Зараз, як повідомила головний дитячий дієтолог МОЗ Валентина Отт, в київському НДІ педіатрії, акушерства та гінекології йде активна боротьба, як не парадоксально, за... вигодовування грудьми. І відповідну програму затвердило навіть Міністерство охорони здоров’я. За статистикою, справжньою відсутністю лактації внаслідок гормональних порушень та патології молочної залози страждає лише 4 — 5% жінок. Але годують своїм молоком малюків після двох місяців в Україні лише 30% жінок, у той час як на Заході цей показник істотно вищий — 80 — 90%. Між іншим, лікарі зовсім не схильні пов’язувати таку тенденцію з незадовільним станом здоров’я українських жінок, вони стверджують, що в цьому випадкові домінуючу роль відіграє чинник бажання чи небажання. Багато молодих мам вважають, що годувати грудьми несучасно, та, до того ж, це ще й псує фігуру. Цей дріб’язковий, на перший погляд, нюанс згодом може досить відчутно позначитися на здоров’ї малюка, оскільки між двома видами молока існує чимала відмінність за складом поживних речовин. Наприклад, у коров’ячому молоці втричі більше білка і мінеральних солей за рахунок надмірної кількості в ньому кальцію, натрію, калію, фосфору й хлору, але, в той же час, набагато менше незамінних жирних кислот і вітамінів, а також дуже важливої амінокислоти — таурину, що містить сірку. Американські вчені стверджують, що штучне вигодовування — одне з трьох чинників синдрому раптової смертності новонароджених, а також, на їхню думку, штучно вигодувані діти демонструють більш низький рівень інтелекту та уповільнений фізичний ріст порівняно зі своїми однолітками, які отримали материнське молоко.
Щоправда, незалежно від того, на чию користь — грудного молока чи «формули» (саме так називають штучні суміші на Заході) — вирішиться ця дилема, рано чи пізно мама все ж таки змушена буде вдатися до допомоги поживних сумішей та кисломолочних продуктів, які в асортименті представлено на українському ринку. Щоб відродити виробництво в Україні дитячого харчування, главі Держкомітету у справах сім’ї та молоді Валентині Довженко та міністрові аграрної політики Сергієві Рижуку було доручено розробити програму його виробництва, а в комітеті ВР з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства було створено навіть профільний підкомітет.
У 70-і — 80-і роки в СРСР замінники грудного молока були на належному рівні і йшли в ногу зі світовими розробками в цьому напрямкові. Тоді була й досить організована дворівнева інфраструктура: центральний орган — Інститут харчування в Москві і підпорядкована йому Українська лабораторія гігієнічного профілю. І головне — державний пріоритет.
Щоправда, після розвалу Союзу не можна сказати, що Україні щодо цього питання не поталанило найбільше. Якраз навпаки — у нас залишилася половина матеріальної бази (Хорольський і Балтський молочноконсервні заводи). Але проблема полягала в тому, що навіть така продукція, як «Малыш», спочатку мала московську «прописку», і щоб налагодити виробництво в Україні «суміші-близнюка», треба було шукати зв’язки, сировину... Словом, не реанімувати виробництво, а починати все з нуля. У результаті ж ми можемо констатувати відставання від західних «алхіміків» практично на 30 років і, як результат цього, спостерігати «своє» виключно на «околиці» магазинних прилавків. Причому, що якраз у цьому випадкові принцип: «якщо імпортне, то добре», не спрацьовує. Наприклад, на запитання, «якій би продукції імпортній чи вітчизняній — ви віддали б перевагу для своєї дитини?», 87% мам відповіли, що однозначно українській. Зрозуміло, якби вона була б наявною в належній кількості. І, до речі, чи то інтуїтивно, чи то з меркантильних міркувань, вони мають рацію. Красиві банки, порошкоподібний вміст яких при розведенні з водою повинен перетворитися на молоко, часом викликають сильні сумніви у фахівців щодо їхньої якості. Дуже часто, «щоб не видати свого ноу- хау», деякі компоненти, що містяться в продукті просто не пишуться в графі «склад», що, зрозуміло, суперечить закону. Самі мами більше всього претензій пред’являють до продуктів Nestle, оскільки саме вони на нашому ринку часто фальсифіковані.
