До п’ятиріччя «Дня» редакція одержала велику кількість листів із привiтаннями від наших читачів. Ваші добрі слова на нашу адресу нам особливо дорогі — адже саме для вас ми робимо газету, і саме ви є найприскіпливішими та найоб’єктивнішими критиками, які допомагають нам у роботі. Сьогодні ми публікуємо лише малу дещицю одержаних нами листів і дякуємо всім читачам, які надіслали привiтання на нашу адресу.
Так тримати!
Одного разу повірив «Дню», що сповідає нетлінні цінності, й не був розчарований. Газета виділяється серед інших вітчизняних видань своїм «лица необщим вираженьем», до 5-річчя буде сказано.
Заслуговує особливої подяки шанобливе ставлення редакції до читачів. Доступність трибуни «Дня» для вільної полеміки з гострих проблем нашого буття — ось, мабуть, відмінна риса редакційної політики.
Щодо побажань у вдосконаленні газетної майстерності, то більше б місця гумору, крізь призму якого рельєфніше видно не дуже привабливі сторони нашої повсякденності.
Із флотським лаконізмом бажаю «Дню»: «Так тримати!»
Газети — як люди
Газети — як люди: дуже різні, дуже індивідуальні. Одні намагаються загравати зі своїм читачем, здавалося б, підлаштовуючись під його смаки та уподобання, а насправді вміло використовуючи його слабкості. Інші зацікавлюють читачів оперативним та професійним поданням найсвіжішої інформації, яка, як відомо, в інформаційному суспільстві на вагу золота. Ще інші намагаються увійти зі своїм читачем у діалог, пережити радість спілкування з ним. До цих останніх, без перебільшення, належить газета «День». Можна погоджуватися чи не погоджуватися з її політичними симпатіями чи антипатіями, хто ж не без гріха… Можна звертати чи не звертати увагу на її прихильність до одних суспільних рецептів і неприхильність до інших, при цьому пам’ятаючи, що альтернатива й одному, й другому — хіба що злочинна байдужість. Не можна, однак, закинути, що газета не цінує свого читача, не намагається прислухатися до його думки. Адже це справжнє мистецтво — мати свою власну позицію, з неабияким хистом відстоювати її і водночас не нав’язувати її читачеві, апелювати до його критичності й вимогливості, ЧУТИ його. І це, мабуть, є тим, що найбільше імпонує в «Дні». Це також прагнення мати вимогливих, вдумливих читачів, бажання не принижувати їх дешевими сенсаціями, скандальними історіями чи збудливим чтивом. Може, нелегко стати читачем газети «День», нелегко читати її за кавою чи в громадському транспорті. Для цього є інші газети. Якщо ж ви дійсно бажаєте мати достойного співрозмовника чи навіть опонента — читайте «День».
Ви формуєте інтелект читачів
27 серпня ц.р. випадково в будинку філармонії я зустрівся з людиною, з якою вже давно сподівався зустрітися в Києві. Ця людина — кореспондент «Дня» Клара Гудзик. Живучи далеко від Києва, в м. Міннеаполісі, штат Міннесота, США, я постійно читаю інтернетівську версію газети «День» і завжди найперше шукаю статті Клари Гудзик. Церковна тематика мене особливо цікавить, і якраз статті Клари Гудзик визначаються глибиною змісту й розумною аналітичною інтерпретацією подій у церковно-релігійній сфері України.
Я маю можливість читати принаймні 20 інтернетiвських видань українських газет. «День» є моїм першим вибором. Я хочу цим листом вiдмiтити увесь редакторський і репортерський склад «Дня» за визначний інтелектуальний рівень і високоякісний підбір матеріалу, який з’являється на сторінках «Дня». Це не тільки новини, це також виховання й навчання читача та збагачення його інформацією й знанням про суспільно-політичні явища та події, які формують інтелект кожного, хто хоче бути об’єктивно освіченим і всебічно поінформованим членом теперішнього суспільства.
Хочеться також відзначити важливу дату в житті газети — 5 років від народження, — особливо беручи до уваги багато перешкод та негараздів, які ще існують в Україні на газетному ринку. Тому бажаю витримати і перебороти оці тяжкі часи, бажаю добра й благополуччя для всього колективу «Дня» й довгих літ життя на благо України та її народу.
Якомога більше уваги науці
Цього року вперше передплатив газету «День». І вона мені сподобалась. Як видно, тут працюють талановиті, мужні журналісти. Починаю виокремлювати статті, що сподобалися, та їхніх авторів, про яких ніколи раніше не чув.
А тепер прохання. Думаю, що було б дуже корисно для читачів, учителів, учнів, студентів, якби один раз на місяць була в газеті «День» сторінка на тему «Наука» (про досягнення науки й техніки в різних країнах світу). І було б цікаво надати слово українському вченому, академіку Петрові Петровичу Толочку. Нехай він розповість про стан історичної науки в Україні.
І ще одне дуже важливе питання. Є необхідність установити пільги на передплату газети «День» з нового, 2002 р. для інвалідів Великої Вітчизняної війни. Їх залишилося серед живих дуже мало.
