За останні півроку силами представників Української Гельсінської спілки з прав людини, експертів міжнародного гуманітарного права, екологів та науковців, експертів з питань екології проведено дослідження екологічних втрат Донбасу внаслідок війни. У ньому увагу приділили й питанню притягнення Російської Федерації до відповідальності за це.
За останні три-чотири роки в Україні було кілька подібних досліджень, в тому числі Національного екологічного центу, фахівців МБО «Екологія. Право. Людина». Вони показують, що види екологічної шкоди там дуже різноманітні. Це нищення екосистеми внаслідок пожеж і вибухів, затоплення шахт, витоків небезпечних речовин із підприємств хімічної та металургійної промисловості, забруднення води, ґрунту та повітря, також — браконьєрство, вирубка лісу, незаконний видобуток природних ресурсів. Заповідні території в основному постраждали через те, що їх використовували як найбільш зручні для розміщення військ. Сьогодні практично всі вони — заміновані.
«Якщо зібрати всі звіти, це буде вагомою основою для формування доказової бази для створення методології оцінки екологічної шкоди, — вважає кандидат біологічних наук, доцент, старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею Ігор ЗАГОРОДНЮК. — Мене запросили як людину, яка багато працювала в заповідниках сходу України, також я працював у Луганському університеті. Вважаю, що велика складність — в узагальненні даних, оскільки досліджувати стан природного середовища можна за дуже багатьма параметрами. Більшість об’єктів природно-заповідного фонду розташована на лінії розмежування, в районі Сіверського Дінця. Практично всі вони потрапили під обстріли, вигоріли. Ми сподіваємося й на постконфліктну оцінку — що після завершення збройної агресії це можна буде зробити на всій території Донбасу. Має бути певний алгоритм обрахунків, це реально зробити. Я вважаю, що ми можемо отримати дані й із непідконтрольних територій, бо там є люди, з якими ми співпрацювали до війни (вони працювали екологами, співробітниками в заповідниках, в мисливських господарствах), у нас є контакти».
За словами фахівців, існуючі норми міжнародного гуманітарного права встановлюють дуже високий пороговий рівень, аби притягти державу-агресора до відповідальності за екологічні порушення. Фахівці кажуть, що це важко довести, тому слід використовувати всі можливі інструменти.
«РФ як країна, яка здійснює військову агресію в Україні, повинна відшкодовувати збитки, завдані внаслідок порушень Женевських конвенцій, які регулюють питання захисту цивільного населення та захисту жертв війни. Також Росія несе відповідальність за шкоду, завдану природним об’єктам Донбасу і Криму, згідно з положеннями Гаазької конвенції про закони і звичаї сухопутної війни. Важливо створити доказову базу, яка свідчить про участь збройних сил РФ у військовій агресії, та докази контролю РФ над збройними угрупованнями Донбасу, — вважає доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Марина МЕДВЄДЄВА. — Сьогодні Україна вже подала позов до Міжнародного суду ООН, але предмет його обмежений расовою дискримінацією та фінансуванням тероризму, й місця для екологічної шкоди там немає. У зв’язку з цим доцільно було б розробити єдину консолідовану претензію, яка, через механізми ООН, представляється державам-порушникам. Така практика у світі є: достатньо прикладу компенсації екологічної шкоди внаслідок вторгнення Іраку в Кувейт, подібні рішення були по Уганді та Конго. Україні потрібно докладати максимум дипломатичних зусиль, аби відстоювати свої інтереси під час розробки проекту Комісії міжнародного права щодо відповідальності за шкоду довкіллю внаслідок збройного конфлікту. Сьогодні позиція України там дуже вагома».
За словами фахівців, наша держава домоглася прийняття в ООН такого важливого документа, як Резолюція з навколишнього середовища в Програмі ООН з навколишнього середовища (керівний орган ЮНЕП з питань довкілля в районах, уражених збройним конфліктом). Резолюція дає надію, що після завершення конфлікту у Донецькій та Луганській областях проведуть постконфліктний моніторинг довкілля за участі експертів ЮНЕП.
На думку еколога Національного екологічного центру Олексія ВАСИЛЮКА, деякі підрахунки можна зробити дистанційно: наприклад, супутникові дані дають дуже точну інформацію про площу і конфігурації пожеж (за даними НЕЦУ, на сьогодні орієнтовно чверть усіх лісових масивів заповідних територій Донбасу пошкоджено).
«Ми здійснили підрахунки екологічних втрат унаслідок обстрілів, які відбувалися в регіональному ландшафтному парку «Донецький кряж», що біля Шахтарська: оцінили, скільки дерев, якої породи, віку, товщини пошкоджено, і вийшло, що втрати держави тільки в цьому парку — 14 мільярдів гривень. Можна порахувати воронки, ступінь забруднення ґрунту: наприклад, снаряд 120 міліметрів містить 400 г сірки, тож можна порахувати, скільки важких металів залишається в ґрунті. Інша справа, що ми не можемо порахувати воронки в лісах, коли воронка — у воронці, коли не вибухнув снаряд», — навів приклад Олексій Василюк.
Фахівці кажуть, що нерідко у злочинах важко виділити лише екологічну складову. Наприклад, за словами доктора юридичних наук, аналітика Української Гельсінської спілки з прав людини Алли БЛАГОЇ, диверсія може проявлятися у семи формах порушень законодавства, в тому числі — у суспільно небезпечних діях, які пов’язані з впливом на довкілля.
Найважливіше зараз — консолідувати зусилля: зібрати максимум фактів, розробити алгоритм оцінки завданої шкоди та розробити єдину консолідовану претензію для позову про відшкодування збитків, завданих довкіллю. Потрібно створити систему узагальнення інформації. Є ідея створити комісію з визначення екологічної шкоди та призначення компенсації.
