Причина для таких представницьких зборів була унікальною — вперше в Україні на загальне обговорення винесено лоцманську систему радіолокаційного проведення суден Бузько-Дніпровсько- лиманським (БДЛК) і Херсонським морським каналами (ХМК). За цього переслідувалася мета оцінки й уточнення пріоритетів розвитку національного продукту, розробленого фахівцями «Дельта-Лоцман». Історія комплексу «Кінбурн» — так називається нова система — не дуже давня, завдання на її виготовлення було поставлене п'ять років тому. Але особливість її в тому, що по-перше, «Кінбурну» з самого початку протистояли визнані зарубіжні аналоги, приміром, таких фірм, як «Крупп-Атлас Електронік», «Аленіа» та «Норконтрол», а по-друге, для їх придбання ні тоді, ні зараз просто немає коштів.
Є ще одна обставина, що змушує українських моряків із обережністю ставитися до зарубіжних розробок радіолокаційних систем. Як правило, вони виготовлені так, що їх програмне насичення морально застаріває вже за три- п'ять років. Апаратні імпортні комплекси мають захисні блоки, тому про те, щоб внести модернізацію для вирішення нових завдань, зрозуміло, — не може бути й мови. Доводиться через три-п'ять років або працювати на застарілій апаратурі, або знову купувати нову. Але найголовніше — до чого, на жаль, доводиться ще звикати, — що в нас є свої фахівці, які, подібно Лівші, можуть створювати такі комплекси самостійно.
Звісно, не так просто, як тепер можна розповісти, йшов процес створення абсолютно нового виду і програмно-апаратурного комплексу «Кінбурн», що не має аналогів у світовій практиці. Наразі апаратура вже працює на двох ПРРС — «Російська коса» та «Очаков», а радіолокаційні дані огляду каналів зведено в єдину систему, за цього йде її подальший розвиток і будівництво. Що це за система? Що вона дає портам і в чому виграє місто? Ці питання природні, як і природним чином вирішувалися завдання, поставлені фахівцями- практиками «Дельта-Лоцман» зі створення більш привабливих умов безпеки й ефективності плавання суден у нашому регіоні, а також запобігання забрудненню навколишнього середовища й підвищенню безпеки жителів регіону. Як відомо, моря не розділяють, а з'єднують людей, лоцмани завжди допомагали кораблям, а сьогодні ще й бережуть море, якщо судно несе небезпечний вантаж.
Із п'ятьох розробників системи «Кінбурн» усі п'ятеро свого часу займалися унікальними науковими розробками в НФНДІДар, нинішнім УРТІ. Для провідних фахівців Ігоря Садового та Олександра Кравченка тематична постановка завдання після хитросплетення сигналів і перешкод загоризонтної радіолокації могло б здатися навіть простим, якби його будь-хто вирішував раніше. І якби не висока відповідальність лоцманської служби за безпеку проведення суден каналами.
Ще одне з найважливіших завдань, що стоїть перед ДП «Дельта-Лоцман», — оптимізація руху суден судноплавним каналом із таким розрахунком, щоб судна якнайменше простоювали в очікуванні входу й виходу. Параметри БДЛК — його глибина й ширина — такі, що рух суден каналом можна здійснювати лише в односторонньому порядку, а для запобігання невиправданих простоїв розведення зустрічних суден проводиться на акваторіях якірних стоянок. За цього, нарівні з необхідністю проведення днопоглиблювальних робіт на цих стоянках, потрібно забезпечити єдину диспетчеризацію й безпосередній контроль руху суден, що й покладається на систему «Кінбурн».
Комплекс «Кінбурн» сьогодні здатний вирішувати такі завдання, як планування руху суднопотоків із контролем за виконанням плану та його корегування через незалежні обставини — так, щоб, приміром, затримка судна, що виходить, не спричиняла додаткового очікування на вході каналу. Радіолокаційний контроль за становищем на БДЛК і ХМК із точністю, що дозволяє не допустити посадки судна на мілину або зіткнення його з перешкодою. Контроль за дотриманням суднами правил плавання в цьому регіоні й автоматизація даних про судна, контроль за плавучими знаками обмеження. Об'єктивне документування даних радіолокаційного контролю й радіопереговорів регіональних СУРС і реєстрацію суднопотоків із видачею необхідних даних зацікавленим організаціям.
Розробка нових складних систем траєкторної обробки радіоданих, нехай навіть із застосуванням відносно простих у математичному плані алгоритмів, завжди несе в собі елемент невідомості. Однак у цьому випадку істотним плюсом було те, що група розробників із НДІ практично не міняла свою спеціалізацію. Після розпаду наукового колективу НФНДІДар до «Дельта-Лоцман» перейшли фахівці вищої кваліфікації, й це обумовило швидкий і якісний результат. Тут слід зазначити, що ще минулого року, за два роки після початку розробки, аналогічні мотиви необхідності переходу на систему власної розробки було висловлено на міжнародному семінарі з проблем СУРС у Новоросійську представником російського АТ «Норфес», що здійснює регулювання руху суден у затоці Петра Великого.
Оригінальною розробкою «Дельта-Лоцман» є модуль «Планшет», виготовлений за участю українських заводів із випуском технічних умов, узгоджених із Держфлотінспекцією України. Математичне забезпечення комплексу «Кінбурн» — те, що й є в ньому найдорожче і що називають «ноу-хау», також було розроблено власними силами. А на семінар, для професійної оцінки граничних характеристик точності системи, було запрошено групу вчених від кафедри радіотехнічних систем харківського аерокосмічного університету.
Міжгалузева комісія, створена в ході роботи семінару, звернулася до Міністерства транспорту України з проханням про сертифікацію новоствореної системи «Кінбурн» і розвиток її з впровадженням спеціалізованого модуля ситуаційного аналізу, що дозволяє прогнозувати конфліктність руху судів. Крім того, обгрунтовано необхідність використання вітчизняних досягнень у галузі статистичної радіотехніки для підвищення перешкодостійкості системи радіолокаційного проведення суден каналами, що дасть можливість досягти головної мети — встановити безпеку прибережного судноплавства на рівні міжнародних стандартів і отримати конкурентоспроможну вітчизняну апаратуру на вітчизняній науковій і промисловій базі.
Приклади для порівняння вже є. В керченському порту, де умови судноплавства значно сприятливіші, ніж на БДЛК, для забезпечення радіолокаційного контролю придбали імпортну систему вартістю $2,5 млн. Якби «Дельта-Лоцман» пішов тим самим шляхом, довелося б закупити п'ять таких систем. Не треба бути великим математиком, щоб підрахувати, скільки грошей зекономлено для держави лише завдяки тому, що всі роботи виконано власними силами.
