У сквері перед Театром ім. І. Франка, за сто метрів від Секретаріату й резиденції Президента, відбувається мітинг. Але політикою не пахне: немає ні транспарантів, ні прапорів. Осіб п’ятсот, і на всіх один малопотужний мегафон. Цікаво, про що йдеться? Кореспондент «Дня» протискається у задні ряди щільного натовпу і вмикає диктофон, скеровуючи його у бік жінки, котра піднялася на якесь підвищення.
СУДИТИ ТРЕБА
— Більшість із вас має договори депозитів. У них — зобов’язання кредитної спілки з виплати відсотків, терміни повернення і так далі. А у деяких є свідчення про внесення додаткового пайового внеску та заяви з проханням нараховувати на нього відсотки. Розповідаю: на додаткові пайові внески відсотки не нараховуються. Тут передбачено аналог дивідендів — прибутки розподіляються за підсумками року. Крім того, згідно з законодавством, прибутки на додаткові пайові внески у разі банкрутства або фінансових проблем повертаються в останню чергу. («Ніхто нічого не казав», — скривджено шепоче жінка, яка стоїть поряд. А інша додає: «Але вони ж усе це знали». — «Так навмисно все було задумано», — погоджується чоловік). Пай — це капітал. Це ваші гроші. Це ваша відповідальність за зобов’язаннями кредитної спілки. («Можна репліку?», — кричить звідкись із натовпу чоловік, але його не чують або просто не звертають уваги). У травні, на минулих зборах, я розповідала, що на основі договору поступок прав боргу з угорською стороною було передано 77 оригіналів договорів із кредитної спілки. Відповідно, копій попередні органи управління не залишили. На сьогодні є 16 договорів кредитів із 13-ма членами кредитної спілки на шість мільйонів гривень. На 11 осіб із цих 16-ти попередніми органами управління в березні-червні були подані документи до суду. Ми працюватимемо із судами в цьому напрямі... З 77 кредитних договорів, переданих за списком, мені вдалося відновити 44. Я маю інформацію про суми й позичальників. Далі над цим портфелем я працюватиму з нотаріусом. Це на сьогодні єдине джерело інформації. (Активна жінка, котра стоїть поряд: «На яку суму ці 44?»). На 115 мільйонів. Із них 90 мільйонів — кредити. Ми готуємо представлення до прокуратури міста Києва. (Жінка з натовпу: «Скільки осіб утекло за кордон?». Інша: «Та звідки вона знає». Чоловік: «А хто вона є взагалі?». Знавець не без гумору, який опинився поряд, зазначає: «Вона тимчасовий адміністратор кредитної спілки «Українська фінансова спілка» і призначена для того, аби збирати нас тут і щоб ми слухали їхню брехню». Чоловік, який, вочевидь, запізнився: «Ну що вона сказала, вони працюватимуть?». Немолода жінка: «Була ревізія. Тепер знайшли інше приміщення, дешевше — переїжджають». Крики з різних боків: «Не чути, говоріть голосніше. Не чути — говоріть у мікрофон, ближче до губ. Люди добрі, замовкніть і слухайте»). З приводу кредитів. Я казала: несумлінних позичальників чекають судові процеси, а на нас чекає робота з договорами, з виконавчими органами та судами. Перша справа у нас 18 листопада, наступна — 24-го. Ми обов’язково постараємося прискорити процес шляхом повідомлення позичальників. 2 жовтня я була змушена надіслати до Угорщини листа про повернення документів... Але це не одного дня справа. Повторюю, я знайшла 44 особи на 115 мільйонів. (Активістка: «А решта де? Застава була під ці гроші? Яка сума депозитів?»). Загальна сума депозитів і додаткових пайових внесків — 90 мільйонів гривень. 