У знаменитої «Нафтусі» вже давно є конкурент — вода «Східницька». До довгого переліку абсурдів і несправедливостей нашого життя можна з повним правом віднести й історію зі Східницею, дорогоцінні та цілющі джерела якої могли б полегшити життя, повернути здоров’я, а отже, силу і радість буття величезній кількості людей. Сьогодні можна тільки плечима знизувати, дивуючись, як так сталося, що на численні карпатські джерела Східниці майже шістдесять років закривали, та й, проте, і продовжують закривати очі ті, хто повинен був би сюди наввипередки бігти. Чиновники від медицини ніяк не хотіли повірити, що поруч із Трускавцем (рукою подати — 20 кілометрів!) б’ють джерела дуже багаті та не менш цілющі. Неповороткість, лінь, відсутність фантазії чи ще якийсь таємний намір примушували однією рукою активно розвивати інфраструктуру Трускавця, а іншою відмахуватися від ентузіастів, які просили, майже благали про допомогу й увагу.
Проте їм було не так складно це робити, бо у різні двері стукала практично одна людина — Омелян Стоцький. Його дослідницька Голгофа розтяглася на довгі роки. У нинішній, практичний і до бездушності розсудливий час складно повірити, що цей немолодий чоловік, щомісяця відриваючи від своєї мізерної зарплати, а потім і пенсії у 53 карбованці хай навіть одну десятку, 25 років бився, доводячи, що вода у Східниці сповнена лікувальних властивостей.
Почалося все весною 1956 року. Як згадує колишній вчитель хімії, директор Східницької середньої школи №2 Михайло Гамула, Стоцький підійшов до нього після батьківських зборів (у школі навчалася його дочка) і розповів, що у лісі, неподалік від в’їзду до села, є джерело, з якого тече вода з запахом сірководню. Чи не «Нафтуся» це? Місцеві жителі кажуть, що п’ють цю воду і почуваються краще, особливо ті, хто скаржився раніше на хвору печінку чи нирки.
Директор школи порадив звернутися до лабораторії Бориславського нафтогазового управління. І наступного ранку Стоцький був уже в Бориславі. Його припущення підтвердилися: вода джерела справді виявилася аналогічною трускавецькій «Нафтусі». Зрадiлий східничанин поїхав відстоювати знахідку далі — до Трускавецької центральної лабораторії, яка знаходилася у підпорядкуванні Одеського науково-дослідного інституту курортології і фізіотерапії. Але до-о-вго йому довелося чекати, поки одеські фахівці відгукнулися. Вісім років. При цьому слід відзначити, що якби Стоцький мовчки сидів і чекав, то ніхто б узагалі не приїхав. А так відповідальні наукові працівники, які приїхали до Східниці, подихали напрочуд чистим карпатським повітрям, узяли забір води зі струмочка (а зовсім не з джерела) і поїхали. Незабаром надійшов із Москви лист, копію якого відіслали директору третього нафтопромислу «Бориславнафта» і газеті «Известия»: «За отриманими нами відомостями від директора Одеського інституту курортології і фізіотерапії Ф.Е. Куркудима, хімічний склад і лікувальну дію мінеральної води в с. Східниця було вивчено експедицією інституту під його особистим керівництвом. Під час проведення експериментальних дослідів на тваринах отримано негативну характеристику цих вод».
Скільки потрібно було мати завзятості й переконаності у своїй правоті, щоб після такого листа не відчаятися, а продовжувати «бомбити» інстанції далі. Дружина говорила: «Залиш, пам’ятник тобі поставлять чи що?» А він відповідав: «А ось побачиш — поставлять!». І слід сказати, що поставили таки. Біля одного з джерел стоїть сьогодні бюст Омеляна Стоцького. І навіть музей невеликий є, де, крім фотографій, скромних меблів, рояля, зберігся бувалий портфель, із яким дослідник їздив, возив у ньому документацію і проби води. Чоловік надзвичайно освічений, випускник Львівського політехнічного інституту, факультету німецької філології Львівського університету, закінчив до того ж три курси консерваторії, він відчував, що йому не вистачає для просування справи специфічних знань, і в досить похилому віці практично оволодів ще однією професією — хіміка. Його комора була заповнена пробірками, колбами, реактивами, з якими він сам працював 15 років і тільки потім знайшов сподвижників. Найбільше підтримувала Омеляна Стоцького дочка Ганна, сьогодні відома львівська журналістка, яка видала книгу про батька й організувала на свої кошти музей.
