В інтернеті можна знайти море оголошень про сурогатне материнство. Левова доля з них — пропозиція від жінок, які готові за винагороду виносити й народити генетично чужих дітей. Деякі жінки самостійно відповідають на дзвінки, іншим — допомагають посередники-чоловіки. Але спеціалісти репродуктивних клінік відзначають, що через кризу попит на сурогатне материнство зменшився. Однак кількість жінок, які готові народити дитину для бездітних пар, — зросла.
За словами віце-президента Асоціації репродуктивної медицини України Валерія Зукіна, в 2007 році послугами сурогатного материнства скористалися близько 90 пар, а цього ріку їх було 60. Але офіційної статистики стосовно сурогатного материнства не існує.
Олена Морозова, директор львівської репродуктивної клініки «Інтерсоно» теж відзначає тенденцію зменшення попиту на сурогатне материнство. «Зараз ми два рази на місяць застосовуємо сурогатне материнство для безплідних пар. Раніше було три-чотири. Криза вплинула на збільшення пропозицій від жінок, які готові стати сурогатними мамами. І це логічно, адже треба заробляти», — пояснює Мороз. Її колега з Чернівців Тамара Юзько зазначає, що в Україні багато бездітних сімей й такий метод, як сурогатне материнство, може вирішити цю проблему: «Кожна шоста пара — безплідна, а вагітніє лише кожна четверта жінка», — зазначає Юзько. А за даними Зукіна, в Україні з 10 млн. родин репродуктивного віку, безпліддям хворіє 15% з них. Утім, це не означає, що кожній парі необхідна сурогатна матір — із усієї кількості репродуктивних послуг на сурогатність припадає 1,5%.
Попри легальність сурогатного материнства, потенційних сурогатних жінок лякає факт, що вони не можуть юридично оформити свої стосунки з батьками-замовниками. Адже ця процедура ні в одному законі не прописана. До того ж, у Сімейному Кодексі немає самого поняття сурогатного материнства, — йдеться про імплантацію в організм жінки ембріона людини, зачатого іншим подружжям за допомогою допоміжних репродуктивних технологій. Як зауважує юрист Центру «Ла Страда Україна» Марина Легенька, закон захищає родину і дитину, але не сурогатну матір. Така жінка може захистити себе за допомогою цивільно-правового договору, де будуть прописані усі права та обов’язки сторін.
«Фактично, це договір про надання послуг. Документ повинен складатися до моменту зачаття дитини, бо у подальшому це є вже фактично договором про уступку вже зачатої або народженої дитини. Такий договір може потягнути за собою кримінальну відповідальність, як за торгівлю людьми або за іншу незаконну угоду щодо передачі людини», — наголошує Легенька.
Удосконалення юридичних тонкощів також може вплинути на зростання попиту на сурогатність. Нещодавно нардеп Володимир Каплієнко розробив законопроект по сурогатному материнству, який, правда, так і не був підтриманий парламентарями та Мінздоров’я. Пояснюючи мотиви написання законопроекту, Каплієнко зазначив, що йдеться насамперед про правовий і соціальний захист сурогатних жінок та вирішення проблеми безплідності. «11% молодят є безплідними, 3% з них мають повне безпліддя», — наводить статистику Каплієнко. Крім того, закон унеможливить «користування сурогатними жінками, як матеріалом, з боку іноземних громадян та українців».
У законопроекті Каплієнко запропонував виплачувати сурогатним матерям неоподатковуваний гонорар, надати їм статус матері-героїні, декретну відпустку, проведення освітніх курсів для держслужбовців та правоохоронців, встановлення державної грошової допомоги тощо. Загалом, усі бюджетні витрати складали б 200 млн. грн. на рік.
Експерти по-різному оцінюють це ноу-хау. «Позитивне у законі те, що йдеться про захист сурогатних матерів, негативний момент — ні слова про захист генетичних батьків і дитину. Україну і так вважають одним із світових центрів сурогатного материнства. Тому, якщо здійснювати сурогатне материнство за рахунок бюджету, а саме це пропонується в законопроекті, Україна буде першою країною у світі, де це робиться за державні кошти. У Європі сурогатне материнство дозволене лише в Англії, Греції, а ще в Росії, Канаді, США. В інших країнах появу на світ дитини від сурогатної матері забороняють з етичних міркувань», — говорить Зукін.
Вітчизняні закони, що стосуються сурогатного материнства, вважаються одними з найліберальніших у світі. Однак і в них є недоліки. Як зазначає столичний юрист Вадим Настоящий, директор юридичної фірми «Євроконсалтинг», право на сурогатне материнство має лише безплідна пара, яка перебуває в офіційному шлюбі. А це дискримінує репродуктивні права одиноких жінок і пар, які в шлюбі не живуть. І, відповідно, теж зменшує кількість потенційних сурогатних жінок та попит на них. У Канаді законодавство ще ліберальніше, ніж в Україні. Там послугами сурогатної матері можуть скористатися навіть гомосексуальні пари, яких чимало.
В Україну по послуги потенційних сурогатних жінок приїздять іноземці. «Кількість іноземних подружніх пар (від загальної кількості циклів із використанням сурогатного материнства) складає приблизно 50%», — наводить дані Зукін. Настоящий, у свою чергу, каже, що приїжджають із всієї Європи, оскільки це — поруч, але, за його даними, співвідношення українок та іноземок складає 80% на 20%.
Українців, які поставили собі за мету відчути радість батьківства, не лякають чималі витрати на такі послуги. Мороз розповідає, що деякі пари відмовляються від покупки авто, які по вартості дорівнюють компенсації сурогатній матері. Усі процедури, пов’язані з народженням дитини від сурогатної матері, є дуже коштовними. Загальні витрати на медичну частину складають понад 60 тис. грн. Компенсація сурогатній матері коливається від 6 тис. дол. до 15 тис. дол.«Деякі сурогатні матері вимагають близько 25 тис. дол., але я не вірю в реальність цих пропозицій», — зауважує Зукін.
Сурогатне материнство — це ще й морально-етична проблема, адже сурогатна жінка віддає сімейній парі дитину, яку вона виношувала дев’ять місяців. З одного боку, вона робить добру справу — дає життя дитині, з іншого — бере за це гроші. Львівський психотерапевт, кандидат психологічних наук Лариса Дідковська, яка працювала із трьома жінками, що мали стосунок до теми сурогатності, каже, що справитися з цією етичною проблемою можна. «Тут присутній моральний компонент: вдячність людей, які зможуть відчути радість батьківства. Таке пояснення буде моральною компенсацією для сурогатної жінки», — говорить Дідковська. При цьому вона не ідеалізує сурогатність: «Це, радше, пристосування до життя. І для сімейної пари, і для сурогатної жінки».
