Президент США проголосив День свободи віросповідання
У своєму зверненні до народу з цього приводу президент Буш, зокрема, сказав: «Ми згадуємо про прийняття закону Вірджінії про свободу віросповідання 1786 року, автором якого був Томас Джефферсон, і вшановуємо передбачений Першою поправкою захист свободи віросповідання...
Сьогодні я, Джордж Буш, президент Сполучених Штатів Америки, владою, наданою мені конституцією і законами Сполучених Штатів, дійсним проголошую 16 січня 2007 року Днем свободи віросповідання. Пропоную всім американцям задуматися про великі дари релігійної свободи, зберегти цю свободу для наступних поколінь і відзначити цей день належними подіями і заходами у своїх навчальних закладах, місцях богослужіння, районах і домівках. На засвідчення чого руку до цього приклав в одинадцятий день січня, в рік Господа нашого дві тисячі сьомий і незалежність Сполучених Штатів Америки двісті тридцять перший. Джордж Буш».
Молитва за єдність християн
Цьогоріч християни багатьох церков і деномінацій знову з’єднаються в загальній молитві за єдність християн і примирення між людьми, націями і громадами. За традицією, екуменичний тиждень молитов за єдність християн відбуватиметься 18 — 25 січня. Цьогоріч темою Молитви будуть слова Євангеліє св. Марка: «Він глухим дає слух, а німим — мову» (Мк. 7:37). Ініціаторами цієї теми виступили християнські церкви Південної Африки. Її підтримали члени Всесвітньої ради церков у Женеві (WCC) і Папська Рада у справах єдності християн Римсько-католицької церкви. Час проведення Тижня молитов за єдність християн було вибрано невипадково. Цей тиждень (за Григоріанським календарем) завершується в день навернення до віри апостола Павла (25 січня). Під час Тижня молитов за єдність християн у всьому світі разом молитимуться, зокрема, й в Україні, католики, православні, протестанти та інші християнські громади — задля того, щоб третє тисячоліття стало ерою возз’єднання Християнства.
Братство хвилюється
На початку січня в Москві відбулися екстраординарні збори «Союзу православних братств» у зв’язку із «загрозою автокефалії» Українській православній церкві. У ньому взяли участь представники «Союзу православних хоругвоносців», історично відомого «Союзу російського народу», а також «Руху за право жити без ІНН» (інформаційних кодів). «Велика делегація» священиків прибула з різних регіонів України (їхні імена не розголошуються з конспіративних міркувань). Ці «надзвичайні й важливі» збори стали відповіддю на постанову Священного Синоду УПЦ Московського патріархату, що відбувся наприкінці 2006 року.
У чому, власне, справа? Виявляється в тому, що на згаданому київському Синоді (в сусідній державі) було прийнято звернення до Президента та інших гілок влади України, в якому декілька разів обережно і майже сором’язливо зроблено натяк на те, що УПЦ МП зовсім навіть і не проти канонічно визначити свій статус як автокефальної помісної церкви. Наведемо декілька найбільш «сміливих» витримок із тесту Звертання Синоду УПЦ Московського патріархату:
«Звертання Священного Синоду Української православної церкви... до всіх громадян України, кому не байдужа доля українського православ’я — невід’ємної складової нашої самобутності, основного історичного чинника утворення держави України...
Утвердження і розвиток в Україні помісної церкви можливі виключно на «твердому камені» — на базі Української православної церкви шляхом удосконалення її канонічного статусу, внаслідок успіхів у подоланні розколу і його наслідків. Єдність і швидке досягнення цієї мети залежать не так від священнооснови та ієрархів УПЦ, яким кидають докори за небажання затвердити помісну церкву в Україні, як від тих, хто порушив цю єдність; а найбільше — від державних мужів, які підтримують розкольницьку діяльність і потурають їй...
Статус, який може отримати українське православ’я, в консультативному порядку має бути узгоджений через посередництво РПЦ з усіма помісними церквами. Про це йдеться і в третьому пункті Визначення ювілейного архієрейського Собору РПЦ, який відбувся 13—16 серпня 2000 р. Зі свого боку УПЦ робить істотні кроки в цьому напрямі... Затвердження помісної церкви не може бути одностороннім актом або виконанням волі владоможців...