16 мільйонів — це паї, решта — депозити. При кредитуванні були оформлені як договори застав, так і договори поруки. Щодо застав інформація може бути отримана й використана. А з порукою складніше (активістка: «Цирк на дроті»), оскільки вона нотаріально не завірена. Це зниклі гроші. (Активістка: «Їх судити треба». Чоловік: «Треба їх упіймати». У цю мить тимчасовий адміністратор розказує, що відведений їй термін закінчується, і є два варіанти: або цей термін їй продовжать, або призначать нового «тимчасового», і постраждалі обиратимуть на зборах, призначених на 29 листопада, нові органи управління. Молода жінка активістці: «Треба забрати гроші — й усе». Активістка: «Ну як ви їх заберете, ну як? У них уже грошей немає, розумієте. Суд вирішить: повернути гроші. Ви приходите, а «грошей нема». Який у нас суд?»). Звертатися до суду — це ваше право. Ви можете писати куди завгодно, але відразу попереджаю: ви отримаєте офіційну відповідь на зразок того, що працює тимчасова адміністрація, з’ясовуються всі обставини справи і так далі. У мене переконливе прохання: хто ще не подав до суду, то й не треба. Тому що для кредитної спілки це лише зайві витрати, які ляжуть знов-таки на ваші плечі. Бо гроші або є, і тоді вони виплачуються, або їх немає, і тоді вони не виплачуються. І якщо ви звертаєтеся до суду, то знайте, що в результаті будуть чиїсь недоотримані депозити. (Чоловік: «І отримати не можна, і скаржитися не велять»). Зараз ми все систематизуємо, виводимо загальну суму позовних заяв, а також витрат, які кредитній спілці доведеться мати. (Молода радикалка: «Знайти їх усіх, арештувати їхні квартири, і будуть гроші»). На сьогодні гроші вже отримали депозитники, у яких сума не перевищує однієї тисячі. Вчора ми обговорювали з ініціативною групою критерії видачі, якщо кошти надходитимуть... Доки гроші знаходяться... (Крики: «Говоріть голосніше, говоріть сюди. Де гроші знаходяться?»). Один із запропонованих критеріїв — за закінченням терміну дії договору. (Чоловік: «А хто формуватиме чергу?). Черга буде сформована. Та якщо піти таким шляхом, то ті, в кого договір закінчується, скажімо, 2010 року, явно можуть не дочекатися... (Чоловік на милицях: «Мені, інваліду, ви не виплатили та іншим не виплатили»). Інший критерій: за віком. (Усі, хто молодший, загули: «У-у-у». Активістка: «Не за віком, а у кого коли закінчився...». Загальне голосне обурення). Це тільки один із варіантів... А можна йти за заявами: той інвалід, у того складна ситуація. Все це розглядатиметься на ініціативній групі. Й окремо буде черга за термінами договорів. У будь-якому випадку, вирішуватимемо голосуванням на загальних зборах. (Чоловік: «Другий критерій — це лазівка». Ще хтось додає: «Для блатних»). Відразу говорю: понад 60% членів кредитної спілки — старші 60 років. (Молода активістка: «Це жахливо»). 2008 року договори закінчилися на суму близько 300 тисяч. Якщо ми використовуємо такий підхід, то, я боюся, ми на цьому році й застрянемо... (Голоси: «Відсотки, спочатку відсотки», «Всім — по сто гривень!»).
ПОПРАЦЮЄМО З «ДАХОМ»
Мегафон переходить до чоловіка в бейсболці, очевидно, члена ініціативної групи.
