Один дуже вдумливий і вимогливий читач нашої газети якось сказав: «День» — газета, яка не боїться своїх архівів». Правда. Треба сказати, що ми не тільки не боїмося, а й наполегливо рекомендуємо «копатися» в них, перечитувати і аналізувати. Саме для цього — «Бібліотека газети «День», до складу якої увійшли чотири томи «Екстракту» — своєрідний інтенсив з чотирнадцятилітньої історії «Дня». Останнє видання — «Екстракт +200», який вийшов друком у вересні цього року, вже був презентований на Львівському книжковому форумі, в Чернівцях і в Острозі. Наступного тижня відбудеться обговорення видання у Львівській політехніці. Але треба сказати, що чимало читачів, не чекаючи спеціальної презентації, вже придбали «Екстракт +200» і готові обговорити його на шпальтах «Дня». Заочна читацька конференція триває. Тож ми чекаємо на ваші відгуки за адресою: [email protected].
Володимир БОЙКО, історик (Чернігів):
— «Екстракт +200» — це розкіш для розуму й душі! Найперше у двотомнику захоплює розділ «Золоті розсипи мудрості» пам’яті Сергія Кримського. Це своєрідне прощання з видатним мислителем сучасності. Тим більше, що Сергій Борисович у нас в аспірантурі викладав філософію. Пригадую, він був єдиним викладачем, на лекції якого ми займали місця заздалегідь. Моя ж друга «доросла» зустріч із ним відбулася... на шпальтах «Дня». Дякую за ті впорядковані інтерв’ю та коментарі філософа, бо в них сконцентровані глибока мудрість та життєвий оптимізм!
Гадаю, на окрему увагу заслуговують історичні матеріали, об’єднані під брендовою «Днівською» рубрикою «Історія та «Я». Сказати б, я передусім читаю в газеті публікації на історичну тематику. Більше того, найцікавіші з них я скидаю з сайту газети на свій комп’ютер, а потім використовую в роботі (цитую, роблю посилання...).
Очевидно, минулорічний «Екстракт 150» та цьогорічний «Екстракт +200» можуть створити серію, яка щороку поповнюватиметься. Такий собі творчий підсумок за певний період. Адже цікавих та ексклюзивних матеріалів в газеті не бракує.
Саме зараз, коли політичний маятник хитнувся, «День» ставить, за шевченківською традицією, на сторожі Слово — і воно неодмінно нам допоможе!
Олег КОЦАРЕВ, письменник, журналіст:
— Публікація двох нових томів найцікавіших матеріалів газети «День» для мене символізує деяку перемогу над «тимчасовістю» журналістських текстів. Злободенні, часом не повністю прочитані, такі, що перебувають під тиском інформаційних потоків, опинившись у книжці, вони змінюють формат і ніби перетворюються на літературу, відкриваються для іншого читання.
В «Екстракті +200» чимало цікавих речей: аналітика, роздуми про нинішній стан речей, репортажі, мандрівні есеї, інтерв’ю і, звичайно, те, чим завжди славиться «День» — історичні дослідження. Із матеріалів, що мене найбільш зацікавили, можна навести, скажімо, дискусію «Яку Росію ми любимо» (в тому числі вельми пізнавальне есе Оксани Пахльовської) за участю українських авторів та відповідь на неї росіян. Це така собі чергова спроба українсько-російського діалогу. Або можу порекомендувати хороший матеріал про «процес СВУ».
Приємно, що до книги ввійшло й інтерв’ю, яке я взяв у письменника Костя Москальця. Це не лише талановитий літератор, а й цікава, розумна людина, тож головним моїм завданням було не так випитати щось чи спровокувати на якісь одкровення, як просто посприяти тому, щоб він озвучував свої думки, кожна з яких по-своєму цікава, варта уваги й конструктивна. А взагалі, переконаний: «Екстракт +200» буде цікавим кожному, хто любить читати й думати.
Ігор ПАСІЧНИК, ректор Національного університету «Острозька академія», професор, Герой України:
— «Екстракт +200» — унікальне видання. Цей інтелектуальний бестселер може використовуватися як навчальний посібник не тільки для журналістів, а й для філологів, політологів, культурологів тощо. Хочеться сподіватися, що і Міністерство освіти, і Міністерство культури звернуть увагу на це видання і сприятимуть розповсюдженню двотомника серед української громадськості. У «Екстракті +200» сконцентрована думка української інтелектуальної еліти. І якщо хтось сумнівається, що в нашій країні є інтелігенція, то саме «Екстракт +200» доводить протилежну думку. В Україні виростає ціле покоління інтелектуалів, яке здатне працювати на благо своєї держави та розбудовувати її.
