Національні природні парки вже стали у наш час національним надбанням, дорогоцінними скарбами природної та історико-культурної спадщини кожного народу. В Україні за останні десять років їхня кількість значно зросла. Так, якщо на 2001 р. існувало чотири національних природних парки, 12 природних і три біосферних заповідники, то зараз маємо ще 43 національних природних парки, сім природних і один біосферний заповідник. Кількість зазначених установ зросла від 19 до 70, а процент заповідності від 2,5 до 5,4.
Приазовський національний природний парк загальною площею 78126,92 га створено Указом Президента України від 10 лютого 2010 року на території Бердянського, Мелітопольського, Приазовського, Якимівського районів, міст Бердянська та Мелітополя Запорізької області. У постійне користування парку надано 48053,20 га земель державної власності, з них 35572 га земель водного фонду (22072 га Молочного та 13500 га Утлюцького лиманів).
Ще 1974 року тут було організовано гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Молочний лиман», водні акваторії якого якраз і становлять найбільшу цінність створеного національного парку. Молочний лиман — це затоплена трансгресією (наступом) моря нижня частина долини річки Молочна. На даний час внаслідок замулення протоки, що сполучає Молочний лиман з Азовським морем, порушився природний водообмін між цими водними об’єктами. Також із-за використання води лиману для господарських і побутових потреб та підвищеного випаровування з його поверхні — Молочний лиман почав міліти, берегова лінія відступила в сторону його акваторії щонайменше на кілометр.
Аби забезпечити нормальний водообмін між Азовським морем та Молочним лиманом необхідне відновлення природної протоки, яка постійно замулюється морем, на що витрачаються кошти. Суттєвою необхідністю відновлення водообміну між морем та лиманом стало створення вільного проходу для пиленгасу, який весною йде на нерест в лиман. Зрозуміло, при суцільному кількісному і якісному збідненні рибних запасів наших морів підтримання належного вилову цінного пиленгасу відіграє не останню роль у забезпеченні морепродуктами населення Приазов’я (колишньої Меотиди).
Вздовж берега лиману живуть люди. На узбережжі, що має велике лікувально-оздоровче значення, розміщено 29 рекреаційних закладів, зокрема, дитячі спортивно-оздоровчі табори, бази відпочинку тощо. Місцеві лікувальні грязі (пелоїди), лагідне південне сонце, чисте повітря та тепла вода, піщані пляжі морської коси в гирлі лиману створюють комфортний відпочинок та оздоровлення.
Однак лиман міліє. Витрачати великі кошти на щорічне поглиблення протоки не доцільно, оскільки не можна суперечити природним законам, які визначаються еволюційним розвитком, з постійними змінами ходу земних процесів. Адже не можливо змінити напрямки зумовлених атмосферною циркуляцією постійних вітрів, приміром мусонів (літніх і зимових на Далекому сході чи в Індії, або екваторіальних в Африці, що зумовлюють зміну сезонних типів погоди: вологого літа і сухої зими).
Так само стоїть справа з пасатами у тропічній Африці та субтропічному Середземномор«ї, у Південній Америці чи Південній Африці. Саме ці вітри стали однією з причин (разом із холодною течією біля берегів океану) виникнення пустинь Атакама, Намібія, а також найбільшої у світі — Сахара. Але й ці вітри не вічні. З часом вони змінюють свій напрямок. Адже змінюється положення магнітного полюса Землі. Мільйони років тому (кам’яновугільний період палеозою) на островах Нової Землі, у нинішній суворій Арктиці, росли пальми; дві тисячі років тому римляни на колісницях пересікали вологу субекваторіальну Сахару.
У нас, в Україні, вітри менш значні й слабкіші по силі, але також постійного характеру, зокрема вздовж північного берега Азовського моря. Вони викликані атмосферною циркуляцією регіонального характеру, пов’язаною з переміщенням води. І спричинюють вони лише замулення протоки у гирлі Молочного лиману!
Ясна річ, люди не в змозі протидіяти приходу літа або зими, як і змінити напрямок вітру. А в Приазов’ї, у гирлі Молочного лиману, місцеві підприємці і влада постійно норовлять вимивати, за державні кошти, морський пісок. (Гарний пісок! його ж можна продавати й мати з цього чималий бізнес!)
Не можна йти всупереч природі, її закономірностям, виробленим тисячоліттями. Адже шведи постійно переносять у порту своєї столиці — Стокгольмі, за відступаючим морем якори. Знову ж таки — природні закони! Адже 200—300 тис. років тому земна поверхня опустилася тут під воду наступаючого моря від ваги трьох-чотирьох кілометрової товщі льодовиків, які в тодішній холодний період (плейстоцен) спускалися зі Скандінавського півострова й доходили навіть до широти нинішнього Дніпропетровська (р. Орелі). Й до цих пір, після відступу (танення) льодовика і, відповідно, зменшення ваги, земля ще піднімається, а море відступає.
Нічого не поробиш — закон так званої анастазії (земної рівноваги)! Нідерланди ж навпаки опускаються. І коли б не дамби — половина Голландії була б під морем. Подібно, як дощатий пліт на болоті: коли в одному місці наступити — прогинається від збільшення ваги; проте в іншому — багно піднімається, випорскує! Чому все це так відбувається? — Згідно з теорією глобальної тектоніки земних плит, початки якої розробив німецький учений А. Вегенер («дрейф континентів»), на рідкій, розігрітій від високої температури (на глибині до 150 км), речовині — магмі, плавають навіть цілі материки (в одному місці розходяться, в іншому — сходяться).
Так що, може, дамо спокій природному процесу у Молочному лимані. — Берег відступає? — Відтак треба реструктурувати рекреаційні заклади на узбережжі лиману, або переходити на інші місця. Переміщуватися за відступаючою водою (як у шведів) у даному випадку буде не рентабельно. Краще (дешевше) заново створити сервісну інфраструктуру ближче до морської коси, до берега моря (не порушуючи при тому Водного кодексу!). Народна мудрість каже: «проти вітру не можна оправлятися, бо обмочишся».
Залишається надіятися, що зі створенням Приазовського НПП, який має вищий, ніж заказник природоохоронний статус, справи з охороною і збереженням природної екосистеми Молочного лиману, поліпшаться.