— Тут згадувалося, що 2008 року заборгованість кредитної спілки перед вкладниками становила 300 тисяч гривень. Хочу сказати, що кредитна спілка ще торік у грудні й навіть 31 грудня видавала кредити. Вона не розраховувалася із вкладниками, яким винна, а видавала дуже сумнівні кредити, по мільйону й більше. Проте найголовніше — що немає оригіналів кредитних договорів. Ми, в принципі, навіть не можемо подати на позичальників до суду... Ці всі документи (Голос: «Хто видавав їх, значить, того треба...») пішли разом із З. (називає прізвище). Таке враження, що вони навмисно планували цю ситуацію. (Немолода жінка: «Звісно, навмисно»). У ті місяці, коли почалася криза, вони почали хаотично видавати мільйони й мільйони у кредит. Незрозуміло кому, незрозуміло під яку заставу, під яке поручительство. Кредити видавалися юридичним особам, а тепер виявляється, що таких організацій більше не існує. Я викликав міліцію, щойно приїхав сюди на Городецького в мить, коли до спілки ввійшла тимчасова адміністрація. Їй попереднє керівництво не надало початкових документів, які доводять, що гроші були видані у кредит. Це дозволяє припустити, що наші гроші просто розхапали по кишенях. Міліція склала протокол і дуже оперативно мені відповіла, що справу передано до прокуратури. Сьогодні вранці я отримав копію відповіді звідти, направлену міліції. Вона говорить про те, що ви, мовляв, звертаєтеся не за адресою. І відразу ж було докладено 35 сторінок справи. Звідки вони їх узяли? Я не знаю. Що нам зараз слід робити? Я вважаю, нам потрібно вивести правоохоронні органи на С. Під усіма документами, які благословляли видачу кредитів, стоять його підписи. Крім голови правління З., нам треба вийти на кредитний комітет, який був тоді організований, і на голову спостережної ради спілки І. (називає прізвище), який також несе за все це відповідальність. Нам вони нічого не збираються розповідати. А вони за ті місяці, коли було запроваджено мораторій (яке право мав Держфінпослуг його вводити на наші гроші?!), їх елементарно вкрали. Держфінпослуг своїм мораторієм просто покрив керівництво кредитної спілки, дав йому «дах». Зараз ми разом із тимчасовим адміністратором готуватимемо новий лист від пайовиків кредитної спілки та від Держфінпослуг до правоохоронних органів із фактами, які були виявлені. Починаючи з травня, ми постійно юрмилися на Терещенківській, домагаючись від правління кредитної спілки, щоб нам видали всю документацію, а вони постійно вигадували різноманітні причини, аби нам відмовити. Так ось, уже тоді цих документів не було. Що робити тепер? Люди, не лінуймося. Кожен від себе може написати листа до Держфінпослуг, аби вони зверталися до правоохоронних органів... Про що писати? Що немає жодних документів на видачу кредитів на суму 90 мільйонів. Жодного документа немає. Вони повинні за це відповісти. (Немолода жінка: «Жах, досі нічого не зробили...»). Звісно, є підстави. Якщо він (голова правління. — Авт.) каже, що у нього було 90 мільйонів, і не може підтвердити документально, куди вони пішли... (Молода радикалка: «Він усе вкрав»). Там простежуються шиті білими нитками махінації з поручительствами — навіть від якоїсь організації вкладників, що об’єдналися. Нам потрібно «підв’язати» Держфінпослуг... (Чоловічий голос: «А чого не підв’язати Мінфін і Юлію Тимошенко, яка очолює?..»). Ми ходили на прийом до Третьякова, і вона (хто!? — Авт.) нам говорила: «Люди, ви самі в усьому винні...». Тобто ми винні в тому, що правління з нами так вчинило, — вона так вважає — ми недостатньо його контролювали... Держава дала їм повноваження контролювати кредитні спілки, а ми винні в тому, що ми не контролювали... (Немолода жінка: «Ніхто нічого не допоможе». Загальний шум. Мікрофон бере до рук новий оратор).
НЕ БАНКРОТ
— Тут товариш не представився, а я минулого разу представлялася і зараз повторюю: мене звати Пономаренко Світлана Миколаївна. Я — член кредитної спілки з 2005 року. Маю юридичну освіту, працюю у фінансовій організації, тому знаюся на цих питаннях. Вислухавши попередній виступ, хочу сказати, що не варто маніпулювати нашою свідомістю. Кожен із вас має ухвалити для себе рішення: хоче він грошей чи крові. Я особисто хочу грошей. Тому співпрацюватиму й допомагати тим, хто також цього хоче. Я не хочу відволікатися на якісь листи, які лише стрясають повітря й нікому нічого не дадуть, бо шукають якихсь стрілочників, які нам грошей не повернуть. (Активістка: «А що ви пропонуєте конкретно?». Чоловік: «Це підстава». Знов активістка: «Говоріть конкретно!»). Я прийшла сьогодні на збори, аби почути щось від тимчасової адміністрації, але не почула. І все ж маю для вас хорошу новину. За моїми даними, наша кредитна спілка сьогодні не є банкротом...
