У ці дні по всьому світу триває тиждень сім’ї. Згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, ухваленою 20 вересня 1993 року, 15 травня святкувався День сім’ї, який щорічно відзначається на визнання важливості, що міжнародна спільнота надає питанням родини. Саме з родини постає наше майбутнє. Саме родина виховує з дитини відповідального члена людської спільноти. Саме родина є першоджерелом людської гідності, самоусвідомлення, чесності та зрілості. Саме родина дає почуття спільності, співпереживання, доброзичливості та мудрості. І саме родина є і повинна бути у центрі розвитку соціальної політики.
Упродовж ХХ століття ми спостерігали активний перехід населення від сільських громад до міських спільнот. Одночасно відбувся перехід від великої, розширеної родини до так званої нуклеарної сім’ї, яка складається з двох поколінь. Сьогодні, коли індустріальна економіка перетворюється на економіку послуг (цей процес досі продовжується у багатьох частинах світу), бачимо подальшу тенденцію переходу від нуклеарних сімей до більш розрізнених та фрагментованих, які врешті-решт ведуть до соціальної дезінтеграції, ізольованості, відчуженості і занепаду. А якщо врахувати й очікуваний поступ економіки знань, мусимо запитати себе: що ці процеси означають для сім’ї?
Для Центральної та Східної Європі зримою є ще одна грань. Посткомуністична трансформація помітно вплинула на сім’ю, відтак ми бачимо такі явища, як відкладання строку створення сімей, уникнення шлюбів і, натомість, широке поширення спільного проживання, зниження рівня народжуваності дітей у шлюбах порівняно з неодруженими парами. Зросла кількість неповних сімей і зменшилась середня кількість родин. Водночас, рівень старіння поколінь залишився високим. Усі ці трансформації призвели до радикальних змін у ставленні до соціальних норм та цінностей.
Перехідний період вплинув на соціалізацію дітей. Загальне послаблення родинних цінностей спричинило те, що сім’ї стали менш спроможними контролювати небезпечну поведінку дітей, включно з незахищеним сексом, вживанням наркотиків, поширенням антисоціальної та злочинної поведінки.
Періоду посткомуністичного перетворення в Центральній та Східній Європі минає і, це радує, суспільна травма змін поступово залишається позаду. Саме тому, зараз — слушний час для реструктуризації соціальної політики. Нині сім’я знаходиться в новому середовищі і потребує кращих умов для існування. Вельми важливо, щоб на тлі динамічного розвою сучасних моделей суспільного життя, людина і сім’я відновили зв’язок з головними цінностями, які упродовж тисячоліть були визначальними для усіх культур — чесністю, моральністю, мужністю, гідністю, благородством та відданістю. Це завдання — принципової ваги, оскільки від нього залежить майбутнє наших дітей.
Як зазначено у Декларації прав дитини і підтверджено у Конвенції з прав дитини«дитина, беручи до уваги фізичну та психологічну незрілість, потребує особливого захисту та опіки, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження». Необхідно усвідомлювати, що в наш час, коли масово губиться людське життя, а народження мільйонів під загрозою, ми можемо зіштовхнутися з катастрофічним викликом — загрозою самого існування людини.
Нам необхідні справжні цінності. Нам необхідні повноцінні сім’ї. І нам потрібні діти. Вони доповнюють нас, дають сенс нашому життю. І, взаємно, дітям потрібні ми. Діти мають народжуватися. ООН вважає, що родина як головна складова суспільства та необхідна передумова розвитку та добробуту всіх його членів, особливо дітей, має отримувати необхідний захист та підтримку, аби повною мірою виконувати свої функції та обов’язки у суспільстві.
Позиція ООН сформульована однозначно. Без сталих суспільств, твердою основою яких є повноцінна сім’я, держави розпадатимуться, а відтак виникатимуть війни і лихоліття. Саме тому, політика розбудови інституту сім’ї, її єдності та стабільного розвитку є питанням політичного, економічного, соціального та культурного виживання. Це — питання глобальної та національної безпеки.
І ще одне. Якщо навіть неможливо забезпечити гендерний баланс в родинах, особливо з непарною кількістю членів сім’ї, шлюби мають існувати. Діти мають право мати тата і маму. Вони мають право на родину. У Конституції України є вельми важлива, засаднича стаття, в якій вказується, що обов’язок Держави забезпечити та гарантувати права і свободи людини (стаття 3). Реалізація наших прав має відбуватися поруч з глибинним розумінням та відповідальністю за наші зобов’язання перед іншими. І так, як мудрість балансує права та обов’язки, так само любов має бути стрижнем, який єднає суспільство і родину.
Давайте зробимо так, щоб ця істина була втілена у цій країні та в усьому світі, користуючись нашими правами та свободами задля піклування один про одного, та поновлення активної, етичної та альтруїстичної особистої відповідальності за її належне місце у сукупності людського існування. Це єдиний шлях дати поживу суспільству, яке піклується про людей, а найбільше про дітей. Цінуйте та бережіть родину.
