Історія пам’ятає про характерний для 60-х спалах інтересу до пошуків позаземного розуму. Тоді, особливо у США та СРСР, усі масово висували теорії, припущення, гіпотези... Дещо пізніше вчені замислилися про те, чому ж зірки мовчать. Відомий німецький астроном Себастьян фон Хорнер висунув свою теорію. На його думку, однією з причин відсутності контакту може бути те, що «брати по розуму», можливо, втратили інтерес до точних наук і вивчення навколишнього світу. Тоді з ним погоджувалися — і не погоджувалися. Нині ж його теза стала точною ілюстрацією становища в сучасній Україні. Очевидно, що навіть в умовах загального занепаду науки, відрахування на неї 0,33% від ВВП при мінімальному 1,7%, саме природничі та точні дисципліни опинилися серед аутсайдерів. І слід зауважити, що Україна — серед небагатьох країн, для яких характерна антитехнологізація. До речі, президент США Джордж Буш вирішив збільшити асигнування на космонавтику: він вніс поправку до проекту бюджету на 2004 рік, згідно з якою відрахування НАСА збільшуються на 470 млн. доларів і становитимуть 15,47 млрд. Про те, як живуть сьогодні астрономи в Україні та про проблеми вітчизняних учених, — в інтерв’ю з директором Київської обсерваторії КНУ ім. Т. Шевченка, доктором фізико-математичних наук Богданом ГНАТИКОМ.
— Коли вчені пікетували Кабмін з вимогою збільшити фінансування галузі, можна було почути багато невтішних історій. Зокрема про те, що приміщення НДІ не опалюються, що вони перетворюються на «шарашкини контори», що зарплати вченим вистачає в прямому смислі слова лише на хліб. Здається, представників астрономічної науки під стінами Кабміну не було. Це означає, що українські астрономи знайшли вихід?
— Це, напевне, тому, що астрономи працюють вночі, а вдень сплять. А якщо говорити серйозно, то вихід із ситуації відомий і ніколи не був секретом — щоб належно профінансувати науку (медицину, освіту тощо), треба наповнити бюджет. А для цього — налагодити виробництво і завершити перебудову держави. Так що до грошей на науку —ще як вовку до хліба. Астрономії в цій ситуації і важче, і легше, ніж іншим напрямкам. Важче, бо Україна — в числі світових лідерів за кількістю астрономів на душу населення (у нас їх близько 1 тисячі). І зрозуміло, чому — адже у СРСР астрономiя була у повазi, а космонавтика була пріоритетною галуззю. Разом з астрономією вони формували основу науково- технічного прогресу і відповідно фінансувались. Дослідження велись «під крилом» оборонної промисловості, а крім стовідсоткового бюджетного фінансування, ми ще мали договірні проекти. Нині ж лишилось голе бюджетне фінансування, а в астрономії виникло кадрове перенасичення. З одного боку, відомо, що інтелекту багато не буває, а з іншого — ми не можемо зараз залучити його у виробництво, тому що український виробник ще не скоро матиме фінанси на вдосконалення. Я раніше був стурбований: як так, наш науковий «Титанік» тоне, а ніхто не робить організованих спроб, щоб його врятувати. А потім зрозумів: відсутність загальних планів, заходів тощо — це реалізація природної і, можливо, як це не парадоксально, оптимальної для наших умов, стратегії індивідуального виживання. Залишившись без роботи чи із зарплатнею, на яку не можна жити, ініціативний «поплаче», умовно кажучи, тиждень-два, а потім почне шукати собі заняття. Зачіпиться, закрутиться.... Нехай ті, хто може, працюють і заробляють наукою в нових умовах, а хто не може, нехай знаходять собі іншу справу. Стратегію планомірного реформування науки на фоні загальної системної кризи взагалі неможливо реалізувати навіть за наявності найкращих мозкових центрів і схем — адже відсутні навіть механізми реалізації рішень. Так що знову повертаємось до того, що реформа науки можлива тільки в реформованому суспільстві. Згадаймо ситуацію у Сполучених Штатах після закінчення «холодної війни», коли люди з оборонної промисловості залишились без роботи.
