Ми продовжуємо публікувати відповіді читачів на запитання нашої «фірмової» новорічно-різдвяної анкети:
1. Понад усе запам’яталися «Кольчуги». Державник Черномирдін обурено зауважив кореспондентам: «Я не розумію, що відбувається!..» І я не розумію! Ні Росія, ні Франція ніколи б не розкрили військові таємниці й не дозволили б інспектувати себе. Слабший, але більш гордий Ірак, і той чинив опір інспекторам ООН до останнього. А нашим «сільським хлопцям» — відкритим і довірливим — бракує всього: і східної хитрості, і російської твердості, і американського нахабства, і політичного професіоналізму.
2. Змінилося. Я зрозумів, що ніхто не захищений. І чим більше ми потуратимемо американським інтересам, тим глибше нас втягуватимуть у світовий конфлікт. Але американці, по-перше, сильні, по-друге, перебувають за океаном, а мусульманський світ — поряд, це наші сусіди, у яких є те, що нам треба: нафта, газ. Бувши студентом, я відпочивав на березі Дону в наметі з дівчиною, своєю майбутньою дружиною. Утрьох ми їздили до Туапсе з Ростова на велосипедах. Іноді з побачення повертався далеко за північ. Було безпечно! Зараз усе це — як казка.
3. «За державу обидно», коли бачу здорових, молодих людей без роботи, старих, які збудували все, що ми бачимо навколо й чим користуємося, забутих державою і суспільством, хворих і голодних, сміттярів і хатніх робітниць у Італії та Іспанії — наших земляків.
4. Позавчора закінчив і здав у видавництво рукопис книги. Нещодавно моя колишня студентка склала кандидатський іспит із філософії. Якщо за п’ятибальною системою, то на «шість».
5. Не можна сказати, що життя стало веселішим, але — стабільнішим і трохи кращим. Вчасно видають зарплату, і отримуємо ми її тепер у банкоматах — хто коли схоче. Це — зручно. Поряд — супермаркет, все є, і дійсно дешевше, аніж на ринку. Трамваї ходять як швейцарський годинник. Я закінчив ремонт у помешканні. Є тепло, гаряча вода.
6. Радує сама газета — виважена. Вона справляє враження незаангажованої. Читаю «політику», «суспільство», «міжнародне життя». Втішило те, що було декілька знімків, на яких фотомайстер піймав людську радість, усмішку, захоплення. Це треба давати якомога частіше. Я запропонував би рубрику «Твоє здоров’я — це здоров’я нації». Коли я чую по телебаченню: «якщо вам болить голова...», «якщо у вас немає настрою...», «якщо у вас неприємні відчуття в шлунку...» і под., «то вам допоможуть такі-от ліки», то я міркую: це ж як треба не поважати свій народ, щоб таке говорити. Адже правильна відповідь у всіх цих випадках не та, про яку говорять, а інша: йдіть на свіже повітря, на прогулянку, в сад, на море, в ліс, на дачу. Є близько десяти складових нашого здоров’я, і всі вони залежать від самої людини, а не від медицини. І ці складові потрібно розкрити людям. Запропонувати вести цю рубрику фахівцям, підуть відгуки, зросте тираж.
7. Освіта вища, доктор філософських наук, професор, завідую кафедрою. «День» читаю два роки. Років — багато, але ні на що не скаржуся, роблю на поперечці підйом із переворотом, на кожній нозі присідаю три рази, обробляю присадибну ділянку площею у 12 соток. Більшість ремонтних робіт вдома після будівельників зробив сам. На роботу і з роботи ходжу пішки. Чого й вам бажаю!
1. Московський теракт.
2. Не змінилося.
3. Ні, бо, як сказав хтось із відомих: влада завжди достойна тих, хто її обирає.
4. Для мене кожний день «зірковий», якщо я можу кохати і бути коханою.
5. Мої знайомі — молоде подружжя — змогли назбирати грошей на квартиру.
6. У газеті — найкращий в Україні огляд телебачення, подій в Україні та в світі. Хотілося б більше публікацій про визначних людей сьогодення й історичних осіб.
7. Мені 19 років, зараз навчаюсь у Київському національному економічному університеті. «День» читаю близько трьох років.
1. Усе, що відбувалося з Україною цього року, починаючи з виборів і закінчуючи призначенням нового прем’єр-міністра.
2. Не змінилося.
3. —
4. Прогулянки мокрими осінніми містами, нашими і зарубіжними.
