкви ніколи не сприймали Папу Римського як юридичну інстанцію — його «примат» завжди був координаційно-організаційним». Так може бути і сьогодні. (Важко повірити, що з цими словами Вселенського патріарха коли-небудь погодиться Російська православна церква. — К.Г. )
Невизначена релігійна стратегія Європи
Сьогодні європейські країни все більше розділяються за ознакою ставлення як до iсламу, так і до релігії загалом. Наприклад, у Великій Британії громадяни набагато більше не довіряють мусульманам, аніж, скажімо, у Франції. Але з іншого боку, як у Франції, так і у Великій Британії (хоч і меншою мірою), будь-яка релігія вважається приватною справою кожної людини. Так, в обох країнах ідею викладання релігії у школах підтримує лише 25% опитаних. В Іспанії ж, і особливо у США, релігія є ніби частиною державності, що відбивається також на шкільних програмах. Різні думки існують у спільнотах європейських країн і відносно того, чи можливо у принципі, щоб мусульмани лишалися мусульманами і при цьому перетворювалися на громадян тієї чи іншої європейської країни? Позитивну відповідь на це питання дають 70% мусульман Іспанії, США, Франції (цікаво, що більшість французів сьогодні вважають ісламських іммігрантів саме французами, а не загрозою для суспільства, і не заперечують проти змішаних шлюбів своїх дітей), тоді як у Німеччині та Британії до такого ставлення мусульман і до мусульман ще дуже далеко. (FT.com)
Лорд-мер Лондона закликає до толерантності
Як повідомляє британська газета The Guardian, недавні соціологічні дослідження показали, що в британських ЗМІ «бушують потоки, що ображають мусульман та іслам» — 91% статей у загальнодержавних виданнях мають антимусульманське спрямування. Лондонський лорд-мер Кен Лівінгстон, який замовив це дослідження, вражений його результатами, які «суворо звинувачують» британські засоби масової інформації. Він вважає, що необхідно терміново ревізувати медіа-програми — у бік капітальної зміни «медіа-портрету» мусульманина. Лорд-мер упевнений, що «загальна картина, що надається ЗМІ, свідчить про повну відчуженість ісламу та мусульман у британському середовищі, й ця відчуженість є серйозною загрозою Заходу. Подумати лишень: тільки 4% усіх досліджених «медіа-зразків» представили позитивне ставлення до мусульман Британії». (The Guardian)
Скільки заробляє духовенство?
Агентство Інтерфакс-релігія повідомляє, що уряд Румунії прийняв законопроект, що істотно підвищує зарплати голів офіційно зареєстрованих релігійних організацій країни. Так, законопроект подвоює розмір щомісячної персональної виплати патріарха Румунського Данила, фактично зрівнюючи його із зарплатою президента країни Траяна Бесеску. Відтепер предстоятель Румунської православної церкви отримуватиме майже вісім тисяч румунських леїв — приблизно 3,5 тисячі доларів щомісяця. Розмір фінансової підтримки пересічного духовенства буде значно менше — християнські священики, імами й рабини отримуватимуть у середньому від 551 до 733 леїв на місяць (230—305 доларів відповідно) залежно від освіти й трудового стажу. (Важко припустити, що за таких зарплат вище Румунське духовенство зможе будь-коли «висловити незгоду» з урядом.— К.Г. )
Геї-священики
Генеральний Синод Лютеранської церкви Норвегії після багаторічних дискусій дозволив висвячувати в священицький сан осіб, що перебувають в одностатевих «шлюбах». Висвячення геїв підтримали 50 членів Синоду проти 34-х. Тим часом, значна частина духовенства Лютеранської церкви Норвегії як і раніше вважає виправдання гомосексуалізму таким, що суперечить Священному Писанню. В 1995 і 1997 роках Генеральний Синод як вищий виконавчий орган Норвезької церкви встановив норми, згідно з якими члени офіційно зареєстрованих одностатевих «шлюбів» можуть займати деякі позиції у церковній ієрархії, але не священства. Сьогодні ж, унаслідок зростаючої загрози церковного розколу на ґрунті гомосексуалізму, Синод церкви рекомендував віруючим віддати цю тему в ведення єпископам і єпархіальним радам. Синод умив руки. (RNI)
Далай-лама ламає канон
Повідомлення глави тибетського буддизму Далай-лами ХIV про те, що він готовий сам назвати свого наступника, викликало релігійне й політичне занепокоєння — і не лише серед буддистів. Про це повідомила італійська газета La Stampa (InoPressa). Як відомо, в тибетському буддизмі вже кілька столiть існує традиція, згідно з якою наступника кожного Далай-лами починають шукати тільки після його смерті. Для віруючих новий Далай-лама є реінкарнацією померлого Далай-лами — відповідно до догм тибетського буддизму. А тепер, наскільки можливо зрозуміти, живий Далай-лама сам призначатиме собі наступника або, принаймні, братиме участь у його пошуку. Найдраматичніше тут те, яким чином і в яку мить новий Далай-лама стане інкарнацією старого, але ще живого Далай-лами? Не треба бути пророком, щоб зрозуміти, що Далай-лама ХIV порушує ритуальний порядок із суто політичних міркувань. Про це сказав він сам: «Якщо після моєї смерті мого наступника обере китайська влада, люди Тибету його не підтримають — у такого наступника не буде тибетського серця». Сьогодні Пекін здійснює жорсткий контроль над тибетськими священнослужителями в Китаї й дуже рішуче настроєний підшукати — після смерті Далай-лами ХIV, — у якості його реінкарнації дитину, яка б підходила, і відповідно виховати її. Оскільки це вже практикувалося під час підбору спадкоємця-реінкарнації Панчен-лами (друга особа в тибетській ієрархії). Саме з таких міркувань Далай- лама заявив, що майбутній Далай-лама може народитися і за межами Тибету (напевно, в Індії). Тому можна чекати, що буде обрано дві кандидатури на звання Далай-лами — китайська (комуністична) й індійська (у вигнанні). Останню буде обрано саме теперішнім Далай-ламою. Але що ж тоді з давньою таємничою традицією пошуку хлопчика-інкарнації після смерті Далай-лами? Давньою, загадковою та мальовничою традицією?