Легше астрономам переживати кризу, перш за все, завдяки «стажу та досвіду роботи». Астрономія — найдревніша наука, більше того, вона — наукова компонента світогляду людини. Вона завжди була невід'ємною складовою навчальних курсів, починаючи від перших шкіл перших світових цивілізацій.. Більшість астрономічних установ України —як вузівських, так і академічних — мають солідний вік, відомі наукові школи, глибокі традиції і на своєму віку переживали багато періодів воєн, розрух, голодів та інших лихоліть. Видається, що найбільш гострий період кризи минає. «Природне» скорочення штатів завершується. Залишились науковці, які повністю (таких мало), або частково живуть за рахунок наукової діяльності (таких більшість, вони змушені шукати додатковий заробіток). Надалі, сподіваюсь, дуже повільно, але все ж, відповідно до приросту ВВП, покращуватиметься фінансування. Однак у найближчі роки основним стимулом наукової активності залишиться боротьба за зовнішнє фінансування — міжнародні гранти тощо. Тут астрономам також легше — вони давно, в силу специфіки астрономії (вивчаємо одне небо, необхідність спостережень з різних місць земної кулі, відсутність економічної конкуренції) інтегровані в світову науку, мають широкі міжнародні зв’язки, і, що дуже важливо, ведуть дослідження на світовому рівні. Зараз є ряд міжнародних програм, які підтримують учених колишнього Радянського Союзу, зокрема, українських.
ГРАНИЧНИЙ ЕФЕКТ В НАУЦІ
— Тобто виходить, що Захід — наша єдина надія?
— Надіятися треба тільки на Бога, але й Бог нічого не дає, а тільки допомагає реалізувати добрі наміри. Своє майбутнє ми повинні вибудувати самі, або зійти з історичної арени. Захід зараз зацікавлений в нашому відродженні настільки, наскільки наша нестабільність загрожує його спокою і прогресу. Захід почасти зацікавлений в наших нелегалах — робітниках, і вони там працюють, збагачуючи передусім Захід. Подібна ситуація і з легалами — науковцями, «пролетарями розумової праці». Західна наука вже давно стала інтернаціональною. У США (і дещо менше у розвинених європейських країнах) значна частина вчених — вихідці із південно-східної Азії. В даному випадку значення має професіоналізм, і нічого крім нього. Наука — це виробництво інформації, і вона підкоряється усім законам виробництва. З одного боку, це добре, що Захід, так би мовити, нас годує. Але ж ті, хто виїжджають на тимчасову роботу на захід, як правило, там і залишаються. Таким чином, ми не можемо забезпечити наукову спадкоємність. Україна переживає зараз стадію значного відтоку наукового капіталу. Основна біда всіх наших наукових установ у тому, що немає молодих кадрів. Люди йдуть на пенсію чи міняють професію, і ми не маємо кого взяти на їхнє місце. Раніше потрапити в аспірантуру до академічного інституту чи університету було мрією, і для дуже багатьох нездійсненною. Зараз ми докладаємо багато зусиль, щоб знайти підготовлених до навчання в аспірантурі людей. Відомо, що велика наука є там, де є наукові школи. І в нас вони були, і саме тому зараз Захід цінить та запрошує наших спеціалістів. Найсумніще те, що зараз маємо останні можливості, умовно кажучи, малим коштом зберегти від розвалу існуючі наукові школи, а пройдуть роки, і ми вже нічого не зможемо вдіяти, маючи навіть мільйони доларів (історія школи теоретичної фізики в Німеччині дуже повчальна). Наука — це прибуткова галузь. В ідеалі вона може дати гривню прибутку на одну вкладену в неї гривню. Але це можливо лише в тому випадку, якщо вона отримуватиме не менше 2 — 3% ВВП. Коли ви вкладете третину, то це, на жаль, не означає, що отримаєте третину прибутку, оскільки спрацьовує ефект порогу — за півціни не дозволять подивитись виставу одним оком. Однак зараз нереально сподіватись на нормальне фінансування науки. Україні нинi дуже допомогла б система своїх внутрішніх грантів. У світі давно відомо, що це — найкращий спосіб розділити гроші. Коли не вистачає коштів, треба думати про цільову допомогу, адже розрізати малий пиріг на всіх означає, що всім залишаться самі крихти. І такий фонд існує, зокрема, при МОН. Але, як уже згадувалось вище, в умовах системної кризи, навіть найкращі проекти не працюють —нічим наповнити цей фонд.
— У якому стані знаходиться матеріальна база у вітчизняній астрономії? І над якими темами працюють українські вчені?