ДЕРЖАВА ДОПОМОЖЕ?
На цій оптимістичній ноті в диктофоні кореспондента «Дня» «здохла» батарейка... Та й у редакції вже чекають. Іду вулицею Городецького. Біля таблички «Українська фінансова спілка» п’ять-шість пайовиків-аутсайдерів вдивляються в написане від руки оголошення про збори та про те, куди переїхала контора. «Любов тут більше не живе, — не без гумору зазначає молодий чоловік, виходячи з колишнього офісу кредитників і додає: — Там уже ні столів, ні стільців, а ми — нові орендарі, я вам повідомляю, щоб до нас не ходили».
Підбиваю підсумки. Єдине, що зрозумів: пайовикам кредитних спілок, як і клієнтам багатьох банків, не позаздриш. Але про тих хоч якось дбає держава, дуже зацікавлена в тому, щоб не втратити банківську, а інакше — кровоносну систему країни. А тут добровільні суспільно-фінансові організації. Кому до них є діло? Їхні ризики — їхня відповідальність. Але чи може держава кидати своїх громадян напризволяще? Та ще не одного-двох, а сотні й сотні тисяч... І чим може їх утішити журналіст? Сказати, що погано не лише їм одним, що тимчасові адміністратори з’явилися вже у багатьох інших кредитних спілок? Адже вони тільки за перше півріччя розгубили чверть активів, а їхній сумарний капітал зменшився на 32,9%. Тому в багато проблемних «кредиток» Держфінпослуг призначив своїх емісарів. Який від них зиск? Збори УФС, на яких був присутній кореспондент «Дня», це показали...
Утім, в інформаційному просторі можна знайти не лише негативи. Зміцніла за останні роки на зростанні недовіри до банків, ця система й сама, втрапивши у халепу, все ж не здається. От хоч би нещодавнє звернення кредитних спілок до уряду та Нацбанку. У ньому повідомляється, що у країні сьогодні понад 800 цих самоврядних суспільно-фінансових організацій. Їхніми клієнтами є 2,5 мільйони осіб, котрі вклали в такі спілки близько 5 мільярдів гривень. Сьогодні, як розповіли «Дню» в Національній асоціації кредитних спілок України, понад 80% таких установ нехай ледве-ледве, та працюють і навіть кредитують. Але фінансово-економічна криза і, зокрема, криза банківської системи, падіння курсу гривні, зниження реальної заробітної плати населення призвели до того, що істотна частина кредитних спілок сьогодні неспроможна самостійно піднятися і продовжувати свою діяльність. Виходячи з нинішньої ситуації, вони посилили своє становище, однак не втратили шансів. Таких відсотків двадцять. Їх, як вважають у НАКСУ, могло б урятувати рефінансування. У зверненні, зокрема, висловлюється прохання підтримати ліквідність цих організацій, ухвалити закон, що передбачає державне гарантування внесків, а також спростити процедури й підвищити ефективність державних органів, на які покладене примусове стягнення коштів із несумлінних позичальників...
