Джеймс ВУЛФЕНСОН, президент групи Світового банку; Джордж СОРОС — голова інституту «Відкрите суспільство».
Усього в світі не менше ніж 18 мільйонів циганів. Із них у Європі — від 7 до 9 мільйонів. Правове становище цих людей не краще за їхній соціальний статус. Із розширенням ЄС потребує перегляду політики стосовно цього народу. У Будапешті з 30 червня проходив конгрес, присвячений ролі циганів у сучасній Європі. Одна з цілей конгресу — припинення дискримінації циганів. Два дні глави уряду семи європейських країн, які приїхали до Угорщини на запрошення Світового банку, Єврокомісії й інституту «Відкрите суспільство», котрий заснував філантроп-мільярдер Джордж Сорос, працювали над тим, щоб підготувати, зі слів президента Світового банку Джеймса Вулфенсона, «поворотний пункт» у долі європейських циганів.
Дуже часто у країнах Центральної та Східної Європи підлітки і діти рома проводять свої дні на сміттєвому звалищі. Не мають можливості дозволити собі ходити до школи, вони порпаються у паперових покидьках, заробляючи кошти для того, щоб прогодуватися. Дуже часто сім’ї рома живуть у крихітних тісних дерев’яних, або жерстяних халупах без електрики чи водопроводу і з туманними перспективами на майбутнє. Подібна картина, хоч і меншою мірою, існує у багатьох країнах-членах Європейського Союзу, які є домом для меншин рома.
Широка соціально-економічна нерівність існує між населенням більшості Європи і рома або «циганами», багато з яких живуть у надзвичайній бідності. Ця стійка бідність, що залишається незмінною, загрожує стати постійним гальмом європейського процвітання, що буде трагедією для рома й подібних інших меншин. Становище 7—9 мільйонів рома, які мешкають на континенті, заслуговує на негайну увагу керівників урядів, оскільки вони формують політику розширеного ЄС. Рома — найшвидше зростаюча і найбільше уразлива меншина континенту. Розширення їхніх перспектив буде вирішальним моментом для підтримки процвітання на континенті, і для нього знадобиться проведення спеціальної політики, щоб гарантувати, що рома користуватимуться перевагами відкритої вільної ринкової економіки постперехідного періоду.
Дійсно, рома були одними із найбільших невдах у перехідному періоді від комунізму з 1989 року. Часто вони були першими серед тих, хто втратив роботу на початку 1990-х років, і їм постійно не давали знову отримати роботу через їхні часто неадекватні навички і у зв’язку з поширеною дискримінацією.
Навіть у більш успішних країнах Центральної і Східної Європи рома надзвичайно бідні — іноді в десять разів бідніші, ніж представники інших меншин. Тоді як країни- претенденти на вступ, такі як Угорщина, Чехія і Словаччина досягли великого успіху в здійсненні економічних і політичних перетворень протягом 1990 х років, вирішенняпитання про важке становище рома залишається однією з найкритичніших проблем на їхньому шляху до членства в ЄС наступного року і протягом подальшого десятиріччя. У 2000 році близько 80% рома в Болгарії і Румунії жили менше, ніж на $4,30 на день у порівнянні з 37% від усього населення Болгарії і 30% Румунії. У більш заможній Угорщині 40% рома жили на доходи, нижчі цього рівня порівняно з 7% населення, які не є рома.
Бідність у комбінації з більш високим рівнем народжуваності означає, що кількість негараздів рома зростатиме протягом наступних років. Грубо кажучи, 25—30% рома ще не досягли 15 років порівняно з 10% населення більшості. Високий рівень безробіття, особливо серед молоді, ставить рома в хибне коло зубожіння і виключення, ще більше знижуючи їхній рівень життя і залишаючи багатьох із них у селищах на околицях без доступу до електрики, чистої води чи інших основних умов життя. Брак освіти не дозволяє рома знайти роботу й обмежує їхні майбутні можливості. За оцінками, 600 тисяч дітей рома у віці учнів початкової школи, які мешкають у країнах-претендентах на вступ до ЄС, не ходять до школи взагалі. З тих, хто ходить, більшість не закінчують початкову школу, і менше ніж 1% у всій Центральній і Східній Європі продовжують навчання у вищих навчальних закладах. Багато учнів- представників цього класу застряють у поганих ізольованих школах. Інших несправедливо влаштовують у школи для розумово і фізично відсталих дітей тільки тому, що у них не було доступу до дошкільного навчання, або тому, що вони не розмовляють мовою більшості. Проте є причина для оптимізму. Протягом минулих десяти років було запущено низку ініціатив для того, щоб втримати дітей рома в школах, збільшити доступ до робочих місць і подолати дискримінацію. Поки допомагали такі втручання з боку урядів, неурядових груп і міжнародних агентств, настав час збільшити зусилля.
Дуже важливо, що з’являється невелике, але зростаюче ядро досвідчених і самозабутніх молодих лідерів рома, які можуть працювати як усередині своїх общин, так і з урядами, щоб подолати бідність і дискримінацію. Наприкінці цього місяця багато хто з цих молодих людей приєднається до нас у Будапешті разом із прем’єр-міністрами й іншими високопоставленими особами з країн Центральної і Східної Європи та країн-членів ЄС. Уперше уряди і лідери рома підійдуть до вирішення цієї проблеми як до основного питання, що має величезне соціально-економічне значення. Такий підхід об’єднаної політики необхідний для забезпечення того, щоб у розширеній Європі правильно розуміли основні права рома. Ми не можемо дозволити собі залишити рома позаду.
