Старт виборчої кампанії збільшив цікавість до даних опитувань громадської думки. У пресі з'являються то "індекси", розраховані за оцінками таємничих експертів, то "рейтинги" отримані за "оригінальними" методиками, то загалом якісь відсотки незрозуміло до чого (чи до кого).
Очевидно, що використання соціологічних даних у пропагандистських кампанія буде дедалі витонченішим. Тож "День" звернувся до керівників провідних соціологічних служб, відомих фахівців у цій царині з пропозицією відповісти на три запитання:
1. Які ознаки фальсифікації соціологічних даних при публікації у ЗМІ?
2. Як (якщо це можливо) відрізнити непрофесіоналізм від свідомої дезінформації?
3. У чому полягає загроза вторгнення непрофесіоналів у соціологію напередодні виборів?
Микола ЧУРИЛОВ, президент компанії "СОЦІС-Геллап", доктор соціологічних наук:
1. Можна назвати супутні ознаки фальсифікації соціологічних даних. Якщо не вказано, хто проводив дослідження, коли, де, яка кількість опитаних, не сказано про межі точності отриманих результатів, то виникає сумнів у надійності опублікованих даних і компетентності виконавців. Не можна називати цифри, не пояснюючи їхнього походження.
Можливе також перекручення даних, пов'язане зі способом їх подачі. Приміром, у газеті "Факты и коментарии" від 17.10.1997, у рубриці "NO COMMENT" було наведено дані нашої фірми про довіру Президентові. По-перше, ми не знаємо, звідки вони там з'явилися, по-друге, їх "своєрідно" подано. Цифри необхідно наводити тільки всі відразу і обов'язково з точним формулюванням запитання, що його ставили перед респондентами, й альтернатив відповіді (дані цього опитування наведено в публікації "Передвиборна арифметика". - Ред.). А ще краще скористатися середнім показником - індексом довіри. Відповідно до даних згаданого дослідження індекс довіри Президентові у вересні становив "-0,3", за шкалою від "-1" (цілком не довіряю) до "+1" ("цілком довіряю"). Цифри довіри, вирвані з контексту, не показові. Якщо оцінювати рівень довіри, використовуючи цифри лише за одним варіантом відповіді ("довіряю"), то велика вірогідність помилки. У політика, котрому довіряють більше, індекс довіри може бути меншим, ніж у того, кому менше довіряють. Публікувати дані слід професійно.
2. Це дуже важко зробити, якщо не фальсифіковано сам факт проведення дослідження. Найкраще перевірити інформацію, поговоривши з тим, хто проводив дослідження. Переважно, кільки хвилин розмови дають зрозуміти, з ким маєш справу: чи з дилетантом, чи з дуже хитрим професіоналом. На щастя, я рідко зустрічаю соціологів і маркетологів, які свідомо йдуть на фальсифікацію. Часто дезінформація все-таки мимовільна. Але професіонал, звісно, не говоритиме очевидну дурницю. Крім того, громадська думка хоча й динамічна, але не настільки, щоб різко змінюватися за обмежений період часу. Тож, несталість, "сенсаційність" даних - погана ознака.
До фальсифікації також може призвести економія коштів на дослідження. Приміром, до нас звертаються партії, котрі, аби зменшити видатки, пропонують своїх активістів використовувати як інтерв'юерів. Це неприпустимо, позаяк з'являється цікава закономірність. Коли інтерв'юери прихильники демократичних партій, то респонденти проявлять демократичні політичні орієнтації, якщо інтерв'юери "праворадикальні" - різко зростає частка відповідно налаштованих респондентів.
3. Побоююся, що передвиборної кампанії, кора стоїть на старті, це буде великим злом. З одного боку, в поєдинок уже втягнуті великі гроші, з другого - наші політики вже "визріли" для розуміння цінності інформації про громадську думку. І якщо політиків цією інформацією постачатимуть дилетанти, то вони приречені на великі фінансові й політичні втрати. "Підсолоджена пігулка" небезпечна втратою реальних орієнтирів і тактичними помилками у виборчій кампанії. А тим часом, при дослідженні настроїв виборців у мажоритарних і "партійних" округах необхідні різні методики. Для нас це абсолютно нова ситуація. Я сподіваюся, професіонали підтвердять тут свою компетентність, а дилетанти продемонструють свій непрофесіоналізм.
І, безсумнівно, фальсифіковані дані впливають на громадську думку. Потужні потоки дезінформації можуть зробити її загалом непередбачуваною.
Володимир ПАНІОТТО, директор Київського міжнародного інституту соціології, доктор філософських наук:
1. По-перше, необхідно вказувати, хто спонсор дослідження (якщо він не заперечує) і хто його проводив; по-друге, точне формулювання питань, які ставили; по-третє, чітке визначення об'єкту (групи, спільноти), що його представляють наведені дані. Далі, опис вибірки; метод відбору респондентів, коли й де проводили опитування, й чи не було самовідбору респондентів (це найстрашніше для якості інформації). Загалом, це ознака ключова, саме за описом вибірки можна визначити рівень професіоналізму й саме тут найбільше помилок. Також обов'язково слід зазначати, яка частка відповіла з тих, кого намагалися опитати. Якщо дані наведено з частини опитаних, слід відзначити, яка це частина. Бажано також сказати про помилку вибірки. Чим більшої кількості вказаних ознак немає, тим більша підозра в непрофесіоналізмі чи фальсифікації.
