До Дня Незалежності організатори конкурсу «7 природних чудес України» обіцяють назвати імена об’єктів- переможців. Але доки голосування ще триває, екологи звертаються до ініціаторів акції перетворити її на Всеукраїнську кампанію порятунку природних пам’яток. За даними Національного еколого-культурного центру, 20% лауреатів на звання природного чуда потребують захисту (всього в списку 100 номінантів), оскільки їхні території активно забудовуються та засмічуються, нищаться рідкісні види рослин, а також проводяться змагання з екстремальних видів спорту (джипінг, байкерські акції), що завдають збитків флорі та фауні заповідних зон. Нині така загроза нависла над Дунайським біосферним заповідником, Говерлою, заповідником «Хортиця», Жуковим островом, Замковою горою...Усі вони — в списку номінантів акції. Що робити, аби унікальні природні пам’ятки таки стали чудесами України, розповідає заступник голови Національного еколого-культурного центру Олексій ВАСИЛЮК.
— Пане Василюк, чому пам’ятки природи опинилися під загрозою знищення?
— Вивчивши увесь список номінантів на звання природних чудес України, експерти нашої організації дійшли висновку, що більшість цих об’єктів знаходяться під нашою опікою, тобто ведеться певна робота по їхньому збереженню. Так, уже не перший рік ми опікуємося кожним п’ятим об’єктом із списку топ-сто, а у переліку з 21 кандидата захисту потребує кожен третій (саме з цього списку оберуть сімку найкращих). Є кілька об’єктів, які на момент оголошення результатів конкурсу, можуть зникнути взагалі. У першу йдеться про заказник «Жуків острів». Відомо, що 22 серпня 2007 року Київська міська рада скоротила його площу в кілька разів, а 1 жовтня територію, позбавлену заповідного статусу, роздали під забудову. Можливо, вже нині там розпочалися будівельні роботи. Чи можна говорити, що саме цей об’єкт стане переможцем акції — питання риторичне.
Складна ситуація існує навколо регіонально-ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя», який у акції представлений аж трьома об’єктами. Один iз них — Побузький каньйон — нині затоплюється Олександрівським водосховищем. А острів Гарт, який має всі шанси потрапити у сімку природних чудес, має доволі жалюгідний вигляд — від найвищого каменю острова лишилася тільки верхівка, а решта острова опинилися під водою. До речі, рівень води продовжує підніматися, ніхто не зважає, що це археологічна пам’ятка і остання козацька столиця. Проте немає жодних дозволів будувати поряд з островом водосховище.
Балаклавська бухта у Севастополі з прилеглими до неї мисами — ще один претендент на звання природного чуда і водночас об’єкт, що опинився на межі зникнення. В адміністративних межах Севастополя він вважається найціннішою природною територією. Натомість на думку розробників генерального плану міста, на території бухти має бути багатоповерховий розважальний комплекс. До речі, громада Севастополя бореться за цю природну пам’ятку, як ніколи: місцеві жителі відзняли фільм про бухту, а також активно обговорюють цю проблему на міських інтернет-форумах. Але поки що така боротьба не дала результату. До абсурду дійшла ситуація у Дунайському заповіднику — окрім приватизації земель, тут проводять так звані елітні полювання, в результаті яких страждають невинні люди.
— Чи знають організатори конкурсу про існуючу ситуацію?
— Національний екологічний центр звернувся до ініціаторів акції з проханням — перетворити конкурс на Всеукраїнську кампанію збереження усіх ста об’єктів. Наше звернення було почуте і організатори пообіцяли що після завершення акції вирішать, як саме зберегти той чи інший природний об’єкт, адже тут потрібен індивідуальний підхід до кожного з об’єктів. Єдине, що поєднує проблеми усіх номінантів акції, — це відсутність політичної волі. Якби в Україні боялися, що за знищення природи можна опинитися у в’язниці, не було б жодних з цих проблем. Поки що такої практики у нас не існує. Звісно, для кожного з об’єктів повинні прийматися індивідуальні рішення: підвищувати статуси, оголошувати заповідними об’єктами, якщо вони ще не є такими, посилити охорону або ж скасувати рішення про забудову. Найбільше проблем існує у Миколаївській області навколо Тінбурзької коси та об’єктів на Південному Бузі. До них треба додати Дунайський заповідник, Балаклавську бухту та Жуків острів (Київ). Над захистом цих пам’яток екологи борються кілька років поспіль.
— Нещодавно управління охорони природного середовища у Київській області вирішило створити тут 7 заповідників. Чи допоможе це врятувати існуючі тут пам’ятки природи?
— Якраз на це ми і розраховуємо, адже наразі на Київщині немає жодного заповідника: існують тільки заказники, національні парки та пам’ятки природи. А оберігати тут є що. Наша організація запропонувала 42 перспективні об’єкти для заповідання території. Один iз них — заказник Чернечий ліс на півдні Київщини, його площа має становити понад 700 гектарів. Унікальність майбутнього заказника у тому, що саме через нього мігруючі птахи облітають стороною Київ навесні та восени. Також ми пропонуємо створити заповідник на території найбільшого острова України — Любичева, який знаходиться на Десні (у Броварському та Вишгородському районах). Його площа — понад 4,5 тисячі гектарів. Хоча географи не вважають Любичів островом, але все- таки він оточений з усіх сторін водою і заслуговує на це звання.
Також є пропозиція зробити національний парк «Подесіння», який би поєднав усю заплаву Десни, адже нині це остання незарегульована річка в Україні, яка найкраще збереглася і екологічно, і історично. Хотілося б створити заказник «Біївці» у Черкаській області, а також 5 природних пам’яток у селі Лісники під Києвом, яке вважається найбільш екологічним об’єктом в області. Нашу пропозицію підтримує Секретаріат Президента, Кабінет Міністрів та інші відомства. Лишається тільки погодити це рішення з усіма користувачами земельних ділянок, саме за ними і затримка.
