Найбільше представників кочового народу — в Болгарії, Угорщині, Албанії, Туреччині, Македонії, Хорватії, Чеській Республіці. Кореспондент «Дня» зустрілася з директором Європейського центру захисту прав циган Диметриною ПЕТРОВОЮ, щоб дізнатися думку авторитетного в Європі правозахисника про становище в сфері прав циган Західної Європи і України.
— Які завдання стоять перед очолюваним вами центром?
— Центр було створено три роки тому в столиці Угорщини. Його основне завдання — захист прав циган. Співробітники центру вважають, що цигани відносяться до так званих «слабких» і «вразливих» груп людей, які внаслідок якихось причин не можуть протистояти дискримінації.
Циганський народ завжди переслідувала лиха слава. Циган бояться, вважають усіх злодіями й ошуканцями. Хоч би якою доброю й талановитою була людина, якщо це циган — до неї, як правило, ставитимуться погано. Їй важко здобути вищу освіту, знайти роботу.
У деяких розвинених країнах Європи в середньоосвітніх школах спеціально для циганських дітей створюються класи, в яких навчання проводиться за спеціальними програмами, що не передбачають курсу фізики, хімії, математики, мов. На думку педагогів, маленьким циганам серйозні науки не потрібні. Головне — навчити їх працювати руками. Саме тому циган з вищою освітою в Європі дуже мало. Не володіючи грамотою, боротися за свої права вони не можуть.
Кваліфіковані юристи Центру пояснюють циганам, як вони можуть захистити себе, представляють їхні інтереси в судах. Ми також даємо стипендії бажаючим навчатися у вузах молодим циганам. Нам хочеться вірити, що мине час і серед циган з’являться лідери, здатні захищати інтереси свого народу.
— Розкажіть, будь ласка, про основні проблеми циган Західної Європи.
— Згідно з восьмою статтею Європейської конвенції прав людини, в якій йдеться про недоторканість приватного життя, кожна людина може вибирати: чи житиме вона осідло чи подорожуватиме по країні. Тому в Західній Європі цигани ведуть такий самий спосіб життя, як і століття тому назад. Вони переїжджають з місця на місце і везуть за собою свій дім — фургончик, в якому часто є все необхідне для життя, навіть душова. Але жителям населених пунктів, поблизу яких зупиняються цигани, зазвичай, не до душі таке сусідство.
Так, наприклад, у Франції мер міста, в окрузі якого розташувався циганський табір, наказав викопати довкола циганських кибиток земляний рів, щоб продемонструвати циганам, яка небажана їхня присутність.
Ще кілька років тому цигани не знали, що можуть відстояти свої права в суді. Але близько двох років тому в Страсбурзькому суді з Прав людини вперше було порушено циганську проблему. У суд звернулася немолода циганка, яка була власницею ділянки землі в одному з населених пунктів Британії. Одного разу табір, в якому вона кочувала, приїхав до того селища, і цигани поставили свої кибитки на землі, яка належала цій циганці. Наступного дня місцеві власті змусили циган залишити селище, оскільки, на їхню думку, циганські кибитки порушували загальний ландшафт місцевості і заважали жителям селища. Цигани, на жаль, програли судовий процес, але цей безглуздий випадок став відомий усьому світові. Можливо, наступного разу цигани матимуть більше шансів на успіх.
— Чи порушуються права циган в Україні?
— У Східній Європі й, зокрема, в Україні порушуються так звані фундаментальні права людини. Наприклад, право людини на життя. Я сама відвідала розташоване поблизу Ужгорода село Кудлево, жителі якого одного разу вночі розгромили циганський табір. Спочатку вони вигнали з нього циган, відтак винесли все, що становило матеріальну цінність, а те, що залишилося — підпалили. Як з’ясувалося пізніше, селяни вчинили погром лише тому, що деякі цигани претендували на ділянки землі в їхньому селищі. Ми провели ряд досліджень і дійшли висновку, що часто циган у Транскарпатському регіоні несправедливо пригноблюють не тільки місцеві жителі, а й міліція. Тому в Ужгороді ми відкрили філію нашого центру.
Якщо в населеному пункті скоюється злочин, а поблизу стоїть циганський табір, то міліція вночі приїжджає до циган і заарештовує тих, хто перший їм зустрівся: 10—20 осіб одразу. Свої дії ваші правоохоронці мотивують тим, що цигани скоюють злочини колективно, а тому шукати серед них одного злочинця не має сенсу. У міліції циган б’ють і змушують визнати свою провину за злочин, який могли скоїти інші люди. Безперечно, важко заперечувати — злочинність серед циган висока, але боротися з нею треба, на наш погляд, іншими способами.
Фахівці нашого центру підготували доповідь про ситуацію, що склалася в Транскарпатському регіоні України. Цигани самі заплатили за переклад доповіді на українську мову. Ми ознайомили з нею уряд України, місцеві адміністрації і представників преси. На жаль, нашу доповідь поки що мало хто помітив, але ми сподіваємося, що в Україні все-таки звернуть увагу на проблему дискримінації циган.
— Що, крім того, що вже роблять співробітники Центру, необхідно зробити для того, аби допомогти циганам?
— Думаю, що «циганське питання» вирішиться, якщо люди різних країн світу, і України в тому числі, зрозуміють, що цигани зміняться, перестануть обманювати і красти тільки тоді, коли їх перестануть принижувати, прирікаючи тим самим на такий спосіб життя.
Багато циган радо вчитимуться, якщо їм дати таку можливість, працюватимуть, якщо їм дозволять працювати. Але перш ніж більшість людей збагне це, мине не один рік.
#TДОВIДКА «ДНЯ»
Цигани (вони себе називають — рома) — належать до індосередньоземноморської раси великої європеїдної раси. Предки циган залишили Індію наприкінці першого тисячоліття нашої ери й осіли на Півдні Азії та в Єгипті.
На територію України цигани прийшли з придунайських степів у XIV столітті. Уже в XVIII столітті на Лівобережній Україні існувало 12 циганських полків, кожний з яких очолював циганський отаман. 1765 року циганську автономію скасували і зобов’язали кожного цигана вибрати місце постійного проживання.
На початку ХХ століття українські цигани становили окрему групу, яка відрізнялася від своїх північних співвітчизників традиціями та рівнем культури.
У жовтні 1956 року Верховна Рада СРСР заборонила циганам вести кочовий спосіб життя.
Згідно з даними перепису населення України, порівняно з 1959 роком 1989 року кількість циган в Україні збільшилося більш ніж удвічі: із 22 515 осіб до 49 917.
Сьогодні 70,8% українських циган — міські жителі. Найбільше циган проживає в Закарпатській області — 12 131 особа.
Рівень освіти циган так само, як і в минулі століття, залишився найнижчим у країні. Зокрема, 1989 року в Закарпатській області із 1000 зайнятих у різних господарських сферах циган мали середню спеціальну освіту — 7 осіб, загальну середню — 97, неповну середню — 431.
Пізніша статистика відсутня.
№181 23.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