Для того, щоб в Українській православній церкві в усій її повноті визріло й прийшло в дію бажання отримати статус автокефальної, необхідно, принаймні, законодавче врегулювати особливого статусу православ’я в Україні. Держава має сказати: «Я є православна країна»; і тоді отримання статусу помісної з включенням у диптихи буде закономірним, логічно, історично і канонічно обгрунтованим... (Пригадаємо, однак, автокефалію Польської православної церкви в католицькій державі. — К. Г. )
...Позиція священнооснови УПЦ відносно подальшого канонічного статусу Української церкви залишилася незмінною з 1993 року, коли вона була викладена у Звертанні Священного Синоду УПЦ: «Ми також прагнемо, щоб Українська православна церква стала помісною, рівноправною сестрою в сім’ї православних церков, але йдемо до цього канонічним шляхом».
У заяві російської православної громадськості, що зібралася в Москві перед самим Різдвом Христовим, висловлюється категорична незгода саме з процитованою вище, вельми обережною позицією Синоду Української православної церкви Московського патріархату. На зборах виступив глава московського відділення «Союзу православних братств», керівник відділення України Інституту країн СНД Кирило Фролов, який, з-поміж іншого, засудив недавні кадрові переміщенням в УПЦ МП (були переведені на інші кафедри єпископ Тульчинський і Брацлавський Іполит Хилько і архієпископ Херсонський і Таврійський Іонафан Єлецьких, «відомі своєю прихильністю ідеї єдності з Московською патріархією»). (Інтерфакс-Релігія, RISU)
P.S. 12 січня, під час зустрічі з Синодом УПЦ КП, яка відбулася в резиденції предстоятеля УПЦ КП, Президент України заявив, що він готовий звернутися до Синодів Московського і Київського патріархатів для того, щоб утворити спільну богословську комісію з питань створення єдиної помісної церкви в Україні.
Російські баптисти застерігають від загрози свободі совісті
Голова Російського євангельського союзу християн-баптистів Юрій Сіпко вважає, що «в Росії основна загроза свободі совісті, а також усім іншим свободам виникла на підставі неуцтва людей, які знаходяться на ключових позиціях в управлінні державою» і формують світогляд суспільства. Це неуцтво включає також, з-поміж іншого, незнання прав і свобод особистості. Юрій Сіпко піддав сумніву навіть «обранність і богоносність» російського народу, що демонструє при цьому «тільки голі п’ятки і загальну невпорядкованість, побутову і моральну».(Portal_Credo.ru)
Православні Туреччини матимуть свою богословську школу
Європейський Суд з прав людини зобов’язав Туреччину повернути майно патріаршої академії в Константинополі. Турецька держава повинна повернути колишньому власнику будівлю колишньої школи впродовж трьох місяців або виплатити штраф у розмірі 900 тис. євро. Рішення суду було одноголосним: «за» проголосував також і представник Туреччини. Це перше засудження Туреччини європейською судовою системою в зв’язку з правами проживаючих у ній християнських меншин; вердикт уже «охрестили» історичним і таким прецедентом, що подає надію. Патріарша академія в Константинополі («Велика народна школа») була заснована в 1456 році. У ХХ столітті її майно конфіскувала турецька держава. (ENI)
Домоклів меч перлюстрації над Польщею
Державний секретар Ватікану архієпископ Тарчизіо Бертоне, після прийнятого 12 січня рішення про перевірку біографій усіх католицьких єпископів Польщі (у зв’язку зі справою архієпископа Станіслава Вельгуса, колишнього інформатора комуністичних спецслужб), запропонував перевіряти також і польських політиків: «Я був би радий, якби такі перевірки проводилися не лише стосовно партійних діячів, але й щодо співробітників державної адміністрації і всіх тих, хто займається політикою в Польщі та інших країнах Східної Європи. Я вже попросив передати це відповідним представникам влади». (KAI)
