На початку серпня відзначає день народження Тетяна Юркова — член правління Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День», директор компанії «Аквавіта». Вона належить до тих людей, які завжди поруч, але уникають публічності. Ознака справжнього друга, чи не так?!
Тому й традиційна рубрика з бліц-запитаннями другу «Дня» напередодні дня народження цього разу дещо змінилася, адже Тетяна Степанівна замість говорити щось про себе чи авторитетну компанію, яку очолює понад 17 років, почала з перефразування Шевченкового «Якби ж ми вчились так, як треба!..» Мені залишалося лишень зафіксувати згусток думок цієї прекрасної жінки, патріота, яка щохвилини не перестає жити Україною:
— Нам усім треба вчитися! Світ мінливий і рухливий. Летить на шаленій швидкості. Україна зобов’язана втриматися як суб’єкт, цікавий для всіх, але водночас зберегтися автентично. Епоха змін. Щоденних. Це — про наш із вами час. Не маємо її боятися. Маємо встигати! І вчитися!
Розвиток — це життя! У всьому: від особистості — до компанії чи країни. Принаймні, наша «Аквавіта» сповідує це правило завжди.
Дружба із газетою «День» базується саме на цьому правилі. Я радію, що, на відміну від багатьох видань, «День» залишається сучасним, правдивим і модерним! Завжди! Успішні й патріотичні мають об’єднуватися. Тоді побачимо іншу Україну! «Через терни — до зірок!» — це про нас із вами!
***
...Люди, народжені в серпні, за гороскопом Леви. Яскравий, барвистий місяць, що представляє яскравих людей! Серед них оптимістично-енергетична Тетяна Юркова — представник небайдужого вітчизняного бізнес-середовища. Його ще так катастрофічно мало, патріотичного й соціально-відповідального!.. Та воно однозначно є!
Це середовище досі виживає не «завдяки», а «всупереч», йому важко. Проте загартовані люди не плачуть і не стогнуть. Вперто, зціпивши зуби, після підтримки Майдану непоказово тримають український фронт на усіх напрямках: соціальному, гуманітарному, ідеологічному.
Тетяна Степанівна виховала двох синів-патріотів, Олександра та Анатолія, які, слідуючи її прикладу, непоказово, але конкретно зміцнюють Українську Справу: сотні волонтерських проектів, поїздок на схід, мистецькі фестивалі, гуртування патріотичних, талановитих людей довкола себе!
...Коли українські митці відчайдушно боролися за законодавче утвердження української пісні у вітчизняному радіоефірі, підтримали їх неофіційні національні творчі спілки чи показні громадські об’єднання, які піаряться щодня, а волонтерський бойовий «Музбат», створений за ініціативи Юркових... Це вони поставили сцену перед Верховною Радою України, мобілізували виконавців та волонтерів, розповсюдили агітаційні матеріали серед депутатів... І «п’ята колона» здрейфила. Закон таки з другої спроби ухвалили. Тепер на часі — контроль за його виконанням. І тут, знову ж таки, сподівання не на Нацраду з телерадіомовлення (офіційного регулятора), а на контролерів-волонтерів. Парадокс? Але такою є правда нашого життя.
Тож коли ми говоримо про якісь конкретні успіхи й поступ України, не забуваймо, що в їх основі знаходяться ось такі скромні, але надзвичайно дієві люди, як Тетяна Степанівна Юркова.
Завершуючи наше спілкування, Тетяна Степанівна філософськи додала: «Знаєте, хоч які б складалися обставини, я у всьому шукаю позитив. І, повірте, знаходжу його! Саме це і додає мені нових сил».
Що ж, дорога Тетяно Степанівно, позитивна наша людино, множте й надалі довкола себе світле середовище й надихайтеся від того! А небесні сили нехай віддячать вам здоров’ям і любов’ю!
