«ДЕНЬ» НАДАВ ЯКІСНИЙ ҐРУНТ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КАРДИНАЛЬНО ІНШИХ СВІТОГЛЯДНИХ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНЦЯ»
Iгор ПАСIЧНИК, ректор національного університету «Острозька академія», професор, Герой України:
— Газета «День» — це унікальне явище на тлі 30-річчя незалежності України. У середині 90-х наш медіапростір ряснів різного роду бульварними виданнями, тому «День» яскраво вирізнявся на такому фоні. Ця газета з перших днів запропонувала українському читачеві якісну публіцистику, в цікавому ракурсі почала розповідати про невідомі, але такі важливі сторінки історії України. Передусім це стосується Голодомору, за висвітлення якого взявся Джеймс Мейс. Пам’ятаю зустріч, під час якої він мені розповідав про унікальність «Дня» як локації для розкриття проблем геноциду української нації. Також приємно, що фактично з самого початку існування газети й до сьогодні там активно публікується наш відомий учений, філософ та письменник Петро Кралюк, порушуючи у своїх матеріалах актуальні історичні теми.
Коли свого часу я перебував у відрядженні в США, то надзвичайно приємно було побачити серед низки російськомовної періодики свій улюблений «День», який виходив англійською і розповсюджувався за кордоном, в аеропортах тощо. Це був своєрідний прорив української журналістики. «День» надав якісний ґрунт для формування кардинально інших світоглядних цінностей українця, нового українського інтелігента, зрештою — політика чи державного очільника. Важливу роль у цьому контексті відіграли провідні ідеї, закладені в книгах серії «Бібліотека газети «День», зокрема у завжди актуальному виданні «Україна Incognita». Приємно, що редакція «Дня» ці книги подарувала багатьом закладам освіти, в тому числі й Острозькій академії. Тепер вони є підручниками №1 для студентів.
Особисто для мене газета «День» — це не тільки якісна журналістика, на якій формувався і мій світогляд, а це передусім тісна співпраця з Острозькою академією, яка проявилася в багатьох ініціативах. Це і Острозький клуб вільного інтелектуального спілкування молоді, це наша постійна підтримка щорічного міжнародного фотоконкурсу. Це незабутні зустрічі з покійним Євгеном Марчуком, його особиста зацікавленість і допомога Острозькій академії. Це зустріч з подружжям Гайдуків, які стали нашими меценатами. Це спілкування з різними інтелектуалами, громадськими і культурними діячами. І все це завдяки «Дню»!
Природно, що за будь-яким потужним явищем стоїть лідер. І таким лідером безумовно є харизматична Лариса Івшина. Крім якісного контенту, запропонованого «Днем», наші студенти мають можливість постійно спілкуватися з Ларисою Олексіївною під час її зустрічей і майстер-класів в Острозькій академії, які стали основою для функціювання нашої кафедри журналістики. Як на мене, то варто взагалі говорити про Школу журналістики Лариси Івшиної, адже вона виховала плеяду успішних журналістів.
Щиро бажаю команді «Дня» подальшого поступу, наснаги, витримки, Божого благословення. І звичайно солодкого життя від Пасічника та його бджолиного вулика.
«ДЕНЬ» ДЛЯ МЕНЕ СИМВОЛОМ ТІЄЇ ДЕРЖАВИ, В ЯКІЙ Я ХОЧУ ЖИТИ
Анна ДАНИЛЬЧУК, кандидат філологічних наук, доцент, докторант Волинського національного університету імені Лесі Українки
Окрім багатьох красивих фраз, хочеться зазначити факт — 30 років нашої Незалежності це про формування нового середовища. Середовища людей, які хочуть бути самостійними й беруть на себе відповідальність, людей які не лінуються аналізувати попередні помилки на сторінках історії й вчаться робити з них висновки, це про переосмислення травм і новий, здоровий спосіб національного, державного життя. Без комуністичних і совкових міфів, але з інститутом репутації й великими, стратегічними цілями, що не змінюються раз на пів року. Здається, задача — нереалістична. Але приклад «Дня» і його середовища читачів, авторів, поширювачів демонструє зворотне. За 25 років газета стала для мене символом тієї Держави, в якій я хочу жити. Лариса Олексіївна дуже тонко відчуває час, ідеї, захоплююся її прогностичним талантом. Проте окрім передбачення, «День» відразу пропонує маршрут, яким іти, набір інструментів, якими можна змінювати зраду — на перемогу.
Читаючи кожен випуск, я знаходжу відповіді на свої питання, якісну аналітику і просто естетично красиві тексти. Це високий стандарт, якого потрібно прагнути. Не швидкоплинні кліки на котрийсь страшний заголовок, а літопис розвитку, еволюції суспільства, поради для його «капітального ремонту». І все це стильно, влучно і вчасно, або навіть із випередженням.
Моя історія з «Днем» тривала майже завжди, бо я з родини інтелігентної й читацької, а такі, як ви знаєте, завжди мають вдома «День». Проте, після особистого знайомства з Ларисою Олексіївною у 2015 році й першого тексту про аргентинську історію моєї родини, я приєдналася до когорти авторів і блогерів «Дня». Вважаю це одним із головних життєвих досягнень і великим стимулом продовжувати писати й розповідати про світ, як бачу його я. Радію, що маю вже майже постійну рубрику і своїх читачів, маю можливість гордо називатися однією з авторів «Дня». Дуже вдячна Ларисі Олексіївні за професійні поради й понадпрофесійні, ті, що налаштовують серце і розум на той лад, для якого я, як людина, і була створена. Люблю «День» за висоту, світло, високий стандарт журналістики, авторитетність і смак. «День» приклад того, що Україна може стати сильною і мудрою, комфортною для життя і впевненою у своїх кроках державою. І почати варто з читання «Дня» — там багато рецептів і відповідей!