5. Так, однозначно.
6. Подобається, що ви можете собі дозволити більше з професійного погляду і в політичному аналізі. А професіоналізм ваш в інших сферах безперечний. «Україна Incognita» — проект дуже нерівний, але бувають просто дивовижні речі. Цікавий діалог «ні про що» двох критиків, який з'являється час від часу. С. Кримський і М. Попович чудові завжди. А ось «телесекція» стала гіршою після кадрових змін. Подобається Дмитро Десятерик. Ваша знахідка — футбольний оглядач, який пише про політику. Втім, сьогодні вже не зрозумієш, де що. Дуже корисна афіша в четвер. Костянтин Рильов — особлива стаття. Блискучий зліт — його хроніки подорожі Європою. Крим — різке зниження. Качанівка — просто удар об землю. Хоч, може, ми просто не любимо, коли сміються над своїм? Як нову рубрику можу запропонувати опис ваших одно-, дводенних подорожей малими і великими містами України. Опис має бути дуже конкретним, аж до розкладу поїздів, наявності готелів і вартості номерів у них, вартості обідів тощо. Щоб кожен, кому закортить повторити тур (а писати треба так, щоб кортіло), знав, на що йому треба розраховувати. На мою думку, ця ідея витає в повітрі, подекуди її реалізовують, але точний формат ще не знайдено. Спробуйте.
7. Доктор наук, завідувач лабораторії, 45 років. Газету читаю з моменту створення, іноді з великими перервами, іноді купую щодня.
Успіху вам!
1.Запам’яталися відомі трагічні події року, що минає, а також численні вияви внутрішньополітичної нестабільності. «Кольчуга» продовжує травмувати громадську свідомість. Не покидає відчуття назріваючої кризи, який би оптимізм не випромінювало наше керівництво.
2. Особиста захищеність — до чого ж актуальне питання! Засинаю і прокидаюся з відчуттям особистої уразливості. Від переслідування і репресій Бог милував, але набридло ходити по тонкому льоду. Спроби захистити свої громадянські права в конкретній життєвій ситуації наштовхнулися на спротив... правоохоронних структур. Загалом, «минуй нас пуще всех печалей» спілкування з вітчизняною Фемідою.
3. Державі до мене немає діла, і я відплачую їй тією самою монетою. Здолала втома від пошуку тих здорових сил, які поклали б край приниженням особистої і державної гідності.
4. Книги і музика — ось для мене головне джерело позитивних емоцій і надійний притулок від зовнішніх подразників.
5. Питання про покращення якості життя («життя ж бо налагоджується») адресоване, зрозуміло, не тим нашим співгромадянам, хто ледве зводить кінці з кінцями і втратив надію на достойне життя. То давайте зарахуємо їх до невдах, як пропонують успішні «власники заводів, газет, пароплавів». Справді, хто їм заважає стати мільйонерами і насолоджуватися радощами життя? Супермаркет — не спецрозподільник, і запрошує отоваритися всіх без винятку. Я особисто не роблю культу з супермаркетів і отоварююся в міру своїх скромних можливостей.
6. «День» — моя слабість. Разом із тим, не приховую критичного ставлення до деяких публікацій з мовної проблематики. На жаль, в авторських одкровеннях переважає негативне ставлення до російської культурної традиції.
На закінчення мої сердечні новорічні привітання, найкращі побажання і святковий тост: «За пізнаваність дня нинішнього в дзеркалі «Дня» друкованого!»
Ваш давній читач і шанувальник
1. Скнилів, «кольчужний» скандал, теракт у Москві.
2. Ні, і до того відчуття особистої захищеності не було, а після — і поготів.
3. Дуже часто. Особливо з приводу «кольчужного» скандалу — об Україну «ноги витирають».
4. Було кілька таких приємних моментів: то несподівано гроші заробив, то приємне знайомство завів...
5. Є, хоча вони і продовжують скаржитися, але справи у них явно змінюються на краще.
