Як відомо, на Заході вартість житла набагато вища, якщо з вікна будинку відкривається приємний вид, а двір досить затишний. У нас же часто навіть власники вельми масштабних ділянок поспішають побудувати насамперед будинок. І звертаються до послуг ландшафтних архітекторів, коли головна споруда майбутньої садиби вже готова. Ось тут і починаються проблеми, яких цілком можна уникнути.
Фахівці стверджують, що починати облаштування своїх приватних володінь треба неодмінно разом із ландшафтниками. Вони підкажуть, як зробити, щоб і вітальня була досить світлою, і щоб сонце у вихідний день рано не будило, і розрахують вертикальне планування всієї ділянки — визначать, де треба підсипати, а де прибрати грунт, щоб уникнути калюж після дощу. До того ж сьогодні популярним атрибутом сучасної садиби має бути ялина або інше хвойне дерево, що росте біля головного входу. Таке приємне сусідство радуватиме око як влітку, так і взимку. А жива, прикрашена під новий рік ялинка у дворі зробить свято справжнім дивом.
За словами ландшафтного архітектора фірми «Дала» Тетяни Юхновської, суворих правил при упорядкуванні присадибної ділянки не існує. Головне, щоб вона була в стилі загальної архітектури будинку. Зараз у моді національний колорит. Один із замовників Тетяни побудував будинок під дахом із сухого очерету. Причому зовсім не з економії чи з бажання бути найоригінальнішим. Як відомо, наші прадіди будували саме такі будинки, в яких влітку не буває жарко. Щоправда, очеретяну тростину йому довелося замовляти і привозити з Іспанії — в Україні давня традиція виявилася забутою, і виробництвом цього природного будівельного матеріалу сьогодні не займаються. Вигляд будинку визначив і народний мотив при оформленні двора. Тут з’явилися і пліт з «глечиками», і віз із гарбузами. Багато хто зводить будинки, схожі на фортецю. Біля них найбільш доречним, вважають фахівці, буде англійський газон і сад. А якщо будинок побудовано в суворому класичному стилі, навколо нього доречно розбити регулярний парк.
Мало хто з власників землі може відмовити собі в задоволенні вирощувати щось їстівне. Особливо якщо в будинку живе кілька поколінь. Відбуваються справжні битви, і батьки, як правило, відвойовують право на город. Зрозуміло, про картопляні або полуничні плантації при цьому не йдеться, але свіжа зелень до столу — справа свята. Однак флористи- дизайнери радять не зациклюватися на прямолінійних грядках. Адже багато овочевих культур мають дуже красиві, різноманітні за кольором листочки. І навіть бузкове бадилля звичайного буряка або кущики перцю з червоними плодами можуть стати справжньою прикрасою клумби. Природженим же аграріям в тепличках вдається вирощувати справжні тропічні сади, де плодоносять цитрусові, чудово ростуть банани, кавове та хлібне дерево і навіть фейхоа та папайя.
Багаті садиби сьогодні нерідко прикрашають фонтанами. Причому іноді вельми помпезними — з бронзовими скульптурами і гротом. Такий собі а-ля Петергоф. Але можна вибрати й більш скромну дзюркочуче-бризкаючу малу архітектурну форму — нині їх пропонують у великому асортименті на будь-який смак. Хоча у всякому разі така споруда з повним оформленням обійдеться під тисячу доларів. А ось «альпійська гірка» коштуватиме набагато дешевше.
Сьогодні вона головна прикмета і традиційна деталь упорядкованих дворів. Багато хто навіть вважає за краще робити її самотужки, реалізовуючи свій дизайнерський талант. Хоч справа ця зовсім не проста. За словами Тетяни Юхновської, при будівництві «альпійської гірки» не варто використовувати шматки рваного граніту з гострими краями. Ними можна поранитися, і взагалі така споруда більше нагадує залишки будівельного сміття, аніж декоративну композицію. Для оформлення гірки більше підходять карпатські валуни або кримський піщаник. Не слід робити її опукло-круглої або іншої суворої геометричної форми. Не треба також окантовувати, немов клумбу, бордюрною стрічкою або каменем — гірка має бути багаторівневою і плавно переходити в газон. Дуже красиво, коли її перетинає пішохідна доріжка.
Прикрасить гірку сухий струмочок — доріжка з піску і гальки різного розміру, викладена так, неначе вода щойно висохла. На дно такого струмочка необхідно покласти геотекстиль, який не дасть проростати травинкам. Симпатично виглядатиме керамічний гномик під ялицею, кошеня під кущем або равлик біля води — такі невеликі скульптури зараз дуже популярні.
Рослини повинні тримати композицію по вертикалі й по горизонталі. Одні з них — високорослі — можуть бути фоном або акцентами, а грунтопокривні — стелитися живим килимом. Рослини краще підбирати багаторічні, а навесні підсаджувати «однорічки». Таким чином, гірка буде залишатися привабливою і квітнути протягом всього сезону. На жаль, у наших розплідниках сьогодні не дуже великий вибір посадкового матеріалу і багато привозять з Голландії та Польщі. Спочатку такі рослини вимагають підвищеної уваги — їх треба вкривати від морозів, берегти від протягів, але через кілька років вони пристосовуються і ростуть добре.
Мабуть, любителі класики віддадуть перевагу бездоганному англійському газону в себе у дворі. Але натурі романтичній більше підійде мавританський. Насіння звичайних газонних культур змішують із насінням польових трав і квітів — маку, ромашки, невисоких злакових тощо. Літом такий лужок виглядає вельми легковажно і весело. Хоч і тримати в порядку такий газон важче — простою стрижкою не обійтися.
Дуже популярні живоплоти в стилі Гауді — у вигляді хвиль або інших змінних форм. Для них підходять рослини з густою зеленню — хвойні або з маленькими листочками. Ростуть вони досить повільно і поправити «зачіску» два-три рази на сезон буває досить.
Особливим шиком вважається прикрасити двір кущем незвичайної форми — у вигляді спіралі чи навіть коня. Коштують вони досить дорого, тому що їх доводиться вирощувати 10—15 років. Проте і подальший догляд за ними можна довірити тільки фахівцю.