— Астрономія з кожним роком стає дедалі дорожчою наукою. Раніше можна було обійтись малими телескопами і простими приймачами світла. А зараз для такої апаратури вже майже не залишилось завдань — відкриття можна зробити лише за допомогою нових телескопів і нових інструментів. Телескоп з діаметром дзеркала 6 метрів у Радянському Союзі довгий час був найбільшим у світі. А зараз вже працюють десятиметрові і проектуються 100- метрові оптичні телескопи. Революція в астрономії, яка почалася в другій половині минулого століття за активної участі нашої країни, продовжується. Однак у спостережувальному плані нам часто доводиться сидіти на лаві глядачів. Коли в декаметровiй радіоастрономії ми, завдяки харківським ученим, залишаємось світовими лідерами, то в оптичній, рентгенівській та гамма-астрономії наші можливості набагато скромніші. Ми не можемо собі дозволити робити дуже дорогі спостереження, які зараз перетворились на складний експеримент, де задіяні десятки та сотні людей, і який обслуговує колектив інженерів. У таких спостереженнях ми задіяні на рівні окремих науковців — членів наукових команд.
Але, на щастя, зараз в астрономії, маючи комп’ютер та Інтернет, можна працювати на сучасному рівні і перебуваючи в Україні. Ми в змозi виконувати теоретичну функцію — обробляти та інтерпретувати спостереження, які виконуються на найпотужніших телескопах і публікуються в наукових журналах чи розміщуються в Інтернеті. Теоретична робота — найважчий і основний етап наукової діяльності, вона забезпечує кінцевий науковий продукт —нові знання, тому відсутність сучасної спостережної бази не робить нашу науку вторинною. Дослідження наших вчених перекривають практично всі гiлки астрономії: від найстаршої за віком астрометрії до порівняно молодої космології і ще зовсім юної космомікрофізики. В просторовому вимірі наші дослідження починаються в верхніх шарах атмосфери і простягаються майже до космологічного горизонту на 10 28 см, в часовому вимірі — від моменту народження Всесвіту до його «смерті» в далекому майбутньому. Астрономія має всі шанси стати найважливішою ланкою наукового прогресу в ХХI столітті. На такий пафос спонукає сучасний бурхливий розвиток теоретичної фізики, зокрема фізики елементарних частинок та квантової теорії поля. Нова фізика виглядає дуже привабливою щодо можливостей вирішення проблем «старої», таких як ієрархія мас елементарних частинок, квантова гравітація, проблема космологічної сингулярності тощо. Однак перевірити положення теорії струн в лабораторному експерименті неможливо — потрібно досягти енергій, які на 13 (!) порядків перевищують можливості сучасних прискорювачів. Єдине місце, де такі енергії досяжні, — це ранні етапи еволюції нашого Всесвіту. Тому астрофізична інформація —реєстрація реліктового випромінювання, пошуки гравітаційних хвиль та ін. — практично єдина можливість перевірити нову фізику. Так що астрономія у світі має захоплюючі перспективи. І в Україні ряд теоретичних груп працюють над цими та суміжними проблемами, зокрема над фізикою раннього Всесвіту, дослідженням космологічних моделей, гравітаційним лінзуванням, релятивістською астрофізикою тощо.
ВИКРИТТЯ АСТРОЛОГІВ
— Чи відчувають астрономи підтримку й інтерес з боку суспільства?
— Це дуже болюче питання. Світова наука переживає новий бум в розвитку природничих наук, на підйомі експериментальна фізика та астрономія, доведено існування маси нейтрино, виявлено прискорене розширення нашого Всесвіту... А в цей час в нашій державі катастрофічно падає рівень викладання фізико-математичних дисциплін. Ще донедавна астрономiя не була включена в шкiльну програму. І це ще один аспект нашого перехідного періоду.
Шкода, що ми, будучи космічною державою, втратили інтерес до природничих знань і проміняли його на різні псевдочудеса. І це дуже сумно, адже нетехнологічна нація не виживає. В наш Університет набирають всього 10 студентів на спеціальність астрономія і ми не можемо похвалитись великим конкурсом. І звідки він візьметься, коли астрономію читають хіба в окремих школах, новий підручник з астрономії для 11 класу ще дійшов не до всіх шкіл, і практично відсутня науково-популярна література. Де, хочу підкреслити, саме наука подана популярно. Я розумію, що бізнес є бізнес — продають ту літературу, яку легко продати і прорекламувати. Але ж який свiтогляд ми формуємо? Я нічого не маю проти, скажімо, Гаррі Поттера, але перенасичення ринку такими книжками призведе до того, що ми все будемо пояснювати активністю темних сил. Таким чином, ми виховуємо людину, яка не здатна реально оцінити себе і сказати собі правду. А це одна з основних рис у формуванні характеру. Ми з науково освіченої та прогресивної нації перетворюємося на націю, яка живе ілюзіями і фантомами. Ось і зараз дуже модною є тема Всесвіту і впливу космосу на людину. Так, безумовно, він є. Але підтримувані ЗМІ фантастичні коментарі такого впливу вже викликають не усміх, а серйозне занепокоєння про відповідальність за надруковане слово.