За даними управління із захисту прав споживача, під час планової перевірки продуктів дитячого харчування, представлених на українському ринку, з проінспектованих 1,625 тонн було вилучено з продажу 1,603, тобто 98%. Причиною, головним чином, була відсутність документів і сертифікатів якості на цю продукцію. Щоправда, як тут розповідають, це зовсім не означає, що продукція неякісна та її вживання може завдати шкоди дитині, але в той же час є чималий ризик, адже в Україні вона не пройшла жодної перевірки. Виробники й закупівельники нарікають на те, що Держстандарт надто вже ускладнює процедуру отримання необхідної документації, сама вартість якої вже виключає прибуток. У той же час, серед перевіреної імпортної продукції були виявлені партії, які не відповідають стандартам і реалізовуються з порушенням умов зберігання.
Є ще, щоправда, й альтернативний варіант — молочні кухні. Але часи, коли мами приходили зі скляними пляшечками й, згідно з розпорядженням лікаря, їх наповнювали тут же зробленою продукцією, давно пішли в небуття. Молочно-кухонна діяльність уже давно перейшла на промислову основу, принаймні, в столиці. Тут працює фабрика-кухня, де ночами продукція розфасовується в бактерицидну пластмасову тару, а вранці розвозиться по роздавальних пунктах.
Щоправда, зовсім нещодавно стався неприємний інцидент — схвильовані мами забили на сполох iз приводу того, що в роздавальних пунктах реалізовується продукція з роздутими кришечками. Однак свою провину фабрика- кухня так і не визнала. Мовляв, у них усе суперстерильно й чудові холодильники, тому такого навіть теоретично не могло статися. До того ж, тут акцентують, що «витвори» молочної кухні й фабричну продукцію не варто порівнювати. Якщо на заводах випускають «долгограюче» молоко, отже, «мертве» (корисні бактерії при пастеризації гинуть), то «кухонне» харчування, з урахуванням того, що кількість продукції формується попитом і про запас тут нічого не роблять, в декілька разів корисніше для малюків.
Але в той же час, незважаючи на корисність продукції, що випускається фабрикою- кухнею, говорити про її фінансове благополуччя не доводиться. Це підприємство госпрозрахункове, й рентабельність його становить 1,9%. Зі знаком мінус. Держава не потурбувалася про те, щоб підприємствам такого роду робилися поблажки при сплаті податків. Нині ж виходить, що за рік фабриці кухні доводиться платити 1 мільйон 300 тисяч самих лише податків. Її працівники вважають, що в цьому випадку доцільно було б отримувати фіксовану дотацію з міськбюджету на виробництво продукції. А виходить, що з кожним підвищенням тарифів на бензин і електроенергію ціни й на молоко, й на кисломолочні продукти повзуть вгору. Істотно полегшило б ситуацію закріплення за фабрикою-кухнею колгоспів- постачальників молока.
Багато лікарів вважають, що в нас мами досі не знають, що таке дитяче харчування, й щоб зекономити або не ризикувати, готують усе самі, не враховуючи того, що для нормального розвитку дитини необхідний певний хімічний склад. Коров’яче молоко й продукти з нього треба обробляти таким чином, щоб корисні для дитини компоненти збереглися, а шкідливі — ліквідувалися. На жаль, на даний момент це практично неможливо в сільській місцевості. Там, як розповідає головний дитячий дієтолог МОЗ Валентина Отт, саме «самодіяльність» і популярна, оскільки купити навіть сухі суміші, не говорячи вже про молочні кухні, просто нереально. Дитячий дієтолог стверджує, що країні просто необхідна програма з виробництва вітчизняного дитячого харчування. Звичайно, бачачи реальні передумови до налагодження виробництва цієї продукції в країні, Євросоюз виділяє гранти на його підтримку. Щодо України можна робити відповідні висновки, якщо про гранти ніхто не заїкається, а 80% продукцiї на прилавках — імпортна. Виробники дитячого харчування нарікають на те, що в нас немає сировини — її треба закуповувати за нечувані гроші й, відповідно, завищувати згодом ціну на готову продукцію. Й нарікають на те, що ця сфера на сьогодні непріоритетна. При тому, що про підтримку народжуваності продовжують говорити на законодавчому рівні.
