Україна — у двадцятці країн, де найбільше палять. Щорічно ми споживаємо 1,5% усіх виготовлюваних у світі сигарет, притому, що становимо лише 0,85% населення земної кулі. Свій день без тютюну не уявляє собі третина працездатного населення, а через «сигаретні» причини щороку йде з життя 120 тисяч українців. Про все це говорять часто, ще частіше обговорюють причини ситуації, що склалася, і можливі шляхи її вирішення. І от через два місяці після того, як Україна підписала досить радикальну Рамкову конвенцію щодо боротьби з тютюнокурінням, соціологи поставили перед собою запитання: то чому ж у нас палять і як, на думку «поклонників диму» та його противників, треба боротися з тютюновою епідемією. У дослідженні, проведеному Інститутом соціальної та політичної психології АПНУ за підтримки організацій «Дослідження міжнародного досвіду з контролю над тютюном» (Канада), «Канадська дослідницька ініціатива з контролю над тютюном» та Американське товариство боротьби проти раку, — брали участь 2008 чоловік з усіх регіонів України. Респондентам пропонувалося відповісти на перелік запитань, а доповнити та узагальнити отримані результати допомогло фокус-групове дослідження.
Яких висновків дійшли соціологи, «День» попросив розповісти співавтора дослідження, виконавчого директора неурядової організації «Інститут ліберального суспільства» Ірину КОЛОМІЄЦЬ.
— Як свідчить міжнародний досвід, основним інструментом боротьби з тютюнопалінням є законодавство. І саме держава повинна брати на себе відповідальність за щорічні втрати населення, зумовлені цією згубною звичкою. В Україні ще дуже багато питань потребують врегулювання. Щоправда, це може виявитись досить складною процедурою — вітчизняна тютюнова промисловість (95% ринку володіють п’ять великих транснаціональних компаній) має дуже потужні механізми впливу на органи законодавчої влади. Вони сьогодні — найсильніші лобісти в країні. За приблизними оцінками, щороку їх сумарні прибутки складають 6—8 мільярдів гривень, які вивозяться за кордон. Тому тютюнові компанії можуть собі дозволити агресивну рекламу, яка створює привабливі моделі «сигаретної» поведінки для підлітків та полегшує доступ до тютюну.
— Тобто в усьому винні лише тютюнові компанії та реклама?
— Я би не була так категорична. Але дані, що були отримані нами в ході соціологічного дослідження, дійсно наводять на певні думки. Скажімо, заборонити рекламу тютюнових виробів вважають за доцільне близько 60% респондентів, і переважна більшість як курців (82%), так і некурців (71%) погоджується з тим, що держава має вжити заходів для запобігання контрабанди і незаконної торгівлі тютюновими виробами. Крім того, більшість респондентів виявили зацікавленість у тому, аби мати повну інформацію про склад тютюнових виробів. Показово, що молодь — у 74% випадків. У той же час, як відомо, навіть самі виробники часто не обізнані щодо інгредієнтів, які вони використовують.. Одна з причин цього — відсутність оформленої законодавчо вказівки.
— Деякі експерти вважають, що заборона паління в громадських місцях, зростання цін на сигарети — тобто доволі радикальні методи, до речі, передбачені в Рамковій конвенції — зможуть знизити кількість курців. Як ви до цього ставитесь?
— Що стосується цін, то скоріше за все позитивних результатів досягнути не вдасться. Це можливо лише за умови, що підвищення буде дійсно помітним — скажімо, удвічі. В іншому випадку змінитися може лише, так би мовити, рейтинг марок — дешевші сигарети стануть більш затребуваними, ніж дорогі. А про заборону паління в громадських місцях кажуть навіть курці. Як засвідчило наше дослідження, цей шлях українці вважають найефективнішим у профілактиці тютюнопаління. Щоправда, так вважають переважно жінки та ті, кому за 50. До речі, чинний сьогодні Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» називає охорону права тих, хто не курить, жити в середовищі, вільному від тютюнового диму. Згідно з цим Законом, органи місцевого самоврядування мають право оголошувати вільні від куріння зони, але ж на практиці органи місцевого самоврядування поки ще не поспішають використовувати це право. Позитивний досвід прийняття рішень на місцевому рівні набуто у Черкасах, де за ініціативи та підтримки громади прийняте перше в Україні рішення міської ради щодо обмеження паління в усіх громадських місцях. Тобто обізнаність та ініціативність місцевої громади — це теж потужний важіль у боротьбі з тютюном.