Ми вдячні працівникам та головному редакторові газети «День» Ларисі Івшиній за те, що презентації не тільки «Екстракту +200», а й усіх книг із серії «Бібілотека «Дня» проходили також і у Національному університеті «Острозька академія». Радує те, що наші студенти, викладачі, співробітники мають можливість споживати якісний інтелектуальний продукт.
Сергій СТУКАНОВ, член ради засновників Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, м. Донецьк:
— Процес пізнання, щоб бути успішним та результативним, має поєднувати загальний огляд із вивченням конкретно-історичного, «відчутного на дотик». Тексти «Екстракту +200» якнайкраще задовольняють обидві вимоги, сприяючи формуванню цілісного й системного світогляду (в засаді якого лежить гуманізм та здоровий україноцентризм) не через абстрактне наголошування на базових цінностях (на що нерідко хибує наша система виховання), але через конкретні історії, що надаються як до раціонального осмислення, так і до почуттєвого переживання, емоційної співучасті. Таким чином, якщо сукупно вміщені у двотомник нариси становлять зріз (власне, «екстракт») світоглядних засад сучасної освіченої людини, то зосібна чи не кожен із них застосовний до цілком конкретної, плинної в теперішньому часі, ситуації.
Так, недавня річниця жовтневої революції і пов’язані з нею аспірації комуністів (зокрема, спроби повернути цій даті статус державного свята на тій підставі, що, мовляв, лише завдяки цій події — та особистій позиції В. Леніна! — Україна здобула незалежність) спонукали мене знову перечитати ѓрунтовну статтю проф. С. Кульчицького «СРСР як імперія нового типу: Чому Ленін приховав свою промову щодо «українського питання»?». Докладно аналізуючи події 1917—1920 рр., історик не залишає жодного сумніву: поступки на національно-культурному ѓрунті, збереження формальної (декоративної) державності, подальша українізація були лише тактичними кроками («грою в піддавки»), що мали на меті взяти владу в непідконтрольній країні.
Враховуючи сьогодні ці уроки, українська громадськість має виявляти пильність, сказати б, на двох рівнях: вимагати від влади належного ставлення до культурно-мовних потреб суспільства, але при тім не проѓавити тих політичних й економічних процесів, що відбуваються за лаштунками відкритої для загального огляду сцени. Бо може так статися, що, виборовши у влади поступки по лінії ідентичності і на тім заспокоївшись, ми без бою і непомітно для себе здамо щось не менше вагоме.
Аліса ГОРДІЙЧУК, студентка Національного університету «Острозька академія», випускниця Літньої школи журналістики «Дня»-2010:
— «Екстракт +200» для мене став по-особливому рідним, адже я була свідком його «народження». Під час Літньої школи журналістики у липні цього року журналісти «Дня» встигали передавати нам ази своєї майстерності, створювати щоденну газету та укладати двотомник.
Така вже природа періодичної преси, що вона приходить і йде, і навряд чи хтось колись захоче погортати підшивку аби пригадати події річної давності. Але бувають статті, які хочеться перечитувати і знову замислюватись над їхнім змістом, знову ставити собі запитання та шукати відповіді... Такі статті ніколи не втратять актуальності, тому що є вічними, як класична музика або література — на всі часи і для всіх народів. Саме такими статтями кожного дня наповнюється газета «День» і вкладає їх у книги.
Перше моє знайомство із уже готовим двотомником відбулося на цьогорічному Книжковому форумі у Львові. Я чекала від нього звичного для газети «День» смаку до відбору матеріалів та оновлену оцінку сучасності. «Екстракт +200» зміг перевершити мої очікування, коли я нарешті лишилася з ним наодинці. Напевно, найбільш знаковим для мене стало те, що в одному із томів є стаття про зустріч учасників Літньої школи журналістики із соціологом Євгеном Головахою. Ця зустріч сама по собі була для нас дуже важливою, адже таке спілкування наштовхує на переоцінку життєвих подій та зміну кута зору на деякі явища, а якщо редакція газети вважала за потрібне поставити цей матеріал у книгу, яка вміщує краще з кращого, то цінність того спілкування зросла і спонукала пошукати у ньому те, чого відразу ми побачити не змогли.
Взагалі, обидва «Екстракти» для мене тісно пов’язані з газетою. «Екстракт 150» я отримала у подарунок від головного редактора Лариси Івшиної у день нашого знайомства, а «Екстракт +200», де вже є матеріали з моєю невеликою участю, став своєрідним індикатором моєї прив’язаності до газети «День».
Юлія ЯРУЧИК, студентка Національного університету «Острозька академія», випускниця Літньої школи журналістики «Дня»-2010:
— Газета «День» належить до тих рідкісних видань, які за час свого існування встигли накопичити величезний інформаційно-аналітичний багаж і, разом з тим, сформувати свої чіткі позиції та погляди. На жаль, не всі інтелектуально потужні матеріали, що знайшли місце на шпальтах «Дня», з тих чи інших причин отримали належну кількість уваги читачів. Тому «Бібліотека «Дня» — це справді мудрий і корисний проект газети, адже він дозволяє поглянути на наповнення газети по-новому, змінити ракурс бачення ситуацій, ще раз переглянути найважливіші публікації, а отже — і найважливіші моменти з життя газети. Підтвердженням цього є і черговий збірник публіцистики «Екстракт+200», що зі скрупульозною точністю вимальовує ідейну структуру «Дня», комплексно представляє газету як таку. «Екстракт+200», як на мене, став ядром газети, осередком дебютних публікацій, успіх яких просто не може швидко згаснути, як і найцінніші з них не можуть загубитися серед цінних. «Екстракт+200» дозволив ще раз уважно переглянути чи не кожний номер газети і тим самим зробив інтелектуальний подарунок читачам та поціновувачам «Дня».
Володимир ПАНЧЕНКО, літературознавець, професор Києво-Могилянської академії:
— Я передплатник «Дня», тому багато статей, уміщених тепер у двох томах «Екстракту +200», читалися ще на шпальтах газети. Проте все одно — гортати томи, зупиняючись на тих чи тих публікаціях, надзвичайно цікаво. Ось подивіться: 340 сторінок віддано думкам філософа Сергія Кримського! Це свого роду прощання з ним на стадії земного буття (цього літа Сергія Борисовича, який ще встиг зустріти свій 80-річний ювілей, не стало). Професор Кримський — із породи мудреців, це київський Сократ. Мені випадало слухати Сергія Борисовича, тож можу засвідчити: його монологи завжди були бенкетом думки!
Пригадую, восени 2005 року я пішов до Інституту філософії з наміром зустрітися там із Мирославом Поповичем і Сергієм Кримським — потрібні були їхні підписи на підтримку звернення до президента щодо порятунку будинку Миколи Костомарова в Дідівцях під Прилуками. Пощастило мені подвійно: і підписи отримав, і вислухав монолог Сергія Борисовича про... феномен київського часу. А все ж було начебто цілком принагідно: я чомусь згадав про сонячний годинник ХVІІІ століття у дворі Києво-Могилянської академії — і цього виявилося достатньо для того, щоб сама собою визначилася тема монологу.
Можна тільки подякувати газеті «День» за те, що вона відкрила філософа Сергія Кримського широкій аудиторії, надавши максимально можливої публічності його мудрості. І це, між іншим, у традиціях «Дня» та її головного редактора. Газета гуртує довкола себе яскраві особистості, не жаліючи площі для роздумів Івана Дзюби, Ліни Костенко, Оксани Пахльовської, Юрія Щербака, Станіслава Кульчицького... Можливо, великий формат — це якесь порушення журналістського канону (з огляду на те, що газетний матеріал начебто повинен «ковтатися» читачем на бігу), проте, як на мене, ризик Лариси Івшиної виправданий. Вона робить інтелектуальну газету, розраховану на співдумання, співтворчість тих, хто її читає. І, як свідчить рубрика «Пошта «Дня»», золотий фонд саме таких читачів, які готові поєднатися «вольтовою дугою» своїх рефлексій із «великоформатними» авторами, поступово назбирується.
Принципово важлива лінія у політиці «Дня» — історична пам’ять, це теж помітить кожен, хто візьме до рук «Екстракт +200». На жаль, влада в Україні часів незалежності явно недооцінювала роль гуманітарної складової в державотворенні. Наскільки це важливо — тепер цинічно демонструє Табачник: він-то якраз розуміє, що гуманітарна політика — це все. Тому й намагається демонтувати державу в ім’я «русского мира» — через русифікацію сфери освіти, бойкотування української мови, підпорядкування історичної пам’яті чужим взірцям... «День» із його публікаціями на історичні теми — це альтернатива табачникам. Тільки я все одно не можу збагнути: а чому ця альтернатива забезпечується лише кількома іменами (С. Кульчицький, В. Гриневич, Ю. Шаповал...), чому наші історики майже не протидіють тому, що витворяє нинішній міністр освіти? У часи Ющенка Табачник називав їх «сервільними» істориками — може, він і справді мав рацію? Чому не відчувається наукової (та й громадської) позиції істориків щодо «спільного підручника»? Чому не видно (майже не видно) реакції на печерні за своїм духом видання «Очерков истории Украины» у виконанні П. Толочка, Р. Симоненка й компанії? Якби ще не «День», якби не журнал «Український тиждень», мали б ми цілковите мовчання...
