Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

А чи не гайнути нам «на води», панове?

21 серпня, 1998 - 00:00

Хочу вас одразу заспокоїти: серед різноманіття медичних препаратів і способів лікування, мабуть, найнешкідливіший — саме бальнеотерапія, тобто застосування природних джерел. Та чи інша мінеральна вода може бути більш або менш ефективною для конкретного хворого, а ось зашкодити йому не може. Саме тому лікарі рекомендують своїм пацієнтам поїхати «на води».

Археологічні розкопки в Азії довели, що мінеральні води для купання використовувалися тут іще в бронзовому віці, близько п’яти тисяч років тому. Американські індіанці розглядали термальні джерела, як священні місця, де мешкає «великий дух», і свято вірили в цілющу силу мінеральних вод. Сюди приходили воїни, щоб відпочити й підлікуватися після важких битв...

Жителям України зовсім необов’язково виїжджати за кордон, щоб відчути на собі цілющу силу мінеральних вод. Природа потурбувалася про нас. Закарпатська область багата запасами вуглекислих вод, тому на курортах Верховини, гірської Тиси, в Карпатах і Сваляві лікують захворювання сердечно-судинної, нервової систем і нервово-м’язового апарату. Сульфідні води курорту «Синяк», розташованого тут же, допоможуть пацієнтам позбутися захворювань опорно-рухового апарату та хвороб шкіри. Сульфатно-хлоридними, магнієво-кальцієвими водами Моршина лікують захворювання шлунка та кишечнику, печінки й жовчних шляхів. Мінеральні води Трускавця корисні при захворюваннях печінки, нирок, сечовивідних шляхів, порушенні обміну речовин. Радонові води, що використовуються на курортах Хмельника, Білій Церкві, Старобільська рекомендуються тим, хто страждає від захворювань опорно-рухового апарату, сердечно-судинної, нервової систем.

Перед тим, як вибрати той чи інший курорт, потрібно порадитися з лікарем і визначити, який же тип мінеральної води найкраще вам підходить. Ну а якщо ви абсолютно здорові — мінеральні джерела додадуть вам бадьорості та оптимізму.

Лариса НИКОНОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: