Фізика як наука про природу протягом століть визначала поступ цивілізації. Золотими літерами в історії людства сяють імена Ісаака Ньютона, Майкла Фарадея, Галілео Галілея, Шарля Кулона, Йогана Кеплера, Анрі Ампера, Дмитра Менделєєва, Олівера Хевісайда, Макса Планка, Володимира Вернадського, Енріко Фермі, Нільса Бора та інших. І ось у XX ст. почалися непорозуміння. Причини були засадничими: в науковому світі чи не монопольно запанували догмати теорії відносності. У першій половині століття це призвело до відомого листа президентові Ф.Рузвельту, «манхеттенського проекту» створення атомної зброї, Хіросіми, розкручування гонитви озброєнь. Наукові напрямки стали відтепер визначати не вчені, а політики. Обсяг фундаментальних досліджень зменшувався, у другій половині століття пріоритетними стали два напрямки — активне опанування космічного простору та досягнення керованої термоядерної реакції. Метою і першого, і другого було забезпечення людства невичерпними джерелами енергії замість природних вуглеводнів, запаси яких вичерпуються.
Від самого початку проникнення в космос здійснювалося з допомогою двигунів реактивного типу — малоефективних і екологічно недосконалих, врешті, з космосу на Землю не привезено жодного кілограма інопланетної сировини. Щодо керованого термоядерного синтезу, то тут результат взагалі нульовий. Вирішення ж енергетичних проблем пішло легшим, але небезпечним шляхом будівництва атомних станцій.
Застій у фізичній науці триває, хоча прорив вже здійснено. 1978 року професор Пулковської обсерваторії М.О. Козирєв зробив епохальне відкриття, яке довело, що швидкість поширення сигналів у Всесвіті може перевищувати швидкість світла у мільйони, мільярди разів. Зауважмо, що згідно другого постулату теорії відносності, швидкість світла вважалася сталою величиною.
Через півтора десятиліття після відкриття Козирєва український фізик Анатолій Кіндерович сформулював цілісну теорію поля, потреба в якій була актуальною протягом усього XX ст. Вчений математично сформулював зв’язок електромагнітних і гравітаційних властивостей у світовому просторі. Водночас для перевірки теоретичних напрацювань здійснено низку дослідно-експериментальних робіт. А. Кіндерович має патенти України та США на винахід способу впливу на радіоактивні ізотопи з метою скорочення періоду їхнього напіврозпаду. Вчений пояснив природу гравітації як потік простору-часу, а через наявність загадкових частинок-гравітонів, гравітаційних хвиль чи кривизну простору. Істинність власної теорії підтвердив, створивши апарати штучної гравітації з довільним напрямком сили тяжіння. На них оформлені заявки на патентування. Термоядерний синтез, на думку Кіндеровича, не йде з тієї причини, що фізикам-ядерникам досі невідомі критерії структуризації, а визначений ними критерій Лоусона не дав пролонгованої реакції. Наслідків нової теорії проглядається набагато більше, деякі з них сьогодні видаються фантастичними і обіцяють величезний енергетичний, екологічний, економічний ефекти. Для нас, киян, та й усіх українців, актуальніше те, що наш співвітчизник пропонує конструктивний і виважений вихід із страшної Чорнобильської загрози. Про це — в ексклюзивному інтерв’ю Анатолія КІНДЕРОВИЧА газеті «День».
— Анатолію Володимировичу, охарактеризуйте, будь ласка, динаміку процесів у саркофазі.
— Радіоактивні матеріали, які після вибуху 26 квітня 1986 року в розплавленому стані лишилися в четвертому енергоблоці, є на всіх чотирьох його поверхах. Найважчі — плутоній-241, плутоній-239, уран-235 осіли на підлогу першого та другого поверхів, на четвертому найлегші частинки, серед них стронцій-90 та цезій-137.
Ось як розташовані радіоактивні матеріали на поверхах колишнього четвертого блока ЧАЕС: на першому поверсі три тонни (з потужністю енергетичної дози 40 рентген/годину), на другому — 15 тонн (200 р/год), на третьому — 25 тонн (600 р/год), на четвертому — 100 тонн (1400 р/год).
Застигла лава спочатку була надзвичайно щільною та міцною, так що шматочки для аналізу доводилося відстрілювати з автомата. Пізніше моноліт почав тріскатися, далі розсипався на щебінь, врешті перетворився на пил, який здрібнювався до субмікронних розмірів. У пилу присутні «гарячі частки», водночас він легко переноситься потоками повітря. На пил перетворився майже увесь вміст саркофагу, а стовідсотково процес завершиться 2010 року. Такий перебіг фазового перетворення від склоподібного моноліту до субмікронного пилу став несподіванкою для фахівців, адже в природі з урановою рудою нічого подібного не відбувається. А сталося так тому, що в замкненому середовищі саркофагу утворилася зона з неврівноваженими атомними спінами, де фізичні процеси розвиваються інтенсивніше, ніж у природі, й поділ уранових ядер відбувається у 1500 разів швидше. У результаті в замкненому чотириповерховому приміщенні саркофагу сталися принципові зміни — тепер це майже суцільний об’єм дрібнодисперсного пилу. У цьому й прихована найбільша небезпека: пилове субмікронне середовище поводиться, як рідина, де важчі «гарячі частинки» (плутоній-239, плутоній-241, уран-235) осідають на самісіньке дно, вище — легші частинки, вище — ще легші й т.д. Отже, внаслідок згаданих процесів та дифузії під дією природної гравітації на першому, другому, третьому поверхах саркофагу спонтанно можуть утворитися скупчення ядерних подільних матеріалів та їхнє локальне накопичення до критичної маси. Самозапалювальна ланцюгова реакція виникає при 60-відсотковому та вище збагаченні плутонію чи урану. Через це може статися локальний вибух, який здетонує подальший вибух усіх подільних елементів — плутонію-239 (а в саркофазі його близько 1 тонни) та урану-235 (близько 2 тонн), що рівнозначно 110 критичним масам. Утвориться вогнева світлова сфера діаметром понад 1 кілометр, в зоні якої опиняться реактори 1-го, 2-го, 3-го нерозряджених блоків ЧАЕС, а також сховище відпрацьованих ядерних матеріалів (ХОЯТ-1) з чотирма тоннами плутонію та басейн-відстійник з однією тонною плутонію. Розвинеться потужність у 5-15 мегатонн тринітротолуолу, що створить страшну ударну хвилю, яка знищить цивілізацію і все живе в радіусі 200 км, а радіоактивний пил розкидає по всій планеті. Зауважу, для порівняння, що вибух 1986 року був еквівалентний 50-60 тоннам тринітротолуолу. Слід пригадати, що прецедент з вибухом радіоактивних відходів 1957 р. стався в м. Киштим, що відомий спеціалістам, як Челябінск-40. Мусимо усвідомити, що саркофаг не є кладовищем відходів, а є діючою машиною, яка виробляє ядерний субмікронний пил.
Можливі й інші сценарії розвитку подій, пов’язані з обвалом конструкції об’єкту «Укриття» внаслідок її старіння, землетрусу чи інших причин. Ці варіанти так само згубні, їх можна порівняти з Чорнобилем-1986, збільшеним багатократно. Розрахунки показують: якщо обвалиться тільки покрівля, то на висоту 330 м повітряним потоком буде виштовхнуто близько 10 тонн радіоактивного пилу сумарної активності у 1016 Бк.
Якщо завалиться увесь об’єкт «Укриття», то на висоту 500 метрів підніметься 40-тонна хмара пилу з радіоактивністю у 1017 Бк, а це вже страшна катастрофа, з якою людство не впорається!
— Що зроблено на сьогодні й що планується зробити державними структурами України для усунення загрози нової Чорнобильської катастрофи?
— Видається дивним, що останніми роками формується суспільна думка, ніби проблеми Чорнобиля вже не існує, підтвердженням чого стало повідомлення про намір звузити площу зони відчуження. Поширюються думки, ніби в Чорнобилі нічого надзвичайного не сталося, а тим більше нічого загрозливого немає зараз.
Значна увага й кошти нині приділяються побудові конфайменту, тендер на спорудження якого виграла французька фірма. А як ця споруда вплине на процеси в cаркофазі? Та ніяк. Її призначення — захистити cаркофаг від атмосферних опадів. Для цього навколо cаркофага буде споруджено чотирнадцятиметрової глибини фундамент з товщиною стін у чотири метри. На цей фундамент і буде насунуто залізобетонну арку, яка оточить cаркофаг, як шкаралупа яйце. І це тоді, коли стало відомо, що cаркофаг інтенсивно продукує субмікронний пил. А почніть навколо нього будівельні роботи, які спричинять дрижання й двигтіння землі, що сприятиме утворенню локальних концентрацій пилових радіоактивних подільних матеріалів!.. Побудова конфайменту не передбачає негайного вилучення паливовмістних матеріалів із cаркофага, навпаки, віддаляє їхнє вилучення до 2060 року. До речі, ціна конфайменту складає 800 млн. дол.
Наступне. Сховище ХОЯТ-1 перебуває в аварійному стані й потребує негайної заміни на нове. Збудували. Приміряли ТВЕЛи, виявилося, що ХОЯТ-2 не відповідає за розмірами й характеристиками й непридатний для сухого збереження вітчизняних ТВЕЛів. Проектується будівництво на новому місці, отже, викинуто близько 100 млн. дол.
Кілька слів щодо будівництва заводу з переробки ядерних відходів. Цей завод збудовано на кошти банку ЄБРР, які склали 57 млн. євро, він перероблятиме радіоактивні відходи українських АЕС, відділяючи плутоній-239 та уран-235 від цезію і стронцію. Радіоактивні цезій і стронцій запаковуватимуть у контейнери, які мають зберігатися 400-500 років, до розпаду їх на фон. А досвід показує, що вже за 50 років контейнери під дією деструктивної субстанції (такої ж, як у саркофазі) розсиплються і проблема виникне вже в наших нащадків.
Як відомо, Німеччина відправила 20 тисяч тонн радіоактивних відходів у Росію, заплативши за це 200 млн. дол. Проблема радіоактивних відходів для Німеччини настільки гостра, що там збираються відмовитися від атомної енергетики. То чому ж такий завод не збудовано в Німеччині?
Я впевнений, що з побудовою конфайменту ядерні відходи плином попливуть в Україну, адже безплатний сир буває тільки в мишоловці.
— Розроблена вами теорія поля є плодом багаторічної подвижницької праці. Що спонукало вас на це? Наскільки дана теорія ефективна в поясненні законів і явищ природи?
— Глибоке ознайомлення ще зі студентської лави з теорією відносності й космологією привели до впевненості, що не все в сучасній фізиці гаразд, як у теоретичній, так і прикладній.
У теоретичній фізиці загальна теорія відносності заведена в геометризацію і взагалі не має фізичного змісту. У прикладній не досягнуто практично обіцяних благ термоядерного синтезу, хоча протягом останніх 50-ти років витрачено багатомільярдні кошти й сили багатьох груп вчених різних країн.
У фізиці запанувала довготривала криза.
Завдання теорії поля — поєднати одним або кількома рівняннями електромагнітні й гравітаційні явища — для фізиків світу виявилося нездоланним. Саме в той час досліди професора Пулковської обсерваторії М.О.Козирєва і визначена ним субстанція потоків часу та їхнє миттєве розповсюдження у Всесвіті відкинули другий постулат теорії відносності, були дуже обнадійливими й потребували глибокого аналізу. 1994 року теорія поля в основних рисах була мною сформована.