За влучними словами голови Держпідприємництва Олександри Кужель, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг (Держфінпослуг) обвал у кредитних спілках «проспала». Однак тепер почала ворушитися — днями ухвалила документ, у якому передбачені способи підтримки ліквідності та платоспроможності цих небанківських установ. Держфінпослуг пропонує визначити «Ощадбанк» уповноваженим банком. Він кредитуватиме такі спілки за рахунок спеціального рефінансування від НБУ. Передбачається, що загальний об’єм цих кредитів складе від 500 мільйонів гривень до мільярда. Відповідний проект надіслано всім зацікавленим відомствам. За словами голови Держфінпослуг Віктора Суслова, його комісія пропонувала взятися за цю справу багатьом банкам, але відгукнулися тільки державний «Ощадбанк», а також «Фольксбанк». Суслов сподівається, що й інші системні банки погодяться працювати за такою схемою. «Все-таки кредитні спілки рік тому мали понад шість мільярдів гривень активів — у принципі, такі клієнти можуть бути цікаві», — стверджує голова Держфінпослуг і висловлює надію, що все має бути налагоджено до кінця 2009 року. Як політик він, вочевидь, розуміє, що саме зараз, напередодні виборів, уряд може піти на вирішення цього питання. Після 17 січня ставити його буде вже абсолютно марно, хто б не прийшов до влади. А ще дуже цікаво, як відреагують на цю ініціативу Нацбанк і Міжнародний валютний фонд. Думається, вмовити їх буде зовсім не просто. Проте ключове слово належить тій, чиє вікно, як запевняють, світиться навіть тоді, коли всі давно сплять...
Та чи вірять у такий успіх самі кредитники? З цим питанням «День» звернувся до президента Національної асоціації кредитних спілок Петра Козинця, котрий є, по суті, піонером і засновником цього громадського руху в Україні.
«Я вірю, що уряд такі пропозиції підтримає, але не думаю, що вони знайдуть розуміння в Нацбанку й що він піде на рефінансування кредитних спілок, принаймні, до виборів, — сказав «Дню» Петро Миколайович і додав: — У мене є для таких припущень достатні підстави. Якщо «Ощадбанк» цю проблему вирішуватиме за рахунок своїх коштів, то це можна зробити вже цього року. Тим більше, що для цієї мети не треба багато грошей, хоча дехто сьогодні каже про космічні суми від одного до п’яти мільярдів. Насправді на рефінансування кредитних спілок потрібно значно менше. Та й узагалі, я не вважаю, що рефінансування — це панацея від усіх проблем. Слід розуміти, про які саме кредитні спілки може йтися. Зараз вивчається питання про ті спілки, яким доступний кредит під заставу. Просто так, під чесне слово, тепер його, а тим більше — на мільярд, ні в кого не отримаєш. Однак є сьогодні «кредитки», які потрапили у складну ситуацію не внаслідок якихось зловживань, а в зв’язку з об’єктивними обставинами. Їм потрібно допомогти. Тим більше, якщо вони мають заставу. Я знаю, що в багатьох є квартири в процесі реалізації, та поки що їх не купують. Якщо у кредитної спілки гроші, як тепер кажуть, просто роздерибанили (таких 5—7%), то який сенс йому допомагати? Логіки в цьому я не бачу, це утопія. Нехай із ним розбираються правоохоронці. І ще. Серед потерпілих пайовиків багато пенсіонерів. І оскільки держава «недорегулювала» цей ринок, то було б соціально справедливо, якби вона компенсувала пенсіонерам, інвалідам, хворим якусь розумну суму».
ДО РЕЧІ
Коли репортаж готувався до друку, в Міністерстві внутрішніх справ заявили, що вважають за необхідне посилити контроль за діяльністю кредитних спілок. Начальник департаменту держслужби боротьби з економічною злочинністю Леонід Скалозуб висловився за те, щоб усунути чинники, які сприяють незаконній діяльності в цих небанківських фінансових установах. Сьогодні фактично жодний інший державний орган, окрім Держфінпослуг, не має права реагувати на правопорушення в кредитних спілках. Разом із тим, за словами Скалозуба, випадки зловживань саме з боку Держфінпослуг, зокрема в пособництві у шахрайстві в кредитних спілках, не поодинокі. Тому, як пропонує міліцейський чиновник, «краще б було об’єднати в одній структурі всі зусилля з контролю за діяльністю як банківських, так і небанківських фінансових установ». Відповідні пропозиції пішли в уряд. Але чи візьме Нацбанк на себе ці нові функції? Або ж для цього в країні доведеться створювати гіперрегулятора? На ці запитання поки що ні в кого немає відповіді.
