Коли слухаєш по радіо передачу «Державні діти», то серце обливається кров’ю. Як можна допускати нашому державному керівництву, щоб протягом 10 років незалежності тисячі безпритульних дітей без даху над головою і засобів до існування поневірялися по Україні? Постає питання: «Які ж це вони державні, коли держава ними не опікується?» Державні — це мають бути ті, які на утриманні держави (в інтернатах, дитячих будинках). А ці діти нічиї — безпритульні. От і передачу називайте своїм іменем — «Безпритульні діти».
У передачі наводиться багато жахливих фактів із їхнього життя. Але далі цього справа не йде. Ось у одній із передач виступав депутат Верховної Ради і наводив факт, що він ішов о третій годині ночі Троєщиною (це його виборчий округ) і бачив, як багато безпритульних дітей сиділи всюди біля багаття і грілися. Він відзначив, що по Україні тисячі безпритульних дітей блукають. І розводить руками — не вистачає інтернатів, та й будівництво їх потребує часу і грошей. Ведуча передачі порадила пристосувати поки що дитсадки та інші пустуючі будівлі під дитбудинки, притулки. Вона ж навела приклад, що взяли вони з притулку двох хлопчиків віком по 14—15 років і влаштували на будівництво. Працювали вони дуже добре, але будинок здали — і хлопчаки знову залишилися напризволяще. А їсти ж щось треба, то вони пограбували продуктовий ларьок, взяли лише кілька баночок консервів, печиво та дві пляшки води, за що одержали по три роки ув’язнення.
Тож за які кошти будуються величні Божі Храми (особливо в стольному Києві)? На них витрачаються мільйони. Певно, не за державний рахунок будуються, а знаходять спонсорів. То нехай ці спонсори ліпше відремонтують покинуті будівлі під дитбудинки і своїм коштом утримують їх. Були ж колись такі меценати. Церкви встигнуть побудувати і пізніше, а треба рятувати живих, поки вони не вимерли. Бо діти — це майбутнє держави. В основному, безпритульні — хлопчаки, майбутні захисники Вітчизни і трударі. Чоловіки — це багатство країни. А ще треба прийняти закон, щоб не обкладали податком спонсорську допомогу, тоді можна вирішити багато насущних проблем.
Від імені Об’єднання ветеранів війни та праці м. Черкаси