6. У принципі, буває, що читаю весь номер, буває, що лише переглядаю — все залежить від настрою та інших подібного роду суб’єктивних речей. З цікавістю читаю рубрики «Історія і «Я», «Україна Incognita», «Після імперії», телекритику, різного роду дорожні нотатки, інтерв’ю, бесіди у редакції. Щоправда, деякі з них, передусім з рядом політиків (але не з усіма), лише переглядаю — сказане ними вже сприймаєш як звичайне лицемірство, від якого ми всі втомилися ще за радянських часів. Особливо хотілося б відзначити серію матеріалів про захист історичного вигляду Києва взагалі і Софії — зокрема. Тим паче, що видно результат. Як безперечний плюс також можна відзначити організацію і висвітлення акції з порятунку бібліотеки в Чорнухах. У принципі, газету та її авторів можна ще багато за що хвалити, але, на мій погляд, не треба забувати і про прикрі недоліки. Зокрема, іноді в окремих авторів зустрічається деяка, скажімо так, «кострубатість», така собі неуважність. Так, Сергій Солодкий у замітці про обстановку у Венесуелі в номері від 12 грудня неправильно написав, що нинішній президент країни Уго Чавес прийшов до влади десять років тому в результаті перевороту. Насправді — у 2000 р. він переміг на виборах. А спроба перевороту, здійснена ним у лютому 1992 р., закінчилася невдачею і подальшою відсидкою. У випуску від 17 грудня він же припустився неточності у матеріалі про Афганістан: керівник країни Хамід Карзай не є представником таджицької меншості, а навпаки — пуштунської більшості. Марина Зам’ятіна у «Синдикаті якості» («День» від 13 грудня) згадує про фінансову допомогу «зімбабвійському диктатору Мобуту». Одразу дві неточності: в Зімбабве диктаторствує не Мобуту, а Роберт Мугабе. Мобуту ж «керував» колись у Заїрі (зараз — Демократична Республіка Конго) і вже давно залишив цей світ. Звичайно, це все дрібниці, але для справжнього професіонала дрібниць не існує. Та й прикро їх бачити у такій шанованій і серйозній газеті, як «День». Тим паче, що у нашу добу інформації уточнити ті чи інші деталі особливих труднощів не становить.
7. Освіта вища, інженер, 47 років, «День» читаю з другого номера.
1-2. Рік, що минає, не приніс, на жаль, резонансної радості, зате назавжди запам’ятається аварією на Скнилівському летовищі. Найгірше те, що не природні катаклізми, не технічні неполадки, а людський фактор став причиною загибелі, каліцтва більш як сотні людей. Звичайно, цього могло не статися. Як могло не бути й 11 вересня 2001 року, і московського теракту. Мені здається, що людство пропустило момент, коли релігійний фанатизм або владний екстремізм окремих осіб переріс у тероризм.
3. Найбільш «обидно за державу» у «кольчужному скандалі», що породився вітром з України, поставив нас перед загрозою міжнародної ізоляції. Спостерігаючи за діями державних мужів у цей період, я пораділа (мабуть, вперше) з того, наскільки оперативно Україна зреагувала, послідовно і аргументовано захищалася від нападок сильних світу цього.
4. На нашій вулиці відкрили новий супермаркет, знайомі купили новий автомобіль. А мені болить, що не лише пенсіонерів, а й немало молодих бачу у «секондхендівській» одежині. Четверо моїх сусідок виїхали в Італію на роботу, щоб дітям на освіту заробити. У когось життя, звичайно, покращилося. Але, на жаль, минулий рік не став для суспільства переломним. Якість життя в країні характеризується не наявністю сукупних благ, а ступенем їх доступності для більшості.
6. У газеті «День» мене радує здатність вести діалог з читачами, плюралістичність поглядів. Найбільше до вподоби політичні, філософські теми, інтерв’ю із цікавими людьми. Зичу в Новому році нових творчих доробок, успіхів в усіх починаннях, розширення кола поціновувачів виваженого слова. Так тримати! Здоров’я вам міцного і щастя людського, шановна редакціє та увесь колектив шанованої газети «День»!
7. Про себе: за фахом економіст, працювала на виробництві, в органах влади, в системі соціального захисту населення.
1. Безумовно, найбільш резонансна подія минулого року — теракт у театральному центрі на Дубровці.
2. Відчуття незахищеності як було, так і залишилося.
3. «За державу обидно», коли бачиш на вулицях, у метро, підземних переходах багато жебраків і бомжів. Ті, хто їздить на «мерседесах», цього, звичайно, не бачать. Може, тому й рапортують про чергові успіхи.
4. Мій «зоряний день» — коли отримав підвищену наукову пенсію.
5. Серед моїх друзів і знайомих таких немає.
6. Газета загалом цікава, хоч і дещо заполітизована, без гумору важко жити. Та й спортивних новин, крім футболу, дуже мало.
7. Освіта вища, зараз — на пенсії, «День» читаю з 2001 року.