— А щодо антитютюнових кампаній. Вони, на вашу думку, не в силах покращити ситуацію?
— Той рівень, на якому вони сьогодні проводяться — ні в якому разі. Декларована обізнаність українців про шкідливість паління досить висока. Водночас ступінь довіри до цієї інформації порівняно низький. Наприклад, лише 14% курців усвідомлюють, що паління шкодить здоров’ю, решта вважають, що 10 сигарет на день не можуть негативно вплинути на організм. Під час роботи у фокус- групах жоден з їх учасників не зміг пригадати людину, яка б кинула палити під впливом антитютюнової кампанії. Застереження на кшталт «Паління шкідливе для Вашого здоров’я» не сприймається як переконливе, позаяк не зрозуміло, чому саме (адже «найстаріша жінка на земній кулі палить!»). До того ж написи на білбордах «Мінздрав попереджає...» та «Куріння може викликати захворювання на рак» не викликають жодних емоцій. На відміну від реклами тютюну, вони статичні, без роз’яснень. Більше того, антитютюнові написи у прямому смислі тонуть у переконливій рекламі цигарок. Основною причиною цього, на думку респондентів, є те, що держава не зацікавлена у зменшенні обсягів продажу тютюнових виробів. Ціни на тютюнові вироби дуже низькі, до того ж сигарети продаються поштучно і фактично доступні кожному підлітку. До того ж образ курця як позитивний присутній не лише в рекламі, а й на телебаченні, в кіно, літературі. Виключення складають хіба що мультфільми. Як результат, в уявленні молоді курець — позитивний герой. Він асоціюється з розумним Шерлоком Холмсом, урівноваженим Штірліцем або зі звичайним підлітком.
— Тоді ж які, на вашу думку, мають бути антитютюнові компанії? Чи, можливо, вони взагалі непотрібні через свою недієздатність?
— Вони обов’язково повинні бути, але повинні бути емоційними. Написи чи ролики мають викликати страх або бажання щось змінити у своєму житті. Погодьтеся, слоган «подбай про здоров’я коханого», «зроби це для себе» тощо спонукають до роздумів.
— Які ще механізми боротьби з палінням ви б могли запропонувати?
— Успішна політика боротьби проти тютюну має включати комплекс заходів. У першу чергу, необхідні законодавчі врегулювання. Візьмемо, наприклад, рекламу. В законі чітко сказано: «реклама тютюнових виробів не може формувати думку, що паління є важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній, сексуальній або інших сферах життя; не повинна створювати враження, що паління сприятиме розв’язанню особистих проблем; не повинна заохочувати до тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів». А що ми бачимо насправді? Реклама цигарок в Україні — яскрава, динамічна, викликає позитивні емоції. Тобто украй необхідно ухвалити ті законопроекти, які забороняють усі форми реклами, спонсорування та пропаганди тютюнових виробів. Всупереч заявам деяких експертів, це підтримує більшість українців, як, до речі, й заборону паління не тільки в громадських місцях, а і в під’їздах, переходах, в парках, скверах. Крім того, серед рекомендацій, що ми зробили за підсумками дослідження — запровадження жорстких санкцій за невиконання заборони тютюнопаління у встановлених місцях та продаж тютюну неповнолітнім. А також зазначення на пачці сигарет, крім основного, ще додаткових медичних попереджень про шкоду, яку наносить здоров’ю куріння. Як наголошує Рамкова конвенція з контролю над тютюном, вони повинні займати не менше 30% площі поверхні кожної сторони упаковки тютюнових виробів. Згідно з даними соціологічного дослідження, близько 40% тих, хто палить, хотіли б бачити попередження про шкоду паління, яке б займало 50% упаковки.
До того ж хотілося б нагадати про відому практику «інформаційного шоку», тобто широке оприлюднення результатів досліджень щодо впливу тютюнопаління на здоров’я через публікацію офіційних доповідей на цю тему в ЗМІ. У США, наприклад, в результаті трьох «інформаційних шоків» 1930—1970 років знизилося споживання тютюну на 30%.