— Яким чином можна з цим боротися?
— Коли ми хочемо зробити комусь рекламу, то треба активно починати з цим боротися. Як боротися з сірістю мистецтва? Виховувати смак, пропагуючи справді високі зразки мистецтва. І ні в якому разі не називати мистецтвом те, що ним не є. Так і в даному випадку — поважні видання мали б мати наукового редактора з природничою освітою (як друга вища, наприклад), щоб хоча б матеріали, які суперечать рівню шкільної фізики, не публікувались у рубриці наука. Ну а про регулярні репортажі з передового краю науки приходиться тільки мріяти. Нехай буде 50 комерційних каналів з гороскопами, астрологією і заряджанням води, але державний канал (маю на увазі той, який фінансується з бюджету) повинен поширювати наукову інформацію. Людина-платник податків має право вимагати якісний інформаційний товар за свої гроші, і держава повинна це право забезпечити. В людей, особливо в молоді, завжди жив і живе потяг до знань — це ознака здорового організму. Люди зараз кидаються на сурогат, тому що не мають доступу до справжнього. Я б про це так багато не говорив, але цю проблему ми можемо і повинні вирішувати вже зараз — для цього не потрібно додаткового фінансування, потрібні професіоналізм і відповідальність ЗМІ.
— Відомо, що у вашiй обсерваторії вивчають космічну погоду. Відносно її впливу на людину існують полярні погляди. Як ставляться до цього астрономи?
— Я пам’ятаю, після трагедії в Скнилові багато хто казав, що її причиною була сонячна активність. Хочу сказати, що сучасна наука заперечує можливість такої сили впливу. Так, сонячна активність впливає на біологічні системи і, зокрема, може погіршуватись самопочуття людей. Але вона не може спричинити катастрофу такого масштабу. На Заході медики дуже тісно співпрацюють з цього приводу з астрономами. Ми також ведемо такі дослідження, зокрема разом з Інститутом мікробіології і вірусології НАНУ досліджуємо вплив сонячної активності на деякі мікроорганізми. Взагалі, яку мудрість можна винести з цих знань? Чи потрібно лякати людей магнітними бурями? Ні, але друкувати прогнози магнітних бур потрібно. Ми ж, коли обіцяють дощ, беремо з собою парасольку. Так і тут, людині зі слабкою серцево-судинною системою необхідно випити, скажімо, замість традиційної однієї таблетки — дві. Це приклад нормального прогнозу і нормальної реакції людини на можливу майбутню загрозу. Коли ж людина читає гороскоп і їй радять сьогодні не виходити з дому, а вона йде і губить гаманець — як тут не повірити. На другий раз, коли знову гороскоп радитиме сидіти вдома, а шеф викликає на роботу, і від хвилювання і душевної боротьби людина неуважна, і її зачепить на переході автомобіль — тут ви вже маєте вірного прибічника астрології на все життя. Хто винний? Система освіти, яка не виховала повноцінну людину, в якої працює логічне мислення. В цьому великий недолік «невинних» гороскопів і астрології — вони схиляють нас до того, що ми «запрограмовані» люди. Але ж це обман — ніякий гороскоп не може передбачити якісь події у житті краще, ніж навмання зроблений прогноз. І цей факт випускники середньої школи вже мали б встановити на основі отриманих базових знань. Чи багато людей з вищою освітою визнають це фактом? До речі, астрологія в давнину була «науковою дисципліною», на основі тодішніх експериментальних фактів, скажімо, про різні особливості характеру людей в залежності від дати народження робились спроби встановити долю «по зорях». Пройшли тисячі років, тепер ми знаємо, що ці «експериментальні факти» мають земне походження (в різні пори року плід по-різному живиться вітамінами, що впливає на особливості характеру тощо), астрономія як наука спирається на міцний фундамент експериментів (часто спільний з фізикою) і звернення до астрології — це повернення в науці на тисячу і більше років назад.
— До речі, як вітчизняні вчені ставляться до проблеми кометно-астероїдної небезпеки?
— Проблема така існує. Хоча ймовірність зіткнення комети чи астероїда з Землею мала, за час існування Землі таких катастроф було чимало. Астрономи нашої та ряду інших обсерваторій займаються теоретичними аспектами проблеми. Одночасно в світі рядом обсерваторій ведеться постійний моніторинг навколоземного простору для раннього виявлення та знешкодження такої небезпеки. Так що ми можемо спати спокійно — багатим державам є значно більше що втрачати, ніж нам, тому контроль надійний.
