Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Дім, який замінить батьківський

У Києві відкрили «Місто щасливих дітей»
31 січня, 2008 - 00:00
ПІСЛЯ СВЯТА ПОЧНУТЬСЯ РУТИННІ БУДНІ: РЕАБІЛІТАЦІЯ ТРАВМОВАНИХ ДІТЕЙ, ВИВЧЕННЯ ПРОПУЩЕНОГО ШКІЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ, ПОБУДОВА СТОСУНКІВ ІЗ РОВЕСНИКАМИ ТА ДОРОСЛИМИ... / «МІСТО» ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЯСЕЛЬ: НАЙМОЛОДШИМ ЙОГО ЖИТЕЛЯМ — НЕ БІЛЬШЕ ДВОХ РОКІВ

П’ятирічні двійнята Коля й Олег донедавна жили в занедбаному помешканні, часто зазнавали побоїв від батьків. Діти стали хворобливими, багато часу проводили по лікарнях. Мати дітей не працює та зловживає спиртним, єдиний, хто переймався долею малечі, був 60-річний дідусь, який працює водієм...

Нині ці дітки живуть у Центрі допомоги дітям «Місто щасливих дітей». Він відкрився, аби допомогти дітям, батьки яких не виконують своїх обов’язків, а ініціатором його створення став заступник міського голови Денис Басс.

Центр має усе необхідне, аби кожна дитина отримала повноцінний розвиток. Виконаний у пастельних відтінках дизайн приміщення викликатиме відчуття домашнього затишку й миролюбного спокою, спортивний зал сприятиме покращанню здоров’я дітей, навчальна кімната з підручниками та книжками з яскравими малюнками викличе у дітей інтерес до навчання, достатня кількість іграшок створить атмосферу рідного помешкання.

За здоров’ям та нормальним розвитком кожної дитини слідкуватимуть професійний психолог та лікар.

— Але найголовніше — це любов, увага, ласка — речі, які зцілять душевні травми цих дітей, — вважає директор Центру допомоги дітям Леся Святненко. — Ми у змозі прийняти одночасно 21 дитину. Нині всі місця — заповнені. Наш центр є відділенням для молодших дітей у віці від 2 до 11 років. Інформацію про «проблемних» дітей, умови, в яких вони перебували, ми отримуємо від Служби у справах дітей. Переважно це діти, які або не мають батьків взагалі, або життя з батьками не відповідає жодним умовам нормального розвитку дитини. Так чи інакше, але ці діти не знають, що таке нормальна їжа, деякі внаслідок пережитих травм та сильних стресів емоційно нестабільні, тривожні. Тож наше головне завдання — докласти всіх зусиль, аби відновити психологічний і фізичний стан дітей, створити максимально дружню, спокійну, затишну родину, де кожен відчуватиме себе потрібним, бачитиме, що його люблять, про нього турбуються. Ми воліємо попередити кожну дитячу сльозу, а кожна посмішка буде для нас винагородою, — наголосила пані Леся.

Життя доволі часто урізноманітнює наше існування випробуваннями, яких, на жаль, не уникнути жодному, однак є сподівання, що привити цим дітям уявлення про справжні цінності та моральні норми працівникам центру все ж таки вдасться.

ДОВІДКА «Дня»

За інформацією Київської міськдержадміністрації, щороку в столиці сиротами стають 600 дітей. На початок 2008 року таких дітей було 2770. Минулого року у столичних притулках перебувало 864 дитини: 35%— кияни, 65% — мешканці інших регіонів.

Людмила МАЗУРЕНКО, фото Сергiя РЕВЕРИ
Газета: 
Рубрика: