Відгук на відгук Олега Федоренка (Славутич) на статтю Інни Захарової «То чи потрібні ми нам?» («День», № 219).
Я не пам'ятаю цю статтю, але, прочитавши відгук Федоренка, не можу лишатись до нього байдужим.
«Червона загроза». Про червону загрозу говорять факти: 10 областей проголосували за Симоненка. Цього мало? А от прийшов би Симоненко до влади, а в СБУ призначили б Н. Вітренко. Що тоді? Уранові копальні, Сибір і таке інше і подібне. Звинувачувати Симоненка в злочинах РСДРП— ВКП(б)—КПРС, звичайно, безглуздо. Але чи не диво дивне, що людина називає себе комуністом, коли комуністи й вершили злочини? А те, що комуністи це заперечують, нагадує мені анекдот: на повій була облава, одна з них стояла на трамвайній зупинці, і коли до неї підійшли поліцейські, сказала: «Я не такая, я жду трамвая!» Цікаво, а чого «ждуть» комуністи?
Молодь з Народного фронту Білорусі автор називає хуліганськими молодиками. Це — не нове. Адже патріоти-іскаріоти називають борців за незалежність Чечні бандитами. До речі: жодного з терористів, що підривали будинки в Росії, не спіймано. Та й як може бути спіймано, коли є велика підозра, що це була провокація російських спецслужб, щоб спровокувати війну. Далі Федоренко пише, що зі слів журналістів правду не почуєш. Правда теж є різна, так, як і мораль, на думку Федоренка. Свою правду він вже сказав, то навіщо тоді слухати журналістів? Ви живете в Славутичі, то чом не виростили картоплю на реакторі? Те, що гарної картоплі немає в продажу, — не диво, коли 10 областей проголосували за комуністів. Колгоспи загнивають. До речі, в Білорусі харчі дають уже за картками. Де нема комуністів, там люди живуть нормально — Чехія, Естонія, Латвія, Литва. У Польщі комуністи — патріоти Польщі, а у нас — патріоти... Росії. Чи ви, пане Федоренко, хочете воювати в Чечні, а, може, в Таджикистані?
Холуйство — це малоросійщина, хохлятство. А ви, пане Федоренко, не такий?
Я не буду говорити, як у кацапській імперії розстріляли та знищили нашу інтелігенцію, як із 400 письменників залишилось близько 30! Шановний! Згадайте Дем'янів Лаз, Биківню, Сандромох, Сибір. Скільки українців загинуло. А ви патякаєте про якісь «ультрас». Та якби це було в іншій країні, то кожен би казав: «Попіл стукає мені в груди!» (проти вбивць, пардон, комуністів).
Скільки народів і націй знищено в Росії? Вони «добровільно» асимілювались? А НАТО знищило хоч одну? Ви кричите на НАТО, як недорізане порося. А хто ви — українець чи хохол? Ви за імперію чи за вільну Україну?
Тепер про еліту. А чи була у нас еліта, українська еліта, тобто та, що потерпала за Україну, а не за «шмат гнилої ковбаси»? Та вона чхати на вас хоче (що й робить), їй ніколи Україна не боліла, а тепер поготів. Ваша еліта — це Лазаренко, Волков, Пінчук, Рабинович? А може, Суркіс? У нашої демократії крила не перебиті, бо демократії не було.
Усього найкращого.
Олександр РАЧЕК Київ
P.S. Як не надрукуєте, то хоча б відішліть листа Олегові Федоренку, бо адреси його в мене, звичайно, немає. В Ізраїлі все землеробство побудоване на трубочках з дірочками, які прокладені під грунтом. Цими трубочками надходить вода. У нас такі грунти, що увiткнеш голоблю — і з неї виросте дерево. От що значить патріоти своєї Батьківщини в Ізраїлі! А нам треба рабські пута, холуйство та дешеву ковбасу! Якщо і з'являвся хтось, хто міг би стати елітою, його знищували: наприклад, Іван Світличний, Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл і багато інших.
