«Я ніколи не втрачаю можливості підтримати навіть найменший почин, бо часто в ньому корениться диво» — ці слова британської медсестри Флоренс Найтінгейл, однієї з легендарних фігур у становленні планетарних ідей Червоного Хреста, сьогодні, в критичних обставинах України, сприймаються як важлива формула волонтерів цього великого милосердного руху.
Події останніх восьми місяців на нашій землі, вперше за майже 70 років мирного буття, нагадали, що Червоний Хрест як символ врятування життів народжений на полях битв і що допомога постраждалим і пораненим є головною лінією його діяльності в дні громадянських конфліктів і збройних протистоянь. Причому Червоний Хрест України, створений 1918 року, коли ще палахкотіла Перша світова війна, почав свій життєдайний курс із актуальних у ті часи завдань — допомоги біженцям і військовополоненим, опіки дітей-сиріт, налагодження роботи лазаретів. І ось найбільш масова гуманітарна організація країни всією силою свого досвіду і потенціалу знову бере участь у розв’язанні найскладніших народних проблем. У яких напрямах діє її багатотисячний легіон? Що зроблено і що належить зробити?
— Виклики, в умовах яких нам доводиться зараз працювати, — говорить президент Товариства Червоного Хреста України, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук Іван Гнатович УСИЧЕНКО, — кардинально відрізняються від звичайних завдань організації в мирній обстановці. Йдеться про абсолютно інші темпи і об’єми діяльності. Але з обов’язковим і неодмінним дотриманням засадничих червонохрестівських принципів: гуманності, неупередженості, незалежності, добровільності, єдності, універсальності, а головне — нейтральності. Саме це істотно вирізняє Червоний Хрест з-поміж інших гуманітарних організацій, гарантуючи його визнання всіма сторонами протидій.
— Загони швидкого реагування Червоного Хреста почали надавати допомогу постраждалим киянам вже 1 грудня минулого року під час «маршу мільйонів» на Банкову. Як усе відбувалося?
— Власне, саме наші дев’ять волонтерів були першими, хто виявився рятівною силою в гущавині маніфестацій після нічного розгону «Беркутом» студентської ланки Майдану. Напруга на столичних вулицях наростала, і найближчими днями до зусиль з надання допомоги постраждалим приєдналися ще 57 волонтерів. У місцях скупчення людей Червоний Хрест розгорнув декілька пунктів першої допомоги. Тоді ж у складі загонів Червоного Хреста було створено мобільні бригади, які патрулювали центр міста. Мобільні бригади складалися з шести-восьми волонтерів, екіпірованих одягом із емблемами Червоного Хреста, носилками, медичними рюкзаками. Можливість працювати безпосередньо в натовпі була однією з наших переваг. Бригади допомагали пораненим дістатися до машин швидкої допомоги, а якщо їхній стан дозволяв, супроводжували травмованих до пунктів першої допомоги. Крім того, разом із іншими рухами мирної підтримки наші команди допомагали мітингувальникам водою, харчуванням, забезпечували обігрів. Червоний Хрест України швидко витратив цими днями весь свій запас медикаментів і перев’язувальних матеріалів, і допомогу стали надавати виробники ліків низки фірм, а також інші волонтери. Саме від них ми отримали першу необхідну підтримку в перев’язувальних засобах і захисній амуніції. Всього невідкладна допомога силами і засобами Червоного Хреста була надана цими днями понад 1500 учасникам протесту. Основні позиції роботи: травми кінцівок і хребта, удари голови, садна, рани, переломи, обмороження, біль у ділянці серця, нерідкими були випадки втрати свідомості, епілептичних нападів. У третій декаді лютого, коли проти протестуючих почали застосовувати вогнепальну зброю, травматизм різного роду збільшився. Вісім волонтерів Червоного Хреста було поранено, з них два важко — кульове поранення шиї і вогнепальний перелом стегна. Мобільні групи першої допомоги надавали допомогу всім конфліктуючим сторонам: учасникам Майдану і Антимайдану, службовцям підрозділів МВС. При зіткненнях біля Верховної Ради 21 лютого волонтери надали допомогу 32 постраждалим міліціонерам. На жаль, це був лише пролог до подальших випробувань.
— Отже, ми переходимо до червонохрестівської епопеї сьогодні?
— В умовах, коли на південному Сході України стали наростати сепаратистські настрої і різні провокації, а на початку липня почалися бойові дії, настав, зрозуміло, і час пік для нашої особливої місії допомоги людям, причому базуючись на фундаментальних принципах, проголошених і прийнятих 1965 р. Міжнародною конференцією Червоного Хреста у Відні (Австрія), і виходячи з пріоритетів захисту цивільних осіб, полегшення їхніх страждань в умовах збройних конфліктів, надання першої допомоги. 15 липня Товариство Червоного Хреста України виступило зі спеціальним зверненням, закликавши всі сторони, які беруть участь у військових операціях, проявляти повагу до мирного населення.