У 1967 розпочалися серйозні наукові дослідження, які завершилися позитивними висновками. У 1974 Східницю визнали курортом, а в 1977 Стоцький отримав диплом першовідкривача Східницького родовища мінеральних вод. Так майже через сто років Східниця знову стала популярною. Вперше у 1872, коли тут почався промисловий видобуток нафти, вдруге — завдяки унікальності своїх джерел. Зосереджені на порівняно невеликій території, ці води характеризуються різними властивостями: слабомінералізовані типу «Нафтуся» з різними органічними речовинами (10—30 мг/л), залізисті мінеральні води зі складом від 20 до 70мг/л, унікальні лужні (содові) типу «Боржомі». І ці цілющі води роками течуть і течуть… у землю, оскільки досі Східниця сама вирішує свої проблеми, використовуючи свої можливості на скромний один відсоток. Поруч зростає і поширюється Трускавець, а Східниця, немов Попелюшка, чекає і чекає на свого принца.
— Звичайно, Східниця має усі передумови, щоб стати найвідомішим і найпопулярнішим курортом, — говорить голова Східницької селищної ради Богдан Дмитришин. — Яка тут краса навколо! А повітря, настояне на травах, на чар-зіллі смерекових і соснових борів!
І воно лікує також, не кажучи вже про воду. Але оздоровча база може прийняти тільки 850 чоловік, бо є тільки чотири санаторії. Хоч початок був багатообіцяючим — в 1976 році, коли наше селище визнали курортною зоною, фахівці підрахували, що тут можна створити здравницю не менше, ніж на 60 тисяч місць!
Час від часу народжуються у когось нові плани, але далі планів справа не рухається. У 1998, за розпорядженням Президента України Леоніда Кучми «Про розвиток курорту Східниця» селище визнали Всеукраїнською дитячою здравницею. Було також прийнято Постанову Кабміну, затверджено програму, що передбачає розвиток Східниці як Національної дитячої здравниці за два етапи. Здавалося, тепер справа зрушить iз місця. Але якщо щось і рухається, то на малих приватних ініціативах. Зростає, наприклад, кількість котеджів не тільки місцевих жителів, а й киян, і навіть москвичів. Деякі з них стають міні-пансіонатами — на 15—20 осіб. Так званим неорганізованим шляхом до Східниці приїжджає понад три тисячі чоловік. Місцеві жителі беруть до себе квартирантів за помірну плату — 7—10 гривень, трохи приплатиш — і харчуватися запропонують. На ці кошти і живуть східничани, для яких таке поняття, як безробіття — не порожній звук. Особливо страждає через нього молодь, яка не знає куди докласти своїх сил. Щоправда, останнім часом настрій у людей покращився: почули, що готується проектна документація на будівництво 10 нових санаторіїв, що дасть можливість ще семистам відпочиваючим пити східницьку воду. Будівництво, природно, розтяглося на кілька років, але хочеться вірити, що у суспільстві вже дозріло стійке переконання, що розвивати потрібно не тільки Трускавець, а й Східницю, бо тут запасів води в 1,5 разу більше. У декого з місцевих жителів мінеральне джерело б’є прямо у дворі, але користується цим благом тільки одна сім’я.
Мають тут чим зайнятися і вчені, бо Омелян Стоцький відкрив та описав тільки 38 джерел, а 28 все ще чекають свого благословенного часу. На щастя, заворушилися місцеві підприємці, які нещодавно почали розливати воду з двох джерел у пляшки. Вони обрали для розливу саме ті води, які Одеський науково-дослідний завод курортології і фізіотерапії атестував як такі, що піддаються тривалій консервації. Це «Східницька содова» та «Східницька заповідна». І хоч підприємство «Перспектива» об’єднало під своїм крилом учених, гідрогеологів, лікарів, хіміків, архітекторів-ландшафників, будівельників, вони сім років чекали ліцензії на експлуатацію родовища. (Уже з цього можна судити, що їхні фінансові можливості вельми скромні). І якщо все, що стосується Східниці, просуватиметься саме такими темпами, то благоденства селище дочекається не раніше, ніж років через 15—20. Та й це термін, визначений оптимістами. А скільки дорогоцінної вологи поглинуть надра землі, так і не вилікувавши, не запобігши хворобі, не полегшивши людські страждання?.. Місцеві медики, які десятиріччя спостерігають вплив східницької води на людський організм, прийшли до висновку, що пити її слід при захворюваннях нирок, печінки, жовчного міхура, при порушенні обміну речовин, хронічних панкреатитах, анеміях і захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
…Досить скептично налаштовані жителі селища, дивлячись на те, як іноземці останнім часом активно закружляли над Східницею, кажуть: купить цей український Клондайк який- небудь німець чи американець, і підемо ми до нього в найми. Що ж, він не помилиться, а ось чи не помилиться держава, яка так байдуже ставиться до перлини Карпат?…