Вона докорінно змінює розуміння явищ і законів природи. Встановлено причину сили гравітації і практично отримано силу гравітації довільного напрямку, досягнуто фокусування і збудження потоків простору-часу, отримано закони структуризації і деструктуризації речовини, що дозволить здійснити непіддатливий термоядерний синтез при температурі 1500 градусів Цельсія, пояснено досі незрозумілі досліди Тесла, і з’являється практична можливість отримувати енергію із Всесвіту. Змінено космологічні погляди: Всесвіт нікуди не розбігається, він є чарунковим з розміром воїда у 100 мегапарсек, а зсув до червоної межі в енергії фотона, що йде від далеких зір і галактик, відбувається не за рахунок ефекту Доплера, спричиненого розлітанням, а через те, що гравітаційне поле Всесвіту гальмує фотон і відбирає його енергію.
Сподіваюся, що ХХI століття стане часом практичного опанування знань теорії поля.
— Якими документами підтверджено факт прискореної дезактивації радіоактивних елементів періодичної системи Д.І.Менделєєва?
— Виходячи з нового розуміння явищ, було розроблено пристрої, що дозволили нам здійснити прискорену дезактивацію радіоактивних ізотопів. У цих пристроях ми генерували й спрямовували потрібним чином потоки простору-часу, діяли ними на ізотопи, чим викликали збільшення розмірів атомних ядер, активуючи внутрішньоядерні процеси. Внаслідок такого втручання період напіврозпаду цезію-137, який складає 30,2 року, скорочено до 98 годин. Проведено сотні дослідів, перш ніж ми самі переконалися, що впевнено володіємо процесом. Авторитетна міжнародна комісія спеціалістів перевірила й підтвердила Актом від 25 жовтня 2005 року можливість впливу на період напіврозпаду радіоактивних речовин. В експерименті брали участь: знаменитий винахідник, академік Російської академії наук Б.В. Болотов, доктор фізико-математичних наук, начальник відділу РНЦ «Курчатовський інститут» Інституту загальної ядерної фізики В.П.Мартем’янов, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник РНЦ «Курчатовський інститут» Інституту загальної ядерної фізики В.Г. Циноєв, начальник конструкторського бюро Інституту автоматизованих систем Української академії наук (не плутати з НАНУ) А.А. Сапунков та інші. Всього 12 підписів та шість печаток. На основі цього Акту в червні 2008 року в Державному департаменті інтелектуальної власності запатентовано винахід України №83129 «Спосіб прискореної дезактивації радіоактивних матеріалів і пристрій для його здійснення». Трохи пізніше було видано патент на дезактивацію тритію, а в червні 2009 р. видано ще два патенти на прискорену дезактивацію. 2004 року нами запатентовано винахід на прискорену дезактивацію в США. Нині в Україні та Російській Федерації на стадії затвердження ще вісім патентів на винаходи в різних галузях.
— У вас є книги, видані 2001 та 2008 рр. присвячені проблемам Чорнобильської АЕС. Наскільки їхній зміст відомий громадськості?
— У книзі «Что происходит в «Саркофаге»? Альтернатива «Укрытию-ІІ», виданій 2001 року, було наведено розрахунки процесів, що відбуваються в об’єкті «Укриття», і запропоновано єдино можливий вихід: «Для того, щоб уникнути найстрашнішої атомної катастрофи у центрі Європи, необхідно негайно вийняти паливно-спроможні матеріали і пил із саркофага». Нашої думки тоді «не почули». Щоправда, завдяки наполяганню світлої пам’яті академіка Михайла Павловського стала можливою моя поїздка на об’єкт «Укриття» 2001 року та виступ на семінарі, присвяченому проблемам ЧАЕС. У півторагодинній доповіді (видруковано в книзі «Еще раз о «Саркофаге») я повідомив про утворення субмікронного пилу в череві саркофага й порекомендував зробити аналізи. Аналізи було відвезено в Інститут ім. Хлопіна в Санкт-Петербург, де й підтвердили вказаний факт. Пізніше, у серпні 2007 року, надійшла «Справка о процессах, происходящих в зоне реактора 4-го энергетического блока Чернобыльской АЭС» за підписом генерального директора Інституту фундаментальних досліджень В. Морозова та директора з питань науки ІФД В.Злобіна. Ось два абзаци з довідки.
«Есть ли возможность предотвратить этот взрыв? В настоящее время (по состоянию на 10 августа 2007 года) еще существует реальная возможность предотвратить этот взрыв. Однако времени на предотвращение такой катастрофы остается очень мало, можно не успеть, и, взрыв станет суровой неизбежностью». Довідка наводиться в книзі «Еще раз о «Саркофаге», виданій влітку 2008 року. Обидві книги детально розглядають чорнобильську проблему, показують можливий вихід із загрозливої ситуації. З огляду на актуальність, я сказав би — кричущу, я надіслав останню книгу поважним державним адресатам: у Секретаріат Президента України, голові Верховної Ради України (тоді — Арсенію Яценюку), до Кабінету Міністрів України, до Міністерства з надзвичайних ситуацій, до Міністерства закордонних справ, всього 21 примірник. Книги розіслано в жовтні-грудні 2008 року.
— Чи є можливість уникнути апокаліпсису, який наближається?
— Створюючи теоретичну базу, моя наукова група напрацювала цілий арсенал засобів для прискореної дезактивації радіоактивних матеріалів, як лабораторних, так і великомасштабних. Тому замість спорудження дорогого та неефективного конфайменту пропоную технологію повного демонтажу саркофагу.
Перш за все треба прибрати ядерно-подільні матеріали з першого та другого поверхів, де активність не перевищує 200 рентген/годину. Зате паливно-спроможні матеріали тут дуже збагачені плутонієм-239, плутонієм-241, ураном-235, а процес осідання субмікронного пилу продовжується. Виникнення самозапалювальної ланцюгової реакції у цих приміщеннях означає катастрофу світового рівня. Подібні реакції вже неодноразово спалахували на четвертому поверсі, починаючи з 1990 року, і їх навчилися гасити азотнокислим гадолінієм. Рятує та обставина, що на четвертому поверсі мало ядерно-подільних матеріалів і ланцюгова реакція розвивається мляво: потужність реакції подвоюється за 40 хвилин. Якщо СЛР виникне на нижніх поверхах, то процес поділу ядер йтиме куди інтенсивніше — протягом секунд, мілісекунд, мікросекунд... Людина не встигне відреагувати, а процес вийде з-під контролю...
Нагадаємо, що рівень радіоактивності першого та другого поверхів дозволяє там працювати, застосувавши технічні засоби: тросові пили з абразивним покриттям, пристрої горизонтального та похилого буріння, машини типу вугледобувних комбайнів тощо. За два-три роки робіт перший та другий поверхи буде звільнено від плутонію та урану, які є головними чинниками можливої катастрофи. Далі. Приміщення третього поверху мають рівень активності понад 600 рентген/годину. Працювати тут не можна, робототехніка та електроніка вийдуть з ладу. Через те застосуємо десятки U-подібних пристроїв дистанційного гасіння радіоактивності через стіни об’єкту «Укриття». Нарешті для четвертого поверху, що має радіоактивність 1400 р/год. і високу концентрацію субмікронного пилу, пропоную його відкачку в спеціальні контейнери й подальшу дезактивацію в об’ємних камерах інтенсифікації. Вартість робіт — 300 млн. дол. І найголовніше. Ми знаємо, що і як треба робити. Все решта — за рішенням держави. Це рішення мусить бути негайним, адже часу на роздуми вже немає.
