Україні просто необхідне громадянське суспільство як інструмент самоорганізації пересічних людей та їхнього повсякденного впливу на владу. Поки такого інструменту в наших руках немає, власті будь-яких кольорів і відтінків, мабуть, не зважатимуть на думку громадян. Вони — влада, а тому і всі рішення належить ухвалювати саме їм, тоді як завдання всіх інших терпіти, слухатися і виконувати. Та влада, ясна річ, не мудра з мудрих, і їй властиво, щонайменше, помилятися.
Громадянське суспільство в інших країнах має визначені законом важелі для того, аби монополізм влади, по можливості, не позначався на ухваленні рішень, які можуть обмежити інтереси і права багатьох людей. Але в Україні громадянське суспільство, м’яко кажучи, в зачатковому стані. І, враховуючи, що на дворі ХХІ вік, дорогу до нього треба пробивати якнайскоріше. І найкращий варіант, якщо це буде ініційовано, погоджено і зверху, і знизу. Та доки там, вгорі, лише говорять, що готові до демократії, низам не можна чекати милості.
Недавно київська творча інтелігенція написала листа Президентові щодо захисту старого Києва і прав самих киян. На думку авторів листа, стратегія властей на даний момент не орієнтована на збереження культурної та історичної спадщини, а тому Київ скоро втратить свій вигляд, що складався впродовж вікової історії.
Представники творчої інтелігенції вимагають, зокрема, ввести мораторій на будівництво в охоронних зонах Софії Київської та Києво-Печерської лаври, а також суспільної експертизи із залученням авторитетних діячів науки і культури, які могли б коректувати дії чиновників. У листі міститься вимога до Президента накласти вето на недавно прийнятий парламентом закон про регулювання містобудівної діяльності, який, за словами авторів звернення, «повністю виключає вплив громадськості на ухвалення рішень».
Приводом для листа главі держави стали також кричущі порушення в містобудівній політиці й, конкретно — будівництво, яке недавно було відновлено, офісного центру над станцією метро «Театральна». І таких адрес у столиці немало. Будівництво ведеться на вулиці Олеся Гончара, 17 (у зоні Святої Софії), на території міської лікарні — Олександрівської (колишньої Жовтневої). До цього можна додати продаж гуртожитку на вул. Туполева, де проживають сотні сімей разом з дітьми. Останньою краплею стало руйнування, без відома громадськості, будівлі (архітектор Микола Казанський) на Поштовій площі.
Досвід створення перших осередків громадянського суспільства в столиці є. Із 2005 р. я керую громадською організацією «Форум порятунку Києва». Ми захищали від забудови зелені зони (наприклад, сквер на Шулявці). Особисто я 28 діб голодував на знак протесту проти будівництва згаданого вище будинку над станцією метро на розі вулиць Пушкінської та Хмельницького. У липні 2006 року Київрада скасувала рішення про виділення землі, й будівництво було зупинене. Та через півтора року та ж Київрада, ті ж самі депутати продали цю ділянку під будівництво. Сьогодні, на шостий рік протистояння, забудовник, відчуваючи безсилля влади і розуміючи, що діє незаконно, відновив роботи і веде їх і вдень і вночі. Це свідчить про те, що влада і не думає захищати інтереси громади, причому навіть у концептуальних питаннях.
Що можна зробити в цих умовах? Єдиний вихід — добитися реальної участі членів громади в управлінні містом. У цьому може допомогти досвід країн Європи. Як депутат Київради, я раніше співробітничав з Фондом сприяння місцевому самоврядуванню при президентові України і був учасником багатьох конференцій і семінарів, на яких вивчалася практика європейського самоврядування. Це та серйозні напрацювання, зроблені впродовж майже двадцятирічної депутатської діяльності, допомогли підготувати концепцію децентралізації й демократизації влади в столиці. Вона була написана ще до реформування влади в Києві, якщо так можна назвати ліквідацію районних рад в місті, коли замість них нічого, а тим паче — нічого ефективнішого — не було запропоновано. В результаті в місті сьогодні склалася вельми централізована система, що не має нічого спільного з місцевим самоврядуванням. Цей сумний висновок примушує нас, киян, думати про форми роботи, які дозволять відродити місцеве самоврядування.
Природно, в цій справі велика роль належить Київраді, якій слід було б розробити і ухвалити програму розвитку місцевого самоврядування на основі децентралізації влади. Думаю, на її реалізацію знадобиться не менш як п’ять-вісім років. Тому чим раніше розпочати, тим краще.
Запропонована концепція дозволяє членам громади безпосередньо вирішувати значну частину проблем, що виникають за місцем проживання. Почати її реалізацію варто було б з підготовки професіоналів для роботи в органах самоорганізації населення (ОСН) на території житлових мікрорайонів. Ключове питання — передача повноважень (і ресурсів) від міської ради ОСНам. У концепції перераховані повноваження, необхідні для створення системи реального місцевого самоврядування в місті. Після напрацювання позитивного досвіду в столиці можна приступити до широкого впровадження ОСН в країні. Разом з Київрадою вони вирішуватимуть проблеми мікрорайонів: погоджуватимуть проекти рішень з будівництва, знесення будинків, благоустрою території. Займатимуться організацією роботи самодіяльності, дружин з охорони порядку й іншими питаннями дозвілля та обслуговування жителів.
У результаті у громадян практично не стане потреби в мітингах і пікетах. А влада у свою чергу нічого не зможе зробити, заздалегідь не погодивши свої дії з людьми. На першому етапі школою муніципальної демократії повинні також стати об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), без чого ніколи не відбудеться конче потрібна реформа житлово-комунального господарства.
Структуризація територіальних громад, участь їхніх членів в управлінні місцевими справами сприятиме позитивним змінам в інших сферах соціального і політичного життя. З’являться лідери, які, спираючись на громадськість, зможуть формувати ядро нової політичної еліти.
Я вірю, рано чи пізно така система буде впроваджена. Більш того, із зростанням самосвідомості населення організації самоврядування, що являють у підсумку територіальну общину, зможуть узяти на себе багато повноважень, які сьогодні — в міської ради, і розділити з нею відповідальність за обслуговування громадян. Іншої дороги цивілізованого ведення свого господарства в громади немає. Тому, якщо не нинішні, то наступні депутати знатимуть, що їм робити.
Віталій Комов, депутат Київради 1990—2006 рр., голова комітету захисту місцевого самоврядування в Києві
