З 10 по 15 травня у Дніпропетровську пройшов ювілейний Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута-99».
Цивілізований шоу-бізнес — це тонка стратегія і тривале вкладання великих коштів. Український шоу-бізнес — це риболовля з динамітом. Звичайно, і в нас є тонкі стратеги, але їм майже ніколи не довіряли великих коштів. Бо господарі останніх звикли інвестувати їх у динаміт.
Інакше б ті, хто започаткував у вересні 1989 року фестиваль «Червона рута» в Чернівцях, давно вже були б мільйонерами. Бо за 10 років існування фестивалю на його сцені починала свою кар'єру переважна більшість нинішніх виконавців сучасної української естради всіх жанрів — Марія Бурмака, ВВ, Ірина Білик, «Кому вниз», «Плач Єремії», Руслана, Віктор Павлік, «Скрябін», «Табула Раса», ЕL Кравчук, Ані Лорак, Наталя Могилевська й навіть такі інтелектуальні колективи, як «Всяк випадок», «Піккардійська терція», «Брати Блюзу», сестри Тельнюк. А організатори «Червоної рути», як і 10 років тому, продовжують за мізерні кошти шукати юних та здібних, аби перетворити їх на зірок. «Червона рута» — практично єдиний в Україні фаховий конкурс для початківців у молодіжній музиці. Триває він два роки: у перший рік проходять відбірні тури в усіх регіонах, наступного року — кількамісячна школа, де працюють професійні хореографи, вокалісти, композитори, стилісти й навчають молодих конкурсантів сценічної науки. І потім вони змагаються у фіналі фестивалю, що кожного разу проходить у іншому місті. Цього разу це був Дніпропетровськ. Сюди приїхали майже сотня нікому не відомих молодих співаків і музикантів, які працюють у жанрах поп-, рок-, танцювальної та акустичної музики. Для тих, хто не вписався в жоден із цих напрямів, цього року дирекція фестивалю започаткувала нову номінацію — інша музика, яка й стала чи не найцікавішою на всьому фестивалі. Визначала переможців Суддівська рада на чолі з відомим скрипалем та музичним оглядачем, заслуженим артистом України Кирилом Стеценком, який у 89-му році був серед засновників фестивалю. «Червона рута» вирізняється і наявністю чіткої творчої концепції, в основі якої три критерії, — творчість претендентів на нагороду має відповідати вимогам найсучасніших музичних тенденцій, разом із тим враховувати українські національні музичні традиції й бути виразно оригінальною.
На відміну від «Червоної рути-97» у Харкові цьогорічний фестиваль не виявив надто багато яскравих індивідуальностей, але вирізнявся загальним високим професійним рівнем молодих виконавців. Перераховувати імена нема сенсу — їх ніхто не знає. Але два роки тому саме таким невідомим був лауреат першої премії у танцювальній музиці харківський «Танок на майдані Конго». Нині тільки-но хлопці з'явилися у фестивальній залі — їх щільно оточили місцеві тінейджери з проханням дати автограф. Можливо, автограф за два роки проситимуть у дніпропетровського гурту «ДНД», зовсім юних, але вже «Потужних дівчат» із Києва або Лізи-Олени з Донецька. Відкриває «Рута» таланти не лише в підлітковій, а й у некомерційній музиці: це «9-й снайпер» (Київ) — майстерний експеримент у сучасній клубній культурі, одеситка Ольга Ора — магічний вокальний театр на основі давньоукраїнських співочих традицій, вінницький «Очеретяний кіт» — відкривачі шаманізму української інструментальної акустики. Але розкрутитися таким музикантам світить хіба що за кордоном. Власне і вся «Рута» з патріотизмом та ідеалізмом її керівників — директора Тараса Мельника та художнього керівника Анатолія Калениченка — не потрібна нікому. Ні бізнесменам, що роблять гроші на готових «зірках», ні державі, яка від цих музичних донкіхотів не має жодного зиску. Лише молодь із року в рік їде на фестиваль, щоб бути почутою й почути своїх ровесників. Та, власне, і не мають бути викладачі Національної музичної академії майстерними шоу-комерціянтами. Це за їх спиною мають стояти продюсери, вихоплювати зі сцени новоспечені таланти і фінансово підтримувати фестиваль. А поки що справжнім символом цьогорічної «Рути» має стати прапор, який принесли в зал фани однієї з груп — на синьо-жовтому полотнищі була назва улюбленців — «Грошей нема».
Насправді гроші є. Були вони і в Дніпропетровську. Всього за 500 метрів від концертного майданчика «Рути», у парку ім. Шевченка — високоякісна сцена, звук, світло, найкраще київське телебачення. Все набагато вище за рівень «Рути». У ніч із 13 на 14 травня тут пройшла акція «Висувай нашого», під прикриттям концерту для студентів провели збори й висунули Леоніда Кучму претендентом на президентську посаду. Організатори — віртуози виборчих технологій з Москви — ловили студентів на якісну наживку: співака Олександра Пономарьова та місцевих зірок — групу «Шао- Бао». Теж лауреатів фестивалю «Червона Рута».
