Минулої суботи, на свято Івана Купала, на Оболонську набережну у місті Києві вийшли кілька сотень киян, аби поприбирати берег своєї улюбленої ріки. Таким чином вони відзначили День Дніпра, який цього року проходив під гаслом: «Любимо природу — бережемо воду!» Організували акцію Державний комітет України по водному господарству, Міністерство охорони навколишнього середовища, Оболонська райдержадміністрація та компанія «Кока-кола Україна». Мешканцям столиці, бажаючим долучитися до впорядкування набережної, симпатичні дівчата видали футболку, рукавички та поліетиленовий пакет, в який потрібно було зібрати сміття. Разом з усіма блакитні майки із закликом охороняти природу одягнули й державні чиновники. Заступник голови Державного комітету України по водному господарству Микола Бабич по швидкості збирання сміття навіть виявився одним із лідерів. «Київ — мегаполіс, який суттєво впливає на якість дніпровської води. Однією з помітних проблем є засмічення берегів у межах міста, тому наша екологічна акція поставила за мету підвищити громадську свідомість у плані охорони довкілля», — так пан Микола охарактеризував головне завдання цього заходу.
За словами Миколи Бабича, щодня у води Дніпра скидають шкідливі речовини тисячі підприємств, розміщених на берегах річки. Серед них найбільшими забруднювачами є стокові каналізації комунального господарства міст. Особливо від цього потерпають притоки Дніпра — Рось, Псел, Ворскла, Самара та інші. Наприклад, якщо взяти Рось, то до її басейну потрапляють виробничі відходи восьми підприємств, iз них — у шести відсутні очисні споруди. Вже дійшло до того, що жителі міста Корсунь-Шевченківського, яке стоїть на березі Росі, користуються лише привізною водою. Давно потребує реконструкції очисна система Богуслава, Таращі, Узина, Рокитного, Кагарлика та багатьох інших населених пунктів. Шкодить екології й стихійна забудова прибережної зони.
— Варто лише проїхати по Південному мосту: яких тільки «шедеврів» архітектури там не побачиш! А їхня каналізація закінчується у Дніпрі. Або хоча б взяти місто Васильків, де туалети всіх споруд виведені до річки, — зазначив заступник голови Державного комітету України по водному господарству. — Звичайно, ми проводимо перевірки та штрафуємо винних: за півроку здійснили 7 тисяч таких перевірок, відповідно до яких порушники загалом заплатили 800 тисяч гривень штрафних санкцій.
Однак, як каже Микола Бабич, штрафами керівників підприємств-забруднювачів навряд чи злякаєш. Адже, що їм варто при мільйонних прибутках заплатити якихось 130 чи 150 гривень (визначений діючим законодавством розмір штрафних санкцій)! «Ми за те, аби збільшити штрафи хоча б до 5 тисяч гривень. Але у вищих ешелонах влади така пропозиція знаходить супротив». І, справді, адже, приймаючи подібний законопроект, народні депутати посягають на власну кишеню, оскільки майже кожен з них, якщо не є фактичним власником якогось підприємства, то має дачу на березі річки. Окрім цього, можновладці, схоже ще й живуть за гаслом: «Після мене — хоч потоп». На противагу, у розвинутих європейських країнах, де дбають про майбутнє, ставлення до екології зовсім інше. Наприклад, у Ліоні, де побував пан Микола, на березі річки Рона стоїть величезний нафтопереробний завод, але попри це, на воді немає жодної нафтової плями.
З приводу того, чи можна купатися у Дніпрі, начальник відділу регулювання водних ресурсів Міністерства охорони навколишнього середовища України Віктор Моісеєнко відповів оптимістично: купатися можна, але після цього вдома слід прийняти душ. Сиру воду з крану пити небажано — перед вживанням її належить прокип’ятити.
— Нині природоохоронних законів нам не бракує. Якби всі їх дотримувалися, то не було б і проблем. Біда у тому, що багатьом українцям не вистачає почуття відповідальності за майбутнє своїх же дітей та внуків, — переконаний пан Моісеєнко.
«Сьогодні найбільше забруднює Дніпро Дніпропетровська область з потужними заводами та комбінатами. Пам’ятаю, у 1987 році, коли ще існувала водна інспекція при міністерстві водного господарства, ситуація з охороною довкілля була зовсім іншою: тоді директори підприємств боялися отруювати річки відходами виробництва. Адже їх за це звільняли з роботи, а щодо декого навіть порушували кримінальні справи», — підкреслив радник міністра охорони навколишнього середовища України Олександр Дезірон.
А от Зінаїда Курлова, директор загальноосвітньої школи 1-3 ступенів села Сираї, що на Чернігівщині, переконана, що у разі, коли випускники їхнього закладу стануть директорами підприємств, вони ніколи не забруднюватимуть довкілля.
— Наша школа — екологічного спрямування. Під час занять ми велику увагу приділяємо охороні довкілля та вирішенню екологічних проблем. Серед іншого проводимо тематичні ігри, семінари, учні можуть уявити себе у ролі підприємців, при цьому вони складають бізнес-плани, де обов’язково вказують природоохоронні заходи, — розповідає пані Зінаїда.
Навряд чи у майбутньому забруднюватиме природу й маленька дівчинка Ксенія, яка разом із бабусею — киянкою Тетяною Сергієнко прийшла поприбирати берег Дніпра. «Такі акції ми відвідуємо постійно. А ще — протестуємо проти забудови, яку бізнесмени чинять з дозволу столичної влади. Я хочу, аби Ксенія виростала серед зелених дерев і квітів, а не серед висоток та заводських труб».