Добре, що на «прокислі «щі»» Дмитра Табачника розлогою, всебічно аргументованою статтею відгукнувся Іван Дзюба (вона є в «Екстракті +200»), — але потрібні й інші голоси, багато голосів! Мені навіть видається, що це мав би бути абсолютний пріоритет «Дня» — гуманітарна політика в Україні. Та, власне, так і є: «День» щономера демонструє інший, більш привабливий, ніж це пропонує влада, вектор руху для України. Важливо, щоб у суспільстві визрівав запит на такий вектор, щоб з’явилася критична маса тих, хто його підтримує. Працювати на здійснення такої стратегії — і є надзавдання газети, як я його розумію. Думаю, що саме такому завданню «День» і слугує.
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, історик:
— Матеріали щоденної газети приречені на тимчасовість. Мені імпонує, що «День» долає цю закономірність, збираючи кращі публікації у книжки.
В оцінці двотомника «Екстракт +200» я хотів би відштовхнутися від творчої спадщини Сергія Кримського. Так сталося, що ми з ним по життю десь йшли разом. Торік виповнилося 50-ліття мого перебування в Академії наук. У той же час він віддав 46 років Інституту філософії. І за віком обоє майже ровесники. Я зустрічався з ним не раз. Розмовляли ми на всілякі теми. Здається, знав про нього майже все. Але, натрапивши на розділ, присвячений Сергію Кримському в «Екстракті +200», збагнув: таки не все. Яка у Сергія Борисовича була глибока мудрість і висота духу! Цей розділ можна вважати своєрідним інтелектуальним пам’ятником йому! Якраз через оті 140 сторінок інтерв’ю з філософом та його коментарів з нами назавжди залишиться він як ЛЮДИНА і МУДРЕЦЬ. На жаль, здебільшого ми осягаємо значення присутності тієї чи іншої людини в нашому особистому чи суспільному житті тоді, коли вона відходить у кращий світ. То — людське. Так було із Джеймсом Мейсом. Так є і з Сергієм Кримським. До речі, обох українській громадськості відкрила газета «День».
Гадаю, «Дню» треба подумати про те, щоби «Екстракт +200» потрапив у бібліотеки найвіддаленіших містечок і селищ України. Бо не так багато інституцій, які працюють із суспільством.
Людмила ЗАСЄДА, журналіст:
— Навіть не гортаючи двотомник «Екстракт +200», про нього чимало можна сказати з обкладинки. Ці рисунки Анатолія Казанського — дуже символічні і промовисті. Крім того, у інформаційному просторі, який на сьогодні маємо, українське, щоб «пробитися», має бути стильне і представлене зі смаком! Я погоджуюся із твердженням Лариси Олексіївни, мовляв, деталі багато значать.
У двотомнику зібрана добірна автура. Браво! Власне, в цьому випадку дуже доречна назва «Екстракт».
Знаєте, коли я збираюся в далеку дорогу, ніколи не беру випадкових, дріб’язкових речей. Я візьму головне. Так і з двотомником з «Бібліотеки «Дня». Там екстрактні витяжки з історії, включаючи новітню, літератури і культури. Тож приємного читання!
Мирослав ПОПОВИЧ, філософ:
— Як читач я сказав би, що двотомник «Екстракт +200» — цілковито несподіване читання. Якщо брати традиційну пресу, то можна було б укладати збірники нарисів. Це мало би зовсім інший вимір і сенс, ніж те, що запропонувала ваша газета. Тому що «День» — ѓрунотовне публіцистично-аналітичним видання, а відтак «Екстракт +200» можна назвати своєрідним зрізом сьогодення і проекцією майбутнього. У нього увійшло чимало сильних, навіть знакових матеріалів. Я, зокрема, звернув увагу на публікації Станіслава Кульчицького. Він — мій хороший знайомий, до того ж сусіда, історик, який пише про те, що добре знає. Мені надзвичайно цікаво його читати, це величезний формат. Також за сміливість люблю статті Сергія Грабовського (хоч часом і не з усім погоджуюся) і намагаюся їх не пропускати на шпальтах «Дня». Взагалі не хотілося б мені когось виділити, бо автура в двотомнику зібрана авторитетна і поважна. То ж я вітаю газету з такою оригінальною агресією (у доброму сенсі) на ниві суспільної роботи!