Крім того, для мене важлива також репутація, ім'я фірми. У великих фірм щорічний обіг становить сотні тисяч доларів. Таким структурам просто невигідна фальсифікація: приміром, сьогодні вони "допоможуть" якомусь політикові, ну, зароблять, максимум 50 тисяч доларів. Але репутація фірми буде втрачена назавжди. Міжнародні дослідницькі співтовариства дуже пильно відстежують порушення етичних норм. Вони мають свої електронні мережі (приміром AAPOR), й інформація про фальсифікації поширюється миттєво. "Відмитися" згодом практично неможливо. Фальсифікація - річ дуже небезпечна й дуже невигідна.
2. Непрофесіоналізм - "менше" зло, порівняно з професійною фальсифікацією. Дезінформатор-професіонал акуратно викладе всі ті ознаки, про які я говорив. Відрізнити професійну фальсифікацію від правди дуже складно. А непрофесіоналізм видно навіть з методу опитування. Приміром, дістати надійні дані шляхом опитування на вулицях чи через публікацію анкет у пресі практично неможливо. Скажімо, на анкету в пресі відповідають тільки "запеклі" добровольці, котрі представляють незрозуміло яку категорію населення.
3. У можливості зниження престижу соціології, падінні конкурсів у вузи. Далі, - у дискредитації самих ЗМІ, які публікують фальсифіковані дані, і водночас, загалом усіх ЗМІ. Це робить свій внесок у суспільну апатію й деморалізацію населення.
Ольга БАЛАКІРЄВА, науковий керівник центру "Соціальний моніторинг", кандидат соціологічних наук:
1. Найчастіше випадає говорити не про фальсифікацію, а про некоректну інтерпретацію даних при використанні в ЗМІ. Є критерії, які дають змогу оцінити ступінь довіри до соціологічних даних. Це досить відомі характеристики. Ясна річ, їх легше описати в науковій публікації і складніше викласти у газетній статті. Отут і постають проблеми. У мене як у соціолога не викликають, приміром, довіри дані з посиланням "соціологи кажуть, що 70% населення не називають серед найгостріших проблем безробіття". Це перекручення як форми запитання, так і некоректна подача результату. І тут ще питання: чия це некоректність - дослідника чи журналіста. Ще один важливий момент, на якому хочу наголосити окремо, - це волюнтаристська інтерпретація результатів навіть якісно проведеного дослідження. На жаль, сьогодні в Україні вельми низька культура використання соціологічних даних.
2. Непрофесіоналізм видно відразу. Коли ідеалізувати ситуацію і припускати, що навмисну дезінформацію творять професіонали, то "почерк" професіонала й дилетанта, переважно, можна розрізнити. Якщо дезінформацію подають під маскою непрофесіоналізму, то впізнати її вже значно складніше. Необхідно самому бути професіоналом у колі тих проблем, у яких запідозрюється свідома дезінформація, аби викрити обман чи підтасування даних. Дуже корисно порівнювати дані соціологічних опитувань, проведених різними компаніями чи фірмами за порівнянними показниками (не забувши уточнити, що об'єкти дослідження збігаються). Коли відома кількість опитаних, професіональному соціологу легко розрахувати допустимі розбіжності в даних.
3. Мені важко сказати, котрий із наслідків небезпечніший - вплив непрофесіоналізму на масову свідомість чи крах конкретної виборчої кампанії. На жаль, у політичних іграх авторитет соціологічних досліджень стає розмінною монетою. Страждають від цього не лише й не так дослідники та вчені, як саме суспільство. Масова свідомість чи з волі, чи мимоволі перетворюється на об'єкт маніпулювання. Супроводження передвиборної кампанії непрофесіональним соціологічним "акомпанементом" може призвести до розчарування результатами виборів серед населення. Це тільки погіршить політичну ситуацію в країні.
Євген ГОЛОВАХА, Інститут соціології НАН України, доктор філософських наук:
3. Я бачу три головні небезпеки. По-перше, залучаючи непрофесіоналів до дослідження політичної сфери життя суспільства, політики дістають неправдиву картину політичної ситуації, в яку самі дивляться як у люстро. Звісно, кожен шарлатан хоче сподобатися замовнику, тож фальсифікація дає політику певний "психотерапевтичний" ефект. Але це може призвести до цілковитої втрати ним орієнтації в соціально-політичному просторі, а головне - втратою уявлення про настрої та потреби тих категорій населення, які він воліє представляти.
По-друге, публікація неправдивих даних провокує неадекватні дискусії: фокус громадської думки концентрується на псевдопроблемах. У ситуації передвиборної боротьби це особливо характерно для різноманітних рейтингів політичних партій. Їхня кількість породжує попит на десятки якихось "дослідників" громадської думки, серед яких можуть розчинитися одиниці професіоналів. Гадаю, в нас у цьому плані можлива російська ситуація зразка 1993 року, коли всі раптом були "приголомшені" результатами виборів у Держдуму (передусім успіхом жириновців і провалом "Вибору Росії").
По-третє, у розчаруванні громадськості у самій можливості об'єктивного представлення своєї думки. І передусім це відіб'ється не так на соціологах, як на каналах передачі інформації - на самих ЗМІ. А недовіра до преси, гадаю, небезпечніша для суспільства, ніж недовіра до соціології. Бо наука зможе "вижити" у вузьких осередках професіоналів, а преса - ні.
