Учора українська влада отримала неприємну звістку зі США. Посол цієї провідної світової держави Джон Гербст заявив одній з українських газет: «Реприватизація здебільшого не зачепила американських інвесторів і прямо вони не постраждали, але США вважають цю політику помилковою». Розвиваючи цю думку, посол наголосив: «Я в жодному разі не захищаю олігархів, але знаю, якщо держава в ім’я справедливості поверне у свою власність кілька сотень або навіть кілька десятків підприємств, це завдасть величезного удару по економічному розвитку країни, а це Україні не потрібне». Кажучи про інвестиційний клімат в Україні, посол США пояснив: «Для інвесторів, наприклад, дуже небажана поява такого нового уряду, що прагнув би до широкої реприватизації».
Тим часом тільки минулого тижня українська судова система в особі Верховного Суду виконала замовлення влади та поставила крапку в реприватизації ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Причому зроблено це було доволі незграбно. У ході судового засідання у ВСУ Генпрокуратура визнала, що покупець, ПФК «Придніпров’я», нічого не порушував. Усі порушення, якщо вони й були, допустив ФДМ. Хоч і сама позиція з приводу наявності цих порушень ВСУ не розглядалася та має вельми сумнівний вигляд. Із такими ж «порушеннями» після 2000 року пройшли практично всі приватизаційні конкурси. Це означає, що таким чином відкривається юридичний шлях до тотальної реприватизації, що підтвердила в тому ж судовому засіданні представник ФДМ.
Рішення суду не назвеш логічним. Він визнав НЗФ, а, отже, і його трудовий колектив незацікавленою стороною. Саме на це спирався суд, коли відмовив підприємству в розгляді його скарги. Чи погодиться з цим трудовий колектив і в якому напрямі далі розвиватиметься ситуація з соціальною напруженістю в місті Нікополі, що свого часу залишила досить тривожне враження у Президента України Віктора Ющенка? Минулого тижня працівники НЗФ настирливо вимагали від Верховного Суду розглянути їхню скаргу. «Ті, хто заявляють, що колективу однаково, хто господарюватиме на заводі, розірвуть чи ні приватизаційний договір, або не розуміють, про що говорять, або кривлять душею», — заявив журналістам голова профспілкового комітету НЗФ Юрій Логвінов у той час, як робітники скандували лозунги «Нам потрібен справедливий суд», «Нехай мир почнеться з НЗФ» і нарешті — «Ми за мирову угоду». На думку профспілки, якщо приватизація підприємства буде відмінена, постраждає колектив заводу і сам завод. «Саме нинішній власник забезпечив нам найкращі соціальні гарантії в усій галузі, він вкладає гроші у виробництво, в екологію, в соціальний захист, не обмежуючись тими зобов’язаннями, які закріплені в договорі про продаж контрольного пакета акцій НЗФ», — стверджував Логвінов. Можна припустити, що в Нікополі назріває гострий соціальний конфлікт. Щоб не допустити його, рада соціального партнерства НЗФ відправила ВСУ телеграму з проханням визнати восьмитисячний колектив підприємства третьою стороною при розгляді справи. На жаль, суд залишився глухим до цього, хоча раніше двічі підтверджував законність приватизації НЗФ.
Сьогодні вже ясно, що «Придніпров’я» обов’язково подасть скаргу в Європейський суд із прав людини. Там чітко діє прецедентне право, а справи, аналогічні НЗФ, не рідкість, наприклад, «Стрейч проти Об’єднаного Королівства». Цей випадок дуже схожий на колізію з НЗФ. І ухвалений судом вердикт однозначно не на користь Великої Британії.
Але прикрощі у зв’язку зі згаданим рішенням ВСУ для України можуть настати ще до того, як цією справою займеться Євросуд. У разі проведення повторного приватизаційного конкурсу по НЗФ виникає практично неминуча небезпека монополізації феросплавної галузі. Група «Приват», купуючи не просто завод, а монополію (в її розпорядженні вже й тепер знаходяться гірничо-збагачувальні комбінати та два феросплавні заводи, які багато в чому визначають цінову політику для української металургії), зможе заплатити більше за конкурентів і виграти конкурс. Питання в тому, чи потрібні такі гроші Україні? Приклад того, як діє щедро купуючий підприємства монополіст, ми вже й зараз можемо бачити на «Криворіжсталі». Комбінат підвищив відпускні ціни на свою продукцію (це неминуче спричинить зростання цін на житло) й одночасно збирається перейти на дешевше вугілля казахського виробництва, залишивши таким чином українських шахтарів без роботи.
Які висновки могла б зробити держава з нинішньої непростої ситуації? Як сказав журналістам директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій Олександр Рябченко, «найголовніше, що державні органи претензій до покупця не мають, вони заявили це офіційно, і вважаю, що це буде найміцніша позиція ПФК «Придніпров’я» в Європейському суді». «Держава сама собі подає позови, сама себе судить, сама себе визнає винною, але не страждає і, головне, ні в чому не програє. Покупець, тобто сторона, яка не порушила закону, що офіційно визнано, є реально потерпілою», — наголошує експерт. До його думки треба прислухатися. Як і до слів голови ЦК профспілки працівників гірничо-металургійного комплексу Володимира Казаченка: «Ми не виступаємо ні на боці «Інтерпайпу», ні на боці «Привату». Але я знаю, що колектив влаштовує нинішній власник... Тому ми за мирову угоду. Якщо треба, то хай держава встановить ціну і власник доплатить, адже тут провина лежить цілком і повністю на ФДМ, а не на власникові».
