Передумовою для написання цього фоторепортажу стала «історія з життя», яку розповіла колись головний редактор газети «День» Лариса Івшина. Перебуваючи в Росії, її знайомі заплуталися у вулицях «русской деревни». Запитали місцевого правильного шляху, який швидко зметикував: «Едьте прямо, а за хатой хохла повернете направо». Відразу виникло питання: «Як же ми ту хату помітимо?» На що росіянин відповів, що стовідсотково помітите. Їдуть вони, а навколо тільки й видно — сірі будинки на пустих подвір’ях. І лише єдиний двір на всій вулиці був засаджений квітами — «хата хохла».
Взагалі, кому, як не Україні претендувати на звання законодавця флористичної моди з її традиціями плести вінки з польових квітів, прикрашати хату на «зелену неділю». Квіти яскравіють на українському посуді, вишиванках, на старій бабусиній печі, на подвір’ї і на городі між грядками картоплі. Навіть урбанізація не змогла знищити такої традиції. Підніміть голову літньої пори на багатоповерхівку. Хоч і де-не-де, але квітнуть вазони на балконі. Навіть жарти міські жителі вже з цього приводу мають. На питання: «Чого ти так додому поспішаєш?» — відповідь: «Вазони треба посапати».
Для того, щоб зрозуміти, що насправді називають флористикою, ми завітали в квітковий салон «Зелена галерея», де спостерігали за роботою професіоналів фітодизайнерів. На думку Наталії Фантич, адміністратора салону, для того щоб стати справжнім флористом, необов’язково мати спеціальну освіту — «потрібно мати щось від Бога». Тобто основа професіоналізму — це природний талант і фантазія. Адже тільки люди з гарною фантазією можуть вигадати зробити пасхального зайця з сіна або накрутити сіно на горшечок для вазона у формі лієчки. Навички з’являються у процесі роботи. «Якщо в людини є здібності від природи, то смак можна привити. Флористика — це мистецтво», — впевнена Наталія. Але найважливіші навіть не ці якості. Щоб бути флористом, потрібно мати мегатерпіння. З одного боку, флористика — це робота з красою і в красі. З другого, робота флориста — дуже копітка. «Флорист — це діагноз», — вважають самі фахівці. А ще до квітів флористи ставляться як до живих істот. Наприклад, Стас Зубов, якого вважають «європейським метром флористики», у своїх інтерв’ю говорить, що квіти не мають душі, але водночас, їдучи надовго з дому, лає свої домашні вазони, щоб краще росли.
Раніше було престижно на базарах купувати величезні «шикарні» букети, загорнуті в поліетиленові упаковки або гофрований папір. Сьогодні поступово до багатьох приходить розуміння моди на квіти. Наприклад, зараз користуються попитом невеличкі кругленькі букетики на довгій ніжці, які називають голландськими, або «мобільними». Квіти в них, як правило, підібрані в одному кольорі, або на контрасті, а самі букети дуже стильні та зручні.
Справжній флорист ніколи не дозволить собі поставити в букет несвіжі квіти. Коли обрізають квіти на букети, то залишаються стебла. Це так звана флористична «вторсировина», яку ніколи не викидають. Наприклад, зі стебел троянд можна зробити каркас для наступного букета, і роботи також користуються великим попитом.
Для того щоб вибрати або замовити вдалий букет, потрібно знати елементарні правила. По-перше, необхідно враховувати запахи. Неприпустимо приносити квіти з різким ароматом в лікарню або пологовий будинок. Є вірогідність алергії на певний запах, тому намагайтесь дізнатись все про того, для кого цей букет призначається. Щодо форми, то чоловікам прийнято дарувати високі букети, а жінкам круглі, напівсферичні. Можна подарувати жінці високий букет, якщо вона займає досить високу посаду або просто любить високі букети. Чоловікам дарують або «спокійні» однотонні букети, або контрастні. Класичне чоловіче поєднання: червоне з білим, фіолетове з жовтим. Жінкам можна подарувати букет з будь-яким поєднанням кольорів. Все залежить від віку, статусу в суспільстві. Молодим, як правило, дарують світлі букети, де квіти мають бути в бутонах. Для букетів жінкам старшого віку використовуються розкриті квіти темних тонів. Тому не варто дарувати бабусі, до прикладу, ніжно-рожеві троянди. Інколи цим можна навіть образити.
На Заході є традиція купувати в крамницях квіти оберемками, щоб самостійно розставити дома. В Україні раніше квіти купували лише як доповнення до подарунка або ж на Восьме березня. Але зараз навіть чоловіки приходять і купують квіти просто додому. Найбільше, звичайно, купують квіти, які довго стоять, але інколи ті, які просто подобаються — нехай вони простоять два дні, але порадують око.
Наталія Фантич говорить, що її вже не можна здивувати майже ніяким замовленням. Але один випадок її просто вразив. Хлопець хотів здивувати свою дівчину і вирішив вистелити пелюстками квартиру. «Ми тисячу свіжих троянд рвали на пелюстки... Рвали і плакали... Бутони відривались з таким хрускотом, ніби з криком болю». Інколи замовляють оформлення офісу для коханої. Вночі напередодні Дня Валентина робоче місце обраниці декорується, щоб зранку вона прийшла на роботу і «впала».