«ТОЙ ПЕРШИЙ НОМЕР, 11 ВЕРЕСНЯ 1996 Р. ВІТАЮ ВСІХ ПРИЧЕТНИХ!» / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «ДЕНЬ»
«ШЛЯХ ПРАВДИ — ЦЕ ШЛЯХ ГІДНИХ І МУЖНІХ, САМЕ ЦЕ Є КРЕДОМ І СУТТЮ ВСЬОГО, ЩО РОБИТЬ ТВОРЧИЙ КОЛЕКТИВ «ДНЯ»
Iгор КАБАНЕНКО, адмірал, експерт з питань оборони та безпеки:
— Редактор Лариса Івшина і творчий колектив щоденної всеукраїнської газети «День» обрали шлях нести нації світло і правду. Це не проста річ — бути правдивим, в часи панування популізму саме правда є більш уразливою. Усі хочуть гарних новин — від їхніх продюсерів і виробників до трансляторів і споживачів. З правдою складніше, вона може не подобатися, але від цього аж ніяк не втрачає своєї актуальності. Шлях правди — це шлях гідних і мужніх, саме це є кредом і суттю всього, що робить творчий колектив «Дня». І за це йому величезна вдячність і шана!
На превеликий жаль, з нами сьогодні нема Євгена Кириловича Марчука, який був завзятим автором і, водночас, активним читачем газети. В пам’яті він назавжди залишиться уособленням європейської історичної перспективи України, що на рубежі століть не була реалізована українцями. Можна (і потрібно) про це говорити і писати, щоб українці, вся наша нація, врешті-решт зробили свою роботу над помилками. Це не просте завдання, але, на мій погляд, вкрай потрібне Україні щоб бути вільною і незалежною. Щодо цього хотів би нагадати коротку цитату з книги Едварда Гіббона «Занепад і падіння Римської імперії»: «Зрештою, вони хотіли безпеки більш ніж свободи. Вони хотіли комфортного життя і втратили все — безпеку, комфорт і свободу. Коли афіняни нарешті прагнули не віддавати суспільству, а щоб суспільство давало їм, коли свобода, якої вони найбільше бажали, була свободою від відповідальності, то Афіни перестали бути вільними і більше ніколи не були вільними»... Євген Кирилович завжди щедро і щиро ділився своєю життєвою та державною мудрістю, його рекомендації і поради є безцінними для мене, одного з авторів статей «Дня», та для багатьох інших.
Рекомендую усім українцям виписувати, купувати та читати газету «День», шпальти якої завжди пронизані важливими смисловими про-державними меседжами. Хочете мати доступ до аргументованої суспільно-значущої аналітики, тримати в тонусі свій інтелектуальний і мотиваційний потенціал? Прагнете зрозуміти політичні хитросплетіння нашого часу та робити правильні висновки не по радянським псевдо-лекалам, а як громадяни вільної країни? Тоді вам на сторінки «Дня», бо лише там факти політичного і суспільного сьогодення інтегровані в правдиву історичну ретроспективу — саме історія дає можливість зрозуміти минуле і вибудувати правильні директорії на майбутнє. Не гайте час та приєднуйтеся до читачів «Дня»!
З 25-річним Ювілеєм, улюблена газета, так тримати!
«В ТОМУ, ЩО УКРАЇНА ВІДСВЯТКУВАЛА ВІДНОВЛЕННЯ СВОЄЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, Є ДУЖЕ ВАГОМИЙ ВНЕСОК ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»
Андрій СЕНЧЕНКО, глава всеукраїнського громадського руху «Сила права»:
— В тому, що Україна відсвяткувала, як сказав Президент, відновлення своєї Незалежності, є дуже вагомий внесок газети «День». Тому що хоч це і газета меншості, але це якраз та меншість, яка є носієм національної ідеї незалежної України. Як би так не було, але усюди потрібні лідери. Коли газета є певним інтелектуальним локомотивом, то не варто очікувати що поруч буде ще десяток таких саме локомотивів. Свою роль газета «День» виконує. Я можу підтвердити це на прикладі громадських структур, якими я займаюсь. На жаль, в кабінетах сидять представники більшості, про яку ми згадали. Вони далеко не завжди розуміють процеси, які відбуваються в країні, і не завжди бачать те, що насправді не дає нашій країні вмерти.
Чи є у нас ґрунт, якому потрібні зерна «Дня»? Безумовно, цей ґрунт існує. Але цей ґрунт неможливо виміряти лише кількістю підписників, читачів або учасників такого унікального явища як Літня школа журналістики. Візьмемо, наприклад, випускників цієї школи, які в ній отримали професійний старт в житті. На тлі загального пулу журналістів в країні їх начебто небагато. Але в цьому загальному тлі і справжніх журналістів не так багато, а всі інші це підмайстри у політиків. Тому виходить, що насправді ефективний відсотковий внесок ЛШЖ «Дня» в якісну журналістику досить високий.
Є бульварний роман для читання в метро, а є якісна література, яка дозволяє замислитись, примушує аналізувати. Звичайно, що перші видання будуть читати, на жаль, більше. Проте саме інтелектуальна частина суспільства при підтримці та стимулюванні з боку небагатьох видань, серед яких газета «День», є першим номером, вона штовхає державу. Тому боротьба за те, щоб народити в українському суспільстві позитивну тенденцію до його розвитку дуже важлива. Це важка місія, але всі ці 25 років газета «День» її виконує. І тут важлива школа «Дня», як продовження цієї місії.
