Цілком згоден з висновками кандидата філософських наук В. Калашникова («День» від 13.02.2004) і, зрозуміло, із заходами президента Франції пана Ж. Ширака з підтримки світськості держави.
Так, сьогодні влада в Україні не зацікавлена у встановленні світської держави. І, очевидно, в іншому, крім релігійного, світогляді. Наприклад, Національна радіокомпанія України посилено пропагує релігію. Причому лише одну релігію — християнство (православ’я). Але в Конституції України в ст. 35 сказано: «Церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова» (тут і далі цитую мовою оригіналу — А.П. ). Тобто це потрібно розуміти так: держава не пропагує релігію, не пропагує й атеїзм? Релігію пропагує церква.
Але коли наш журнал спробував указати Національній радіокомпанії на порушення нею Конституції України, то отримав відписку, що, мовляв, жодної релігійної пропаганди Національна радіокомпанія не веде; що це, мовляв, «культурологічні, просвітницькі» передачі.
Які ж це передачі? Щоб не бути голослівним, наведу слова заступника начальника Держкомітету з питань інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України пана В. Павлюка: «Повідомляємо, що всі релігійні передачі на УР-1, зокрема «Голос Надії», «Жива Надія», «Людина і вічність», «Кредо», «Благовіст» та інші... створено за спонсорські кошти з метою задоволення релігійних запитів віруючих...»
Виникає запитання: а як із дотриманням положень Конституції України? І як із «задоволенням запитів атеїстів»? Більше за те, коли ми спробували дізнатися, а хто ж ці спонсори, які фінансують на Національному радіо релігійні передачі, то нам так ніхто не дав відповіді. І це при тому, що діяльність державних органів (а Національна радіокомпанія належить до таких), згідно з указом Президента, має бути прозорою.
А щодо винесення на широке обговорення громадськості проблеми світськості держави, то й тут В. Калашников має слушність. Ніхто з можновладців не зацікавлений у такій постановці питання. Жодна газета (а ми надсилали свої зауваження до п’яти провідних газет України) сьогодні не публікуватиме критику релігії та духовенства. Часом складається враження, що в нас, в Україні, одна тоталітарна система (радянсько-атеїстична) змінилася на іншу тоталітарну систему — релігійно-націоналістичну.
Багато хто відповідає, що, мовляв, критикувати релігію не можна, оскільки вона несе позитивні ідеї, допомагає зменшити в країні злочинність тощо. І це навіть не підлягає сумніву. Але в тих самих США в Бога вірить 94% населення, 90% американців моляться та відвідують церкву, 80% вірять у Страшний Суд, а злочинність, наркоманія, проституція, вбивства, шахрайство в країні мають вельми високі показники. Практично роль релігії у зменшенні злочинності мінімальна. Чи не краще вимогливіше ставитися до силових структур, до обов’язків яких входить боротьба із злочинністю. Адже, як сказано в Біблії, немає такого гріха, який не пробачив би вам Бог. Нагадаю, що єдиний гріх, який не прощає Бог, це... невіра в Нього. То чи слід нам, молодій державі, яка намагається побудувати в себе демократію, «повертатися до середньовіччя», посилено пропагуючи релігію? Так, у нас свобода совісті. Нехай віруючий вірує, нехай ходить до церкви, слухає там пропаганду релігії, але навіщо «заганяти» туди всіх інших українців? Навіщо нав’язувати лише одне мислення, один світогляд — релігійний?
Уже, схоже, і держчиновники бояться бути атеїстами, щоб, вочевидь, не втратити своє крісло. Звідси, напевно, витікає і таке ставлення до науки, коли вчені на базарі торгують ганчір’ям, щоб вижити. Зате, як гриби після дощу, зростають скрізь храми, держава виділяє величезні кошти на «відродження храмів, церков, монастирів». Зауважте, не на будівництво нових лікарень для лікування того самого туберкульозу, який набув в Україні майже епідемічного характеру, не на будівництво палаців науки, будинків інженерної творчості.
На мій погляд, побудова в Україні світської держави сьогодні здається вже утопією.
ВІД РЕДАКЦІЇ: Публікуючи даний лист у порядку полеміки, ми хотіли б узнати: а що думають з цього приводу наші читачі?