Взагалі найчастіше купують букети з живих квітів. На другому місці горшкові рослини, а потім ідуть вже штучні квіти. До речі, їхня якість вражає. Кореспонденту «Дня» довелось спостерігати картину, коли покупець хвилин п’ять ходив залою й нюхав квіти, поки йому не натякнули, що вони штучні.
Розмовляючи з Наталею, ми плавно перейшли до її робочого стола. Вона створювала квіткову композицію. Для початку замочила у воді спеціальне підживлення, яке називається оазис або піафлор — це пресовані спеціальні водорості. Зовні це схоже на мочалку, але коли розтерти між пальцями, має зернисту структуру. У підживлення вставляються квіти, які прикрашають спеціальною флористичною фурнітурою. Це можуть бути метелики, виготовлені з натурального пір’я, спеціально висушене листя, від якого лишаються жилки, тощо. Поки ми розмовляли, Наталя зробила композицію з соняшником, яку прикрасила кількома декоративними бджілками. Визначаючи ціну на таке творіння, враховують вартість кожної квітки та кожного листочка. «Наша» композиція коштувала 99 гривень. Буквально за кілька хвилин прийшла дівчина й відразу її купила.
Ми вже збиралися йти, коли надворі пішов дощ — ніби затримуючи нас понасолоджуватись ще. Я скористалась нагодою поспілкуватись з відвідувачами магазину. Одна жінка прийшла вибирати подарунок для свого чоловіка. На наш подив, вона підбирала не букет, а горшковий вазон. Проте жінка запевнила нас, що її чоловік дуже зрадіє такому подарунку. Потім додала, що працює поблизу й часто приходить в «Зелену галерею» просто відпочити або подивитись, що нового вигадали фітомайстрині.
Їдемо додому. Спускаюсь в метро на станції «Університет» і вперше помічаю балкончик з пишною зеленню, що нависає над ескалатором. Напевно, не випадково. Адже сьогодні я збагатіла на цілий світ — світ квітів, у яких, безперечно, є душа, світ витончених ароматів і сміливої людської фантазії, яка довершує природну досконалість.
КОМЕНТАР
В Україні вже чотири роки офіційно зареєстровано професію флорист, якій тепер можна навчитись в Академії флористики. Про етапи створення цього навчального закладу ми попросили розповісти директора Академії Наталію АГЄЄВУ:
— Створення Академії флористики в Україні давно вже назрівало. До цього часу ми навчались у різних майстрів-флористів з Європи, Росії. Наприклад, у Пітера Хесса зі Швейцарії. Але це були три-шестиденні семінари, які давали несистемні знання та не забезпечували документом про кваліфікацію. Кілька років ми виїжджали вчитись за кордон.
Все почалось з того, що одного разу я приїхала на міжнародний конкурс в Палаці «Україна». Це були часи, коли їх проводила фірма «Роксолана». Я вирішила навчитись цього мистецтва й отримувала знання у різних флористів. Потім звернулась у Міністерство освіти, де мене повідомили, що професію флорист необхідно внести в Державний класифікатор професій. Тому що такої професії в Україні не було, а був озеленювач, декоратор сцени. Я зробила кваліфікаційну характеристику разом з Міністерством праці та науково-дослідним інститутом. І професія флорист у 2000 році внесена до Державного класифікатора професій. Має свій код 733.1 і включає 2, 3, 4 і 5 розряди. Щоб отримати кваліфікацію флориста четвертого розряду, потрібно, окрім теоретичного та практичного курсу, бути учасником конкурсів, хоча б у межах України. А флористу п’ятого розряду бажано брати участь у конкурсах міжнародного рівня. Флорист повинен не тільки знати правила, а й показувати свої вміння. Викладачі з флористики в нас будуть з Латвії, бо в них школа вже 15 років. Але в них ще немає такого офіційного закладу, як Академія флористики, хоча й більше досвіду. Головне, що в Латвії шкільна програма сприяє розвитку флористики. В Україні трудове навчання — це швачка, а в Латвії — основи композиції, колористика. Але приємно, що до нас приїжджають вчитись флористиці з Німеччини та Польщі й це створює позитивний імідж Україні.
Маємо ідею створити Спілку флористів, яка виникла рік тому. Бо нам потрібен представницький орган, який міг би координувати наші дії. Щоб організовувались майстер-класи, виставки, конкурси, бізнес-форуми. На жаль, в Україні такого ще немає. Наприклад, нещодавно трапився випадок, коли до мене зателефонували з Румунії та попросили організувати збут продукції. І мені не було до кого звернутись за порадою. І лише завдяки знайомствам у Львові ми змогли організувати збут. Тобто флористам потрібен керівний орган, де б можна було і отримати юридичну консультацію, і підвищити кваліфікацію.
В Україні, між іншим, вигідно вирощувати квіти. І у своїх роботах ми намагаємось використовувати вітчизняні матеріали. Наші квіти і дешевші, і не менш якісні. Останнім часом люди почали вибирати собі флориста, бо вважають, що в їхніх роботах є щось нове й незвичне.
Для мене спочатку флористика була як поклик душі, а потім перетворилась на професію. Тепер кожний може навчитись цієї професії.
