Дещо спрощено запишемо два з них. Перший: жодний живий організм не може жити без використання енергії, їжа — це, в першу чергу, енергія, пошук їжі, праця — це затрати енергії. Другий: перевагу у виживанні за всіх інших рівних умов завжди має той, хто ефективніше використовує енергію.
Мільйони років еволюцією вироблялися механізми дієвості цих законів. Бджоли під час зимівлі у вулику збираються в кулю тому, що втрати теплової енергії пропорційні поверхні тіла, а куля з усіх просторових фігур має найменшу площу. Їх воскові щільники мають шестикутну форму. Чому не три- чи чотирикутну? Бо на шестикутну, за однакового об'єму, витрачається найменше будівельного матеріалу — воску, і менше витрачається енергії на його виготовлення.
Дивлячись в глибини історії, бачимо там використання вогню, приручення коня, бика, верблюда, винахід вітрила та водяного млина. Все це — додаткова енергія, яка давала можливість людині витрачати менше зусиль, підвищуючи цим продуктивність праці. Одяг, печера, намет, будинок — це те, що зберігає тепло, зменшує витрати енергії. Діяльність людського інтелекту з прадавніх часів зосереджувалася на пошуках джерел енергії та способах її раціонального використання. Певною мірою можна вважати, що це є мірилом цивілізованості людського суспільства.
Тепер порівняймо такі цифри: на виробництво однієї тонни зернових 1986 року в США витрачалося 43 кг умовного палива, в СРСР — 214 кг. На розбитих дорогах колишнього Союзу автомобілі витрачали на 30% палива більше, ніж на гладеньких західних. Їхні електролампочки, телевізори, холодильники споживали в 3-5 разів менше електроенергії, ніж аналогічні вироби з написом «Зроблено в СРСР». Ціна 1 кг продукції машинобудування та електротехнічної промисловості колишнього СРСР на Західноєвропейському ринку була в 22 рази менша порівняно з ціною 1 кг тієї продукції США та Японії. Цей показник свідчить про міру інтелекту, закладеного в товар виробника. Таких прикладів — тисячі й тисячі.
Так що «великий і могутній» розвалив не Горбачов, а, в першу чергу, величезна ресурсозатратність економіки СРСР, низька продуктивність праці радянського народу.
Це була така собі парова машина, економічний динозавр, і саме тому в нього не могло бути майбутнього. Наш відносний добробут у ньому досягався дуже високою ціною з точки зору енерговитратності. СРСР повторив долю Великого Риму, який розпався насамперед через низьку продуктивність рабської праці, що не могла забезпечити зростаюче населення імперії продуктами харчування.
У сучасному світі між розвиненими країнами точиться жорстока конкурентна боротьба за ринки збуту, головною зброєю в якій є низька ціна та висока якість товару, котрі досягаються високою продуктивністю праці. А це максимальне використання ресурсу, що міститься під головним убором, — розумового потенціалу людей.
1968 року Японія продала США близько 50 одиниць автомобілів, а 1990 року — вже близько 4 мільйонів. Головною причиною японської «інтервенції» була дешевизна їхніх машин і малі витрати енергії на 100 км — в середньому 4-5 л палива. Долучивши сюди й продаж електротехнічних та електронних виробів, що заполонили американський ринок, бачимо своєрідний реванш за поразку 1945 року.
А що ж робиться в нас, в Україні? У сільському господарстві на одиницю продукції витрати електроенергії 1997 р. порівняно з 1990 р. збільшилися на 34%. Енергомісткість ВВП за цей же період зростає на 47%. Як бачимо, «прогресуємо». А закордон «накачує» нас своїм дешевим товаром, витісняючи з нього наш — дорогий, людино- та енергозатратний, що є цілком закономірним.
То який же вихід? Теперішня енергетична проблема — це лише одна зі складових загальноекономічної кризи нашої держави, так само, як і сільського господарства, медицини, промисловості тощо. Її окреме вирішення без змін ключових питань економічних відносин в Україні неможливе. Будь-яку окремо взяту енергетичну програму чекає доля відомої продовольчої, пріоритетного розвитку села та десятків подібних.
Оскільки вартість енергії входить у будь-який кінцевий продукт, то стимулом змін на краще в енергетиці може бути лише прибутковий інтерес як виробника та продавця енергоносіїв, так і виробника продукції. Тобто економія енергії, її раціональне використання, впровадження енергозберігаючих технологій повинні приносити додаткові гроші підприємству.
Одна гонконгiвська фірма провела дослідження й зробила висновки, що головним для господарського розвитку є незалежність підприємця і невтручання держави в його справи. Професіональна підготовка, грамотність — це другорядні складові успіху, вони швидко набуваються. Українська держава втручається у справи за допомогою податкової системи, зажерливої бюрократії та адміністративних заборон, що унеможливлює інтерес вкладати гроші в ті виробництва, які можуть дати максимальний прибуток, і в енергозбереження зокрема. Цим, власне, й пригнічуються наші потенціальні можливості у використані інтелекту.
За експертними оцінками американських спеціалістів, рівень розкриття здібностей працівників у Японії становить 70- 85%, США 65-75%, Росії та Україні — 10-15%.
Нерозуміння та небажання зрозуміти природні, економічні та загальнолюдські істини, часто рух всупереч їм призводять до економічного та політичного занепаду держави, що є також цілком закономірним.
Незнання законів не позбавить нас кари за їх недотримання. Розплатою є найдорожче — життя: більшість із жителів України проживе в середньому на 10 років менше, ніж наші ровесники на Заході.
То, може, спробуємо зрозуміти?
