Хоч давно відомо, що ювілеї — це лише привід зайвий раз поговорити про пройдений етап когось або чогось, часто такі «круглі дати» стають актуальними для певної суспільно-політичної ситуації. Неоднозначно співпало з сучасними українськими політичними баталіями відзначення 125-річчя з дня народження відомого українського політичного теоретика, ідеолога, соціолога, історика, громадського та політичного діяча В’ячеслава Казимировича Липинського в Національному університеті «Острозька академія». Дводенна всеукраїнська конференція під назвою «Творча спадщина В’ячеслава Липинського у контексті становлення української політичної та культурно-релігійної ідентичності» зібрала в університеті чимало науковців та громадських діячів, що усвідомлюють актуальність політологічних розробок теоретика і практика української політики початку двадцятого століття і на сьогоднішній день. У конференції, окрім викладачів та студентів Острозької академії, участь взяли науковці з Національного інституту стратегічних досліджень, учасники Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, а також почесні гості засідання — головний редактор газети «День» Лариса Івшина та директор Інституту проблем безпеки Євген Марчук. «Не випадковістю є те, що ця конференція проходить у стінах Острозької академії. Перебуваючи в Острозі і познайомившись зі славетною історією Острозького князівства, В’ячеслав Липинський зробив висновок, що саме з Острозькою академією пов’язаний ренесанс української нації та формування української державності», — у вітальному слові зазначив ректор сучасної Острозької академії Ігор Пасічник. На відкритті конференції саме йому випала приємна нагода вручити Євгену Марчуку — давньому другу Острозької академії — мантію академіка Острозького Академічного Братства, створеного разом із відродженням Острозької академії на початку 90-х років за аналогом із братством, що діяло при Острозькій академії XVI століття. До складу сучасного ж Острозького Академічного Братства входять такі визначні постаті в новітній історії України, як Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, Микола Жулинський, Микола Ковальський, Роман Лубківський, Лариса Івшина та інші люди, що великою мірою долучилися до розбудови української держави, розвитку національної освіти, культури та духовності, а головне — зробили свій внесок у відбудову сучасної Острозької академії. За традицією, що за роки відродження склалася в університеті, після нагородження кожен академік Академічного Братства читає інавгураційну промову. Промова Євгена Марчука, що безпосередньо торкалася сучасної суспільно-політичної ситуації в Україні, її історичного підґрунтя та об’єктивного коріння, символічно співпала з тематикою конференції та питань, які на сьогодні хвилюють кожного свідомого громадянина України. «Мабуть, сьогодні яку б тему в загальнополітичному аспекті ми не розглядали, вона невідворотно торкається нагального питання: в якій мірі сьогоднішня політична криза в Україні загрожує національній безпеці держави? — такими словами розпочав свою доповідь Євген Марчук. — Скажу, що ситуація не драматична, але досить гостра і таїть у собі низку потенційних небезпек». Колишній секретар Ради національної безпеки та оборони, досвідчений політик переконаний, що невиконання рішень Президента та РНБО України урядом та парламентом — це не просто політична гра, а руйнівного характеру правові акції, оскільки, по-перше, владні інституції, незалежно від того, яку політичну силу вони представляють, втрачають реальний вплив та довіру суспільства, а по-друге, вони в будь-якому разі на декілька кроків назад відкидають країну від формування громадянського суспільства та зовнішньої інтеграції.
Після лекції, спілкування студентів, викладачів та гостей конференції з новоспеченим академіком Академічного Братства продовжилося в рамках засідання Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді. Конференція до 125-річчя В’ячеслава Липинського стала гарною нагодою для представників Острозького клубу зібратися на чергове обговорення. Багато студентів-учасників клубу займаються вивченням творчості Липинського, що стало несподіванкою для досвідчених науковців. «Надзвичайно приємно, що молоді люди цікавляться наукою. Адже, погодьтеся, виголошувати доповідь перед молодими зацікавленими обличчями з інтелектуальним блиском в очах значно корисніше, ніж обговорювати заїжджені теми з багаторічними опонентами чи колегами. Для мене ці молоді люди стали справжнім відкриттям на конференції», — зізнається Сергій Здіорук з Національного інституту стратегічних досліджень. «Очевидно, покликання Острозького клубу — ламати стереотипи не лише політичні, а й між поколіннями. Старші покоління переконані, що молодь не займається і не цікавиться наукою, ми ж, навпаки, що інтереси старших науковців застарілі та неактуальні», — переконаний аспірант Донецького національного університету Сергій Стуканов, що на рівні з маститими науковцями брав участь у конференції. Тож цінність таких конференцій, де за одним круглим столом збираються представники різних регіонів та поколінь, беззаперечна — об’єднання мислячих кіл суспільства рано чи пізно призведе до позитивного результату.
Крім того, для Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді таке засідання було дещо незвичним. До участі в конференції учасники Острозького клубу вирішили долучили нових та молодших студентів своїх університетів, щоб передати започатковану ними ідею наступним поколінням свідомих студентів. На думку учасників, експеримент видався вдалим, головне, щоб нові учасники до кінця усвідомили ідею внутрішньої — української — інтеграції, яку сформулювала Лариса Івшина. І що, власне, стало одним із завдань Острозького клубу.
На другий день конференції учасники провели виїзне засідання в Луцьку, у Волинському державному університеті, при якому діє Центр соціогуманітарних досліджень В. Липинського. Крім того, учасники поклали квіти до могили В. Липинського, що знаходиться в с. Затурці Локачинського району Волинської області, та відвідали родовий маєток Липинських. На превеликий жаль, будинок, де жив «український Вебер», як називали В’ячеслава Липинського, знаходиться в жалюгідному стані, а перспектива створення там музею Липинського, як планувалося раніше, видається примарною. Проте відзначення ювілею, організоване Національним університетом «Острозька академія», Національним інститутом стратегічних досліджень та Центром соціогуманітарних наук ім. В. Липинського стало справжньою даниною пам’яті видатного науковця, оскільки хоч деякою мірою втілило в життя ідеї Липинського про об’єднану націю.