— Це, очевидно, стосувалося і червонохрестівських парламентерів?
— Так, їхні зусилля не виглядали безпечними. У травні в Донецьку було здійснено напад на офіс обласної організації Червоного Хреста. Було затримано, хоча і відпущено за декілька годин, вісьмох волонтерів загону першої допомоги, а також одного співробітника Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Було відібрано два мікроавтобуси, передані українській організації як гуманітарне сприяння Німецьким Червоним Хрестом. 31 липня в Донецьку було знову затримано трьох співробітників МКЧХ, яких також, на щастя, було відпущено за декілька годин. Все ж Червоний Хрест, з його символікою, добре відомий у світі. Після анексії Криму і з початком збройних зіткнень на Донбасі досвід у гуманістичних діях наших перших мобільних загонів був врахований і поширений у створенні 10 таких підрозділів у низці областей України — Харківській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській тощо. Проведено понад 50 тренінгів, включаючи аспекти психосоціальної підтримки для волонтерів. Підготовлена і почала працювати команда з 12 тренерів за стандартами МКЧХ для відповідного навчання добровольців руху. Інакше кажучи, це перепідготовка на ходу. Крім того, червонохрестівські волонтери-санітари включилися в надання допомоги пораненим у госпіталях.
— Іване Гнатовичу, ви згадали, що на допомогу Україні в нещасті прийшов і Міжнародний Комітет Червоного Хреста.
— Наша співпраця з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста традиційна, адже діяльність української національної організації ґрунтується і на Женевських конвенціях про захист жертв війни від 1949 року, ратифікованих Україною 1954 року. У дусі і необхідності сприяння Україні в новій складній ситуації в березні в Україні відкрилося представництво МКЧХ. Ми активно співпрацюємо і з Європейською Зоною Міжнародної Федерації Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФТЧХ і ЧП). 8 грудня минулого року після її оцінної місії було позитивно розв’язано питання про надання Українському Червоному Хресту фінансової допомоги для реалізації його миротворчих завдань. Було укладено додаткову Угоду з МКЧХ про посилення допомоги українським партнерам. Надано два транші — для швидкого реагування на надзвичайні ситуації і для оснащення і навчання волонтерів. Міжнародною Федерацією Червоного Хреста також виділені кошти з її фонду сприяння при надзвичайних ситуаціях.
— Відбувається масове переміщення людей з Луганської і Донецької областей в інші регіони України. Червоний Хрест, мабуть, і тут поспішає на допомогу?
— На вокзалах та на інших об’єктах пересування Червоним Хрестом України в співпраці з державними службами організовані транзитні пункти для таких осіб з пропозицією й уточненням подальших маршрутів. Продовжується підготовка волонтерів для доставки гуманітарних вантажів у звільнені райони Луганської і Донецької областей. Товариство мобілізувало всі свої регіональні організації на збір продуктів харчування, одягу, взуття, постільного приладдя, предметів першої необхідності для переміщених осіб. В цілому, організації Товариства Червоного Хреста України надали різносторонню допомогу понад 34 тисячам громадян із зон лиха разом із нашими партнерами на суму близько 37 млн гривень. Нас у цьому підтримала низка міжнародних інституцій ООН: Фонд народонаселення, Усесвітня організація продовольчої допомоги, Управління Верховного Комісара допомоги біженцям, ЮНІСЕФ, ВОЗ. Гуманітарна допомога надійшла і від національних товариств Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Словаччини, Словенії, Латвії, Естонії, Чехії, Польщі, Угорщини, Данії, Фінляндії, Канади, Японії, урядів Німеччини і США, низки компаній, таких як Кока-Кола Беверіджиз, Проктер енд Гембл, «Медвестснаб», «Порше» тощо.
Стоять перед нами і нові великі завдання: посилення підготовки волонтерів з догляду за хворими і пораненими у госпіталях, розширення резерву донорів крові, збільшення кількості мобільних загонів першої допомоги. Потреби великі і кількість волонтерів у наших патронажних службах, і не лише в них, повинна зростати. При взаємодії з МКЧХ ми провели семінари із захисту символіки Червоного Хреста, оскільки вона інколи стає і предметом інформаційних фальсифікацій, із безпечного доступу до місць ризику і навчання волонтерів мобільних загонів методам психосоціальної підтримки населення.
— Нещодавно відбулася організована Червоним Хрестом України партнерська зустріч представників 12 Національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, МКЧХ і МФТЧХ і ЧП. Як і якою вимальовувалася подальша взаємодія?
— У зустрічі брали участь і працівники низки державних структур і відомств України, міжнародних організацій системи ООН, а також громадських організацій, оскільки саме Червоний Хрест володіє правом безпосередньої співпраці з ними в умовах нинішніх гуманітарних труднощів. І, зрозуміло, було важливо, аби наші партнери, наші друзі почули і побачили: ініціативи і енергія Червоного Хреста в Україні великі.
